У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:
Головуючого: Пшонки М.П.
Суддів: Маляренка А.В. Писаної Т.О.
Макарчука М.А. Кафідової О.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 і Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про розірвання договору поруки,
за касаційною скаргою ОСОБА_5 в інтересах та по дорученню Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Позивачка звернулася до місцевого суду з позовом до відповідачів з вимогою про розірвання договору поруки. Вказала, що між нею та банківською установою 22 червня 2007 року укладено договір поруки № 122901 з метою забезпечення кредитного договору № 11173803000. За його умовами вона несе перед кредитором відповідальність за невиконання боржником (ОСОБА_4) умов кредитного договору.
Банк в односторонньому порядку з 07 липня 2008 року збільшив процентну ставку за користування кредитом з 12,5% на 14,5% чим порушив вимоги ч. 1 ст. 651, ст. 1056-1 ЦК України; пункту 2.1 договору поруки.
Вважає, що відповідачем (банківською установою) допущено істотне порушення умов правочину – збільшення обсягу відповідальності поручителя у випадку невиконання умов договору позичальником, що є підставою для його розірвання.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2011 року позовні вимоги задоволено.
Договір поруки № 122901 від 22 червня 2007 року, укладений між акціонерним комерційним банком «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 розірвано.
Договір поруки № 122901 від 22 червня 2007 року, укладений між АК ІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3, визнано припиненим з 07 липня 2008 року.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2011 року, рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2011 року змінено, а саме виключено з його резолютивної частини висновок суду про визнання припиненим договору поруки № 122901 від 22 червня 2007 року, який був укладений між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3, з 7 липня 2008 року.
В решті рішення місцевого суду залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_5 в інтересах та по дорученню Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» просить скасувати рішення районного та апеляційного судів, ухваливши нове рішення, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_3 відмовити, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 338 ч. 2 цього ж Кодексу підставою для скасування судових рішень судів першої та(або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи
Судами попередніх інстанцій встановлено і не заперечується сторонами, що 22 червня 2007 року між ОСОБА_4 та АКБ «УкрСиббанк» укладено договір споживчого кредиту, за яким банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в розмірі 35 000 доларів США строком до 22 червня 2022 року на умовах, визначених цією угодою. В забезпечення виконання кредитної угоди 22 червня 2007 року ОСОБА_3 та АКБ «УкрСиббанк» укладено договір поруки № 122901.
Судами також встановлено, що 7 липня 2008 року банк збільшив розмір процентної ставки за користування кредитними коштами з 12,5% до 14,5%.
Встановивши ці обставини, місцевий суд прийшов до висновку про те, що збільшення процентної ставки за користування кредитом є односторонньою зміною кретиної угоди і підставою і для припинення договору поруки і для розірвання цієї угоди та ухвалив рішення про розірвання договору поруки та про визнання договору поруки припиненим.
Апеляційний суд змінюючи рішення місцевого суду прийшов до висновку, що місцевий суд вийшов за межі позовних вимог і виключив з резолютивної частини рішення висновок про визнання припиненим договору поруки, а в іншій частині рішення місцевого суду залишив без змін.
Проте з висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна оскільки вини зроблені без повного з’ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 11 цього ж Кодексу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з ч. 2 ст. 652 цього ж Кодексу якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно до пункту 5.1 договору поруки позивачка, уклавши спірний договір підтвердила в тому числі те, що повністю розуміє всі умови основного договору та цього договору, свої права та обов’язки за договором і погоджується з ними.
Відповідно до пункту 1.3.1 кредитної угоди за користування кредитними коштами протягом перших 30 днів процентна ставка встановлена у розмірі 12,5% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування розмір процентної ставки підлягає перегляду відповідно до умов договору.
Розглядаючи справу місцевий суд виходив із того, що 7 липня 2008 року банк збільшив розмір процентної ставки за користування кредитними коштами з 12,5% до 14,5% і правову оцінку такого збільшення здійснював з огляду на заборону збільшення процентної ставки в односторонньому порядку, встановлену ст. 1065-1 ЦК України, яка набула чинності 10 січня 2009 року і не підлягала застосуванню для вирішення цієї справи, та не встановив і не зазначив у своєму рішенні обставини, наявність яких згідно ст. 652 ЦК України, є підставою для розірвання договору.
При цьому в порушення вимог ст.ст. 10-11 ЦПК України місцевий суд не перевірив доводи позивача про невідповідность дій банку в частині визначення процентної ставки як умовам кредитної угоди, так і умовам договору поруки та належним чином не дослідив договір поруки і не перевірив, чи не передбачена цією угодою можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку визначеному кредитним договором в забезпечення якого надана порука.
Переглядаючи справу, апеляційний суд не звернув увагу на неповноту з ’ ясування обставин справи, на неправильне застосування норм матеріального права та на порушення місцевим судом норм процесуального права, на невідповідність судового рішення вимогам, встановленим ст.ст. 213, 214 ЦПК України і сам допустися цих же помилок, не зазначивши у своєму рішенні підстави відхилення доводів апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення позову та неповноту з ’ ясування обставин справи, і також не усунув неповноту з’ясування обставин у справі.
Оскільки порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору і ці порушення були допущені як місцевим так і апеляційним судами, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах та по дорученню Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 квітня 2011 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 20 червня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.П. Пшонка
Судді: А.В. Маляренко
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
О.В. Кафідова