У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:
Головуючого: Пшонки М.П.
Суддів: Маляренка А.В. Писаної Т.О.
М.А. Макарчук О.В. Кафідова
розглянувши в судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту участі у розмінуванні у період проходження військових зборів,
за касаційною скаргою Харківського обласного військового комісаріату на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 4 березня 2011 року та ухвали апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_3 звернувся до місцевого суду з заявою про встановлення факту участі у розмінуванні у період проходження військових зборів у травні – червні 1971 року на території Великобурлуцького районного суду Харківської області, посилаючись на те, що 05 травня 1971 року він був призваний на військові збори. Після теоретичної підготовки з розмінування він у групі з ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за заявками військового комісаріату виїжджали до сіл і збирали знайдені боєприпаси, які залишилися після Великої Вітчизняної війни, і знешкоджували їх. Встановлення даного факту заявнику необхідно для визнання його учасником бойових дій.
Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 4 березня 2011 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2011 року заява задоволена.
Встановлено факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у період проходження військових зборів у травні – червні 1971 року, командуванням військової частини 32380 залучався до розмінування полів і об’єктів народного господарства на території Великобурлуцького районного суду Харківської області.
У касаційній скарзі Харківський обласний військовий комісаріат просить скасувати рішення районного та ухвалу апеляційного судів, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені заяви ОСОБА_3, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно з пунктом 11 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються особи, які були залучені командуванням військових частин, державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства, та особи, які на мінних тральщиках брали участь у траленні бойових мін у територіальних і нейтральних водах у воєнний і повоєнний час.
Задовольняючи вимоги та встановлюючи факт, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у період проходження військових зборів у травні – червні 1971 року, командуванням військової частини 32380 залучався до розмінування полів і об’єктів народного господарства на території Великобурлуцького районного суду Харківської області, виходив із висновку про доведеність доказами заявлених вимог.
Проте такі висновки зроблені місцевим судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до п. 9 Положення про комісії з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 8 квітня 2009 року N 158, комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів:
довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою;
партизанського квитка;
посвідчення учасника підпілля;
посвідчення до знака "За разминирование";
грамот, фотографій (оригіналів);
газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження;
історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів;
документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по батькові
заявника;
партійних документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у
відповідний період;
інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про
участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін);
для військовослужбовців, які перебували у відрядженні:
рішення Міністра оборони України або начальника Генерального
штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України про відрядження;
витягу з наказу по стройовій частині відповідного командира
(начальника) про направлення у відрядження;
копії посвідчення про відрядження з відповідними відмітками
про прибуття та вибуття;
для військовослужбовців, які брали участь у розмінуванні або траленні бойових мін:
витягу з наказу командира військової частини про призначення до групи розмінування (тралення бойових мін);
витягу з наказу командира військової частини про виїзд у складі групи на розмінування (тралення бойових мін);
акта на виконання робіт із розчистки місцевості (територіальних і нейтральних вод) від вибухонебезпечних речовин (бойових мін).
Згідно пункту 11 цього ж Положення у разі звернення громадян до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визначення їх учасниками бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення таке рішення суду визнається як
документ, що підтверджує право громадянина на визнання його
учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає збереженню
разом з іншими документами.
Місцевим судом встановлено і не заперечується в касаційній скарзі що з 5 травня по 3 липня 1971 року ОСОБА_3 проходив 60-денні збори, як сапер у військовій частині 32380. Рішенням комісії Харківського облвійськомату з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій у Збройних Силах України від 19 листопада 2007 року та від 4 серпня 2008 року документи ОСОБА_3 направлено на доопрацювання через відсутність достовірних даних про особисту участь заявника у розмінуванні полів та об’єктів народного господарства (а.с.5, 7, 8-9, 53-54).
Надаючи пояснення з приводу заявлених вимог Харківський обласний військовий комісаріат, як зацікавлена особа у справі, посилався на те, що письмові докази та пояснення свідків, які подавалися до комісії, не мали достовірних даних про особисту участь заявника у розмінуванні.
Розглядаючи справу, місцевий суд не звернув належної уваги на підстави повернення заявникові документів про визначення йому статусу учасника бойових дій, і при дослідженні поданих доказів не керувався вимогами ст.ст. 58, 59, 212 ЦПК України про належність, допустимість, достатність та взаємний зв’язок доказів в їх сукупності.
Так поклавши в основу судового рішення покази свідків про участь заявника в розмінуванні полів, суд не перевірив і не зазначив у своєму рішенні, чи призивалися свідки у справі на збори у військову частину 32380 в період з 5 травня по 3 липня 1971 року, чи призначалися вони до групи розмінування та виїзджали у складі групи із заявником на розчистку місцевості та якої саме.
Прийнявши до провадження заяву про встановленні факту участі ОСОБА_3, в розмінування полів і об’єктів народного господарства на території Великобурлуцького районного суду Харківської області, місцевий суд не звернув уваги на те, що сама заява не містить інформації про те в розмінуванні якого саме поля чи об’єкту народного господарства приймав участь заявник. При розгляді справи місцевий суд не усунув цього недоліку і не з’ясував у заявника місце знаходження місцевості та об’єктів розмінування і не перевірив ці обставини належними доказами, в тому числі на факт їх очистки чи розмінування.
Перевіряючи справу, апеляційний суд також не звернув уваги на неповноту з’ясування місцевим судом обставин у справі та на порушення норм процесуального права при дослідженні доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки суди попередніх інстанцій в порушення ст.ст. 213, 214 ЦПК України не повно з’ясували всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не перевірили належність, допустимість, достатність та взаємний зв’язок доказів в їх сукупності і ці порушення були допущені місцевим та апеляційним судами, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338, 345 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Харківського обласного військового комісаріату задовольнити частково.
Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 4 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2011 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до місцевого суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.П. Пшонка
Судді: А.В. Маляренко
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
О.В. Кафідова