У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.
суддів: Кафідової О.В.
Макарчука М.А. Маляренка А.В.
Писаної Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ «Райффайзен банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_8, заступника прокурора м. Києва на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
Позивач звернувся із вказаним позовом до суду до відповідачів про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2010 року позов задоволено.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2010 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 березня 2010 року скасовано.
Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 березня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2011 року позов задоволено.
Розірвано кредитний договір № 014/2547/74/52776 від 27.02.2007 року, укладений між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_7
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Київської регіональної дирекції заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 010 324,15 грн.
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 2 010 324,15 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеку, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу.
Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями ОСОБА_8, заступник прокурора м. Києва звернулися із касаційними скаргами, в яких просять оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення судів зазначеним вимогами не відповідають, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 27.02.2007 року між Банком та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 014/2547/74/52776, згідно якого відповідачці було надано грошові кошти в розмірі 250000 дол. США зі сплатою за користування кредитними коштами 12,25%, з 20.05.2010 року по 27.02.2031 року в розмірі 13,25% річних.
В забезпечення своєчасного виконання та повного виконання відповідачкою ОСОБА_7 зобов’язань за кредитним договором, 26.02.2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_8 укладено договір поруки, згідно умов якого поручитель та боржник за несвоєчасне або неналежне виконання зобов’язань несуть солідарну відповідальність.
З метою забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 27.02.2007 року між Банком та відповідачкою ОСОБА_9 був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого іпотекодавець передає іпотекадержателю квартиру АДРЕСА_1 яка належить відповідачці ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу.
Судами встановлено, що заборгованість за кредитним договором станом на 12.01.2010 року становить 251 589, 28 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складає 2 010 324,15 грн.
Відповідно до п. 6.5. кредитного договору кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані відсотки за користуванням кредитом та штрафні санкції, у випадках невиконання позичальником умов цього договору, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.
Згідно з п. 5.2 договору іпотеки іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов’язання у наступних випадках: якщо у момент настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплату у встановлені кредитним договором строки сум процентів; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов»язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекадержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іоптекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню в вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Зазначеним вимогам закону резолютивна частина рішення суду першої інстанції не відповідає, що залишилось поза увагою при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції.
Також, поза увагою судів залишилось і питання про ціну предмета іпотеки. Так, заставна вартість майна визначена договором іпотеки в сумі 2 304 795 грн. При вирішенні спору судам необхідно було з’ясувати чи погоджуються сторони з такою оцінкою.
З огляду на вищезазначене, судам необхідно досліджувати питання співмірності заборгованості з вартістю іпотечного майна для забезпечення справедливого судового розгляду.
Крім цього розриваючи кредитний договір суд першої інстанції керувався загальними положеннями ст. 611 ЦК України відповідно до яких у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін суд апеляційної інстанції не врахував підстав та умов, відповідно до яких договірне зобов’язання може бути припинено шляхом його розірвання.
Зокрема судам необхідно керуватися положеннями ст.ст. 651, 652, 653 ЦК України, що не було здійснено ні судом першої інстанції ні судом апеляційної інстанції, яке рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Враховуючи, що неправильне застосування судами норм матеріального й порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, судові рішення відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_8, заступника прокурора м. Києва задовольнити.
Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 вересня 2010 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2011 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: О.В. Кафідова
М.А. Макарчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана