Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 серпня 2011 р. справа № 2а/0570/9407/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 45 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Полякової К.В.
при секретарі Карлюк М.О.
від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 04.07.2011 року)
від відповідача: ОСОБА_2 (дов. № 9-250/11 від 101.07.2011 року)
від третьої особи: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою : м. Донецьк, вул. 50- Гвардійської дивізії , 17; адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАД-Н» до відділу Державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання нечинними постанов, про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, -
ВСТАНОВИВ:
До Донецького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДИАД-Н» з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку.
З урахуванням уточнень позивних вимог від 07.07.2011 року позивач просив суд:
1.Визнати нечинними постанови відповідача:
- про стягнення з боржника виконавчого збору від 28.03.2011 року;
- про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 28.03.2011 року;
2.Стягнути з відділу Державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку на користь ТОВ «ДИАД-Н» 4 575,15 грн. – суму виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 17,00 грн. та 51,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення вимог п.5 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області № 25/249 від 22.02.2011 року отримана позивачем після дати, яка встановлена даною постановою для добровільного виконання виконавчого документа. При цьому, позивачем в повному обсязі та в строк, що встановлено постановою - 7 днів, здійснено оплату боргу за наказом господарського суду Донецької області № 25/249. Отже, з огляду на п.1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» позивач вважає, що оскільки оплата боргу здійснена ним самостійно в строк встановлений державним виконавцем для добровільного виконання виконавчого документу, тому стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій з боку відповідача є неправомірним.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі. Також зазначив, що йому не відомо, що державним виконавцем 21 березня 2011 року позивачу було встановлено строк для добровільної сплати боргу за виконавчим провадженням з примусового виконання наказу господарського суду Донецької області № 25/249 від 22.02.2011 року до 23 березня 2011 року.
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву (а.с. 47), в якому ним зазначено, що 11.03.2011 року державним виконавцем, в порядку ст.ст. 17, 19,25 «Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження, копія якої за вихідним номером № 2014/1936/9-256 від 11.03.2011 року надіслана сторонам та до суду. Боржнику надано строк на добровільну сплату боргу до 18.03.2011 року. 21 березня 2011 року на звернення представника боржника до відділу з метою з`ясування підстав для накладення арешту на майно ТОВ «ДИАД-Н», йому було вручено під особистий підпис копію постанови про відкриття виконавчого провадження та повідомлено про необхідність сплати боргу до 23.03.2011 року. Оскільки у добровільному порядку сума боргу сплачена не була, 28.03.2011 року державним виконавцем було винесено постанову про стягнення з боржника витрат в сумі 25 грн. та виконавчого збору в сумі 4550,15 грн. Цієї ж дати, боржником до відділу було надано платіжне доручення № 425 від 28.03.2011 року про повну сплату суму боргу, тому в порядку п.8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем булло винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, а постанови про стягнення з боржника витрат та виконавчого збору виведені в окреме провадження. Також, представник позивача зазначив, що у зв`язку з відсутністю на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2011 року поштових знаків, зазначена постанова була надіслана сторонам та суду простою кореспонденцією; ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, державний виконавець за заявою сторін може відкласти виконавчі дії, однак за період з 21.03.2011 року по 28.03.2011 року такої заяви від боржника до відділу не надходило. Крім того, відповідно до п. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», в якій зазначено про необхідність виконати рішення суду в строк до семи днів з моменту винесення постанови, в даний строк включається і день винесення постанови.
У судовому засіданні представник відповідача заперечував щодо задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмовому відзиві на позовну заяву. Просив у задоволенні адміністративного позову відмовити. Також зазначив, що ним 21 березня 2011 року після вручення особисто представнику боржника – позивача по справі, постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2011 року в усній формі було встановлено строк слати боргу у добровільному порядку до 23.03.2011 року. При цьому ніяких виконавчих документів ним винесено не було та докази з цього приводу у нього відсутні.
Ухвалою суду від 17 червня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача залучено Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області.
Представник третьої особи у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника третьої особи.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
11.03.2011 року постановою заступника начальника відділу Державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області № 25/249 виданого 22.02.2011 року про стягнення з ТОВ «ДИАД -Н» на користь корпорації «Індустріальна спілка Донбасу» загальної суми заборгованості – 45 501,51 грн. Даною постановою встановлено строк добровільного виконання виконавчого документу до 18.03.2011 року (а.с. 6).
Згідно ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно п. 2 ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови. Тобто вказаний строк не може перевищувати семи днів.
Частиною 5 статті 254 ЦК України, визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або іншій неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як встановлено із матеріалів справи і пояснень сторін, позивач отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 11.03.2011 року лише – 21 березня 2011р., про що розписався у виконавчому провадженні (а.с. 6), а тому, суд вважає саме цю дату днем, коли позивач дізнався про факт відкриття виконавчого провадження щодо нього та необхідності самостійно виконати рішення суду.
Таким чином, оскільки позивач дізнався про відкриття виконавчого провадження щодо нього лише 21.03.2011р., то останнім днем для добровільної сплати суми боргу був 26.03.2011 року. Однак, оскільки зазначена дата припадає на вихідний день, позивачем на наступний робочий день після вихідного, а саме 28.03.2011 року, було сплачено суму боргу у повному обсязі. Отже, позивач самостійно сплатив борг за виконавчим документом на протязі 7 днів, тобто - в строк встановлений для добровільного виконання виконавчого документу.
У той же день (28.03.2011 року) згідно з вимогами п. 5 ст. 12 закону України «Про виконавче провадження» позивач повідомив відповідача про самостійне виконання виконавчого документу, що вбачається з копії листа № 98 від 28.03.2011 року (а.с. 9).
Проте, 28 березня 2011 року, у зв'язку несплатою позивачем суми боргу за виконавчим провадженням у самостійному порядку в встановлені строки, заступником начальника відділу Державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку були прийняті постанови про стягнення з ТОВ «ДИАД-Н» витрат на проведення виконавчих дій у сумі 25,00 грн. та виконавчого збору у сумі 4550,15 грн.
З огляду на викладене, а також з аналізу вищевказаних норм законодавства та встановлених під час судового розгляду обставин справи, суд приходить до висновку що постанови про стягнення з ТОВ «ДИАД-Н» витрат на проведення виконавчих дій у сумі 25,00 грн. та виконавчого збору у сумі 4550,15 грн., прийняті заступником начальника відділу Державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку безпідставно та неправомірно.
Щодо посилань представника позивача на те, що позивачу був встановлений строк для добровільної сплати суму боргу за виконавчим провадженням № 25025098 щодо виконання наказу господарського суду Донецької області № 25/249 виданого 22.02.2011 року до 23 березня 2011 року, суд зазначає наступне.
Стаття 35 Закону передбачає, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, вищевказані посилання представника відповідача суд не бере до уваги, оскільки даний факт у судовому засіданні ним не доведено та не підтверджено належними доказами.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАД-Н» до відділу Державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку, третя особа на стороні відповідача - Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання нечинними постанов, про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій - задовольнити повністю.
Визнати нечинними постанови про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАД-Н» виконавчого збору від 28 березня 2011 року та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 28 березня 2011 року.
Стягнути з відділу Державної виконавчої служби Кіровського районного управління юстиції у м. Донецьку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДИАД-Н» суму виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 4575 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) гривень 15 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 гривень та 51 гривню, а разом 68 (шістдесят вісім) гривень.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України проголошена її вступна та резолютивна частини 02 серпня 2011 року в присутності представників позивача і відповідача.
Повний текст постанови буде виготовлено 05 серпня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Полякова К.В.