У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:
Головуючого: Пшонки М.П.
Суддів: Маляренка А.В. Писаної Т.О.
Макарчука М.А. Кафідової О.В.
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на самочинно зведені будівлі,
за касаційною скаргою Першого заступника прокурора Миколаївської області на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся до місцевого суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що самочинно зведене нерухоме майно відповідає будівельним, протипожежним та санітарним нормам та правилам, про що отримано позитивні висновки відповідних установ, не порушує прав співвласника та інших осіб, позивач просив визнати за ним право власності на самочинно зведені будівлі та споруди по АДРЕСА_1
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2009 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано за ним право власності на самочинно збудований навіс літ. «Л» (4,25х1,76), душ літ. «Н» (1,57х1,62), тамбур до літньої кухні літ. «б» (2.98х1,20), навіс літ. «Я» (2,30х2,10), що становлять одне ціле з частиною житлового будинку АДРЕСА_1
У касаційній скарзі Перший заступник прокурора Миколаївської області просить скасувати рішення місцевого та ухвалу апеляційного суду, та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення цим судом норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 3, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Із змісту позовної заяви вбачається, що звернувшись до суду з позовною заявою ОСОБА_3 не зазначив, яке його право, свобода чи інтерес порушене, не визнається або оспорюється та ким.
Визнаючи за позивачем право власності на самочинно збудований навіс літ. «Л» (4,25х1,76), душ літ. «Н» (1,57х1,62), тамбур до літньої кухні літ. «б» (2.98х1,20), навіс літ. «Я» (2,30х2,10), місцевий суд не звернув уваги на недоліки позовної заяви і не з’ясував у позивача і не вказав у своєму рішенні хто, коли та яке право позивача порушив, не визнає або оспорює.
Апеляційний суд переглядаючи судове рішення, не звернув уваги на ці обставини і сам не усунув неповноту з’ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відхиляючи доводи прокурора про незаконність рішення місцевого суду, апеляційний суд порушив вимоги ст. 58 ЦПК України, які визначають допустимість доказів та послався на докази про обставини, які виникли у зв’язку із прийнятим рішенням і не існували на день звернення позивача до суду із заявленим позовом.
Оскільки порушення судами вимог ст. ст. 3, 4, 213-214 ЦПК України можливо усунути лише при новому розгляді справи, оскаржувані рішення з огляду на вимоги ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Миколаївської області задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 18 травня 2011 року скасувати, справу передати на новий розгляд до місцевого суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.П. Пшонка
Судді: А.В. Маляренко
М.А. Макарчук
Т.О. Писана
О.В. Кафідова