Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/9565/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 12 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Полякової К.В.
при секретарі Карлюк М.О.
За участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. № 1368 від 20 травня 2011 року),
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 17116/06 від 05.08.2011 року)
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області
про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-272 від 04.05.2011 року про сплату боргу в сумі 564,1 грн.
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області (надалі - Управління, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-272 від 04.05.2011 року про сплату боргу в сумі 564,1 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 04.05.2011 року Управлінням було сформовано вимогу № Ф-272 про сплату боргу у сумі 564,1 грн. Однак, вказана вимога є безпідставною та протиправною. На підтвердження своїх доводів, позивач послався на п.8.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальником та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та абзац 2 пункту 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якими передбачено по перше, що вимога про сплату недоїмки формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників, що не було зроблено відповідачем. По-друге, абзацом 2 пункту 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено направлення страхувальнику вимоги про сплату недоїмки, яка є виконавчим документом. Проте, відповідачем позивачу було направлено вимогу про сплату боргу, що є також порушенням з боку відповідача. Крім того, позивач зазначив, що з 16.09.2010 року його підприємницьку діяльність припинено та 10.12.2010 року Управлінням була проведена перевірка вимог дотримання законодавства про нарахування, обчислення та сплату внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 27.10.2003 року по 31.10.2010 року, за результатами якої складено акт та сформовані відповідні вимоги, тому формування відповідачем спірної вимоги протиричіть діючому законодавству.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, давши аналогічні пояснення тим, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення на позовну заяву, в обгрунтування яких зазначив, що з 17 липня 2010 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI. Відповідно до вказаних змін фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени їхніх родин, що беруть участь у здійсненні ними підприємницької діяльності і не знаходяться з ними у трудових відносинах, зобов`язані сплачувати страхові внески у розмірі, який вони визначають самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого чи єдиного податку, перерахована до Пенсійного фонду повинна складати не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу і не більш розміру страхового внеску, обчисленої від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих робітників. Відповідно до п.2.2 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, позивачем 18.03.2011 року був поданий звіт за 2010 рік в якому задекларовано нарахування страхових внесків за період з липня по грудень 2010 року у суму 884,46 грн. по терміну сплати 01.04.2011 року з яких в рахунок сплати страхових внесків зараховано 320,36 грн. (67,1 грн. сплачено фіксований розмір страхового внеску у 2005 році та 253,26 грн. надійшли від перерозподілу єдиного податку у 2010 роц). Таким чином, сума недоїмки складає 564,1 грн. На підставі даних особового рахунку згідно ч. 3 ст. 106 Закон країни «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 8 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальником та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування Управлінням сформована та направлена позивачу вимога про сплату боргу, форма якої наведена у додатку 9 до п. 8.3 Інструкції № 21-1. Стосовно посилань позивача на проведену у грудні 2010 року перевірку, якою не виявлена сума боргу у розмірі 564,1 грн., зазначив, що спірна вимога до акту перевірки відношення не має. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с. 45-46).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з адміністративного позову, позивач оскаржує вимогу про сплату недоїмки у сумі 564,1 грн., яка виникла за період з липня по вересень 2010 року, сплата яких на 01.01.2011 року не настала, тому спірні правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (надалі Закон № 1058-ІV).
Відповідач - ОСОБА_3, зареєстрований виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області як фізична особа-підприємець та 20.09.2005 року відомості про нього включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с 6). 16.09.2010 року до ЄДРПОУ внесено рішення фізичної особи-підприємця про припинення підприємницької діяльності.
Відповідач – фізична особа-підприємець ОСОБА_3 є страхувальником в силу п. 3 ч. 1 ст. 11 Закону № 1058-ІV, яким визначено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 17 Закону № 1058-ІV в редакції, яка була чинною до 01 січня 2011 року, страхувальник зобов'язаний був, зокрема, нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
При цьому, згідно з ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-ІV, страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, сплачуються страхувальниками не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для таких страхувальників, як відповідач, є квартал.
Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI, який набрав чинності з 17 липня 2010 року, підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV викладено в новій редакції, якою, зокрема, визначено, що сума страхового внеску встановлюється страхувальниками самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески».
До 17 липня 2010 року діяла редакція підпункту 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, відповідно до якої фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Між тим, з 17 липня 2010 року – з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Законів України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 08 липня 2010 року № 2461-VI порядок обчислення страхових внесків змінився і їх сплата вже не повинна була відбуватися з фіксованого розміру.
Порядок нарахування (обчислення) та строки сплати страхових внесків на загальнообо`язкове державне пенсійне страхування, процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообо`язкове державне пенсійне страхування, визначено Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1 (надалі Інструкція), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663.
Судом встановлено, що 10 грудня 2010 року, Управлінням за результатами планової перевірки сіб`єкта господарської діяльності ОСОБА_3 з питань дотримання законодавства щодо нарахування,обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 27.10.2003 року по 31.10.2010 року, було складено акт № 93/04-34/2 (а.с. 7-12).
На підставі вказаного акту сформовано вимоги № Ф-430 від 10.12.10 р. та Ф-807 від 05.05.2011 р.
Між сторонами не має розбіжностей щодо встановлених під час розгляду справи обставин.
18.03.2011 року позивачем був поданий звіт за 2010 рік в якому задекларовано нарахування страхових внесків за період з липня по вересень 2010 року у суму 884,46 грн. по терміну сплати 01.04.2011 року.
З зазначеної суми в рахунок сплати страхових внесків зараховано 320,36 грн. (67,1 грн. сплачено фіксований розмір страхового внеску у 2005 році та 253,26 грн. надійшли від перерозподілу єдиного податку у 2010 році (а.с. 47 звор. бік).
Таким чином сума недоїмки за період з липня по вересень 2010 року зі сплати страхових внесків складає 564, 1 грн.
Згідно п. 8.1 Інструкції, стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.
Якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки. Вимога формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Відповідно до п. 8.3 Інструкції вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи), тобто вимога про сплату боргу.
Згідно п. 8.2 Інструкції органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:
а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності страхувальника свідчать про донарахування сум страхових внесків;
б) якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків;
в) якщо страхувальник має на кінець звітного періоду борги зі сплати фінансових санкцій (штрафів) та пені.
При цьому, у випадку а) вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки, а у випадку б) вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
04.05.2011 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області на підставі даних особового рахунку платника, було виставлено вимогу № Ф-272, про сплату боргу у сумі 564,1 грн. (а.с. 33).
З огляду на те, що на протязі 10 днів з дня отримання вимоги № Ф-272 від 04.05.2011 року, сума зазначена в ній позивачем не була сплачена, останню було направлено до відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції.
02 червня 2011 року державним виконавцем державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції відкрите виконавче провадження з примусового виконання вимоги № Ф-272У від 04.05.2011 року.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи спірну вимогу № Ф-272 від 04.05.2011 на суму у розмірі 564,1 грн. відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законодавством, у зв’язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що норми чинного законодавства не мають обмежень щодо формування вимоги в залежності від тих чи інших обставин, проте чітко визначають, що за наявності недоїмки зі сплати страхових внесків вимога формується щомісяця на всю суму боргу, що і було зроблено органом Пенсійного фонду України
Посилання позивача стосовно того, що вимога про сплату боргу в розмірі 564,1 грн. сформована не на підставі акту документальної перевірки, суд не бере до уваги, оскільки діючим законодавством передбачено, що у разі, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, вимога формується на підставі даних особового рахунку платника на всю суму боргу, що було зроблено Управлінням.
В силу ч. 12 ст. 20 Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги № Ф-272 від 04.05.2011 року про сплату боргу в сумі 564,1 грн. - відмовити.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 10 серпня 2011 року в присутності представників позивача та відповідача.
Повний текст постанови складено 15 серпня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Полякова К.В.