Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.
суддів: Мазур Л.М.
Макарчука М.А. Маляренка А.В.
Матвєєвої О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», треті особи: Вінницька регіональна філія ДП «Центр ДЗК», відділ Держкомзему у Крижопільському районі Вінницької області, про визнання правочину недійсним та скасування державної реєстрації, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 8 квітня 2011 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_6 звернувся до суду із позовом до ЗАТ «ПК Поділля» про визнання договору оренди землі недійсним з моменту його укладення та скасування його державної реєстрації.
У ході розгляду справи позивач змінив позовні вимоги і остаточно просив витребувати у відповідача належну земельну ділянку як таку, якою він користується без належної правової підстави, зобов’язати Вінницьку регіональну філію ДП «Центр державного земельного кадастру» та відділ Держкомзему у Крижопільському районі скасувати державну реєстрацію договору оренди, стягнути з відповідача судові витрати, а також 500 грн. витрат за надання правової допомоги.
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 8 квітня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2011 року позов задоволено частково.
Витребувано з ЗАТ «ПК Поділля» належну ОСОБА_6 на підставі державного акту ВН № 521 від 12.05.2011 року земельну ділянку площею 2.12 га та повернуто її ОСОБА_6
Зобов’язано відділ Держкомзему у Крижопільському районі скасувати державну реєстрацію договору оренди від 28 січня 2005 року № 232.
Стягнуто з ЗАТ «ПК «Поділля» на користь ОСОБА_6 45,50 грн. судових витрат.
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями відповідач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвалені судові рішення зазначеним вимогам процесуального закону в повній мірі не відповідають.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не надав суду доказів наявності невід’ємних частин договору, а саме: плану або схеми земельної ділянки, кадастрового плану земельної ділянки, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акту приймання-передачі земельної ділянки.
Тобто, за висновком судів попередніх інстанцій, підписаний сторонами договір не містить необхідної інформації про об’єкт оренди як одну з істотних умов договору оренди, тобто договір не є укладеним.
З такими висновками колегія суддів погодитись не може, оскільки вони здійснені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що 5 грудня 2004 року між ОСОБА_6 та ЗАТ «ПК «Поділля» укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого орендодавець – ОСОБА_6 надає, а орендар – ЗАТ «ПК «Поділля» приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться в с. Тернівка, Крижопільського району.
Пунктом 2 зазначеного договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,12 га ріллі.
Згідно з п.п. 8, 9 зазначеного договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5% від вартості земельної ділянки у грошовій або натуральній формі, що складає 412,55 грн., строк дії договору становить 10 років.
Договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у державному реєстрі земель зроблено запис від 28 січня 2005 року за №232.
У якості додатку до договору додано копію державного акту на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_6, якому передано у приватну власність земельну ділянку, розташовану території Тернівської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,12 га.
Правовідносини сторін регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» тощо.
Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За приписами ст.ст. 13 – 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладення вищенаведеного договору, договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державній реєстрації.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки, укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було спрямоване на укладання договорів оренди.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що відсутність у договорі оренди схеми земельної ділянки, її кадастрового плану та акту визначення меж земельної ділянки в натурі, як однієї з істотних умов договору, є підставою для визнання такого договору неукладеним.
Однак, до договору оренди земельної ділянки додано копію державного акту, при складанні, видачі та реєстрації якого було вчинено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів.
Наведене свідчить про те, що між позивачем та відповідачем при укладенні договору оренди землі погоджено усі істотні умови, у тому числі об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), що підтверджується п.п. 1, 2 договору оренди землі від 5 грудня 2004 року.
До того ж, у період з 2005 року по 2010 року позивачу нараховувалась та видавалась орендна плата, що, у свою чергу, свідчить про обізнаність позивача щодо існування орендних правовідносин між сторонами.
Статтями 1212, 1213 Цивільного кодексу України передбачені загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, відповідно до яких особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
При цьому, положення вказаних статей ЦК України застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Приймаючи до уваги те, що докази, наявні в матеріалах справи, свідчать на користь виникнення у ПАТ «ПК«Поділля» права користування спірною земельною ділянкою на відповідній правовій підставі, то положення статей 1212, 1213 ЦК України у даному випадку застосуванню не підлягають.
Позовні вимоги про скасування державної реєстрації договору оренди не можуть бути заявлені до Вінницької регіональної філії державне підприємство «Центр ДЗК» та відділу Держкомзему в Крижопільському районі Вінницької області, оскільки вони є третіми особами у справі та не є відповідачами.
Згідно зі ст. 341 ЦПК України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно часткового задовольнили позовні вимоги ОСОБА_6 про витребування з незаконного володіння земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди .
Керуючись ст. ст. 336, 341, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля» задовольнити .
Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 8 квітня 2011 року, ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 25 травня 2011 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», треті особи - Вінницька регіональна філія ДП «Центр ДЗК», відділ Держкомзему в Крижопільському районі Вінницької області, про витребування з незаконного володіння земельної ділянки, скасування державної реєстрації договору оренди, відмовити.
Рішення оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
А.В. Маляренко
О.А. Матвєєва