У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

7 грудня 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого   Пшонки М.П.

суддів:             Леванчука А.О.,

                         Макарчука М.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до товариства «М.Ж.К.» про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 січня 2010 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 16 червня           2010 року,

                                      в с т а н о в и л а:

У жовтні 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що звернулася до відповідача із заявою про посвідчення довіреності на представництво її інтересів третіми особами в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях та у судових органах. Однак відповідач відмовив їй у вчиненні цієї дії, про що надіслав їй письмову відповідь від 12 вересня 2008 року. Вважаючи такі дії відповідача такими, що порушують її права та завдали ОСОБА_2 моральної шкоди, остання просила визнати незаконними дії товариства «М.Ж.К.» про відмову в посвідченні довіреності, зобов’язати відповідача їх вчинити, стягнути з товариства на її користь 5 тис. грн. за заподіяну моральну шкоду та 2 тис. грн. витрат на правову допомогу.  

           Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від   26 січня 2010 року позов задоволено частково: визнано незаконними дії товариства «М.Ж.К.»  щодо відмови ОСОБА_2 в посвідченні довіреності від 3 вересня 2008 року на представництво інтересів у цивільному процесі; у решті позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 25 березня 2010 року стягнуто з товариства «М.Ж.К.» в доход держави судовий збір у сумі         8 грн. 50 коп.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від  16 червня  2010 року рішення міськрайонного суду в частині визнання незаконними дій товариства «М.Ж.К.» щодо відмови ОСОБА_2 в посвідченні довіреності та додаткове рішення про стягнення судових витрат скасовано, ОСОБА_2 у цій частині позовних вимог відмовлено. У решті – рішення суду залишено без змін.

 У касаційній скарзі ОСОБА_2  просить скасувати судові рішення  та ухвалити рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 27 вересня 2010 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2011 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розгляду справ Верховним Судом України» ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 16 листопада 2011 року справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.  

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_2 в посвідченні довіреності від 3 вересня 2008 року на представництво інтересів у цивільному процесі, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що відповідач є виконавцем лише житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Луцька і правом вчиняти нотаріальні дії щодо мешканців обслуговуваних ним житлових будинків не наділений. Не можна до даних правовідносин застосувати і  ч.2 ст. 42 ЦПК України, оскільки Ройко не є працівником товариства і не є представником інтересів цього товариства в органах державної влади, місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях та у судових органах.

Суд апеляційної інстанції з дотриманням вимог ст. ст. 213, 214, 303, 316 ЦПК України вірно визначився з характером спірних правовідносин, надав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам.

Оскільки зі змісту касаційної скарги не вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

                                      у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 16 червня     2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                        М.П. Пшонка

Судді:                                 А.О. Леванчук

        М.А. Макарчук