У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2011 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах                                                       Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і  кримінальних справ у складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів:   Кафідової О.В.,

Маляренка А.В., Макарчука М.А.,

Писаної Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_8, який діє через представника ОСОБА_9, на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_6 звернувся  до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати – ОСОБА_10, яка перебувала у зареєстрованому шлюбі із його батьком – відповідачем ОСОБА_7 У 1965 році його батьки придбали частину будинку АДРЕСА_1, власником якого, згідно витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно, є ОСОБА_7 У листопаді 1988 року мати позивача склала заповіт, згідно якого заповідала йому все майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося. Спадкове майно складає половину придбаної батьками 1/2 частини будинку, тобто 1/4 частина будинку. 26 липня  2006 року ОСОБА_7 без згоди позивача продав відповідачу ОСОБА_8 частину будинку, яка належить померлій матері – ОСОБА_10 і таким чином розпорядився майном, яке йому не належить.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2010 року  позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 квітня          2010 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2010 року в частині задоволення позовних вимог про визнання 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 Дніпропетровської області спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частину спірного будинку за ОСОБА_8 та стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8 13 640 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні зазначених позовних вимог.

У касаційній скарзі представник скаржника порушує питання про скасування рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2010 року і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 30 липня 2010 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Ухвалою Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду України від 16 листопада 2011 року дану справу передано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із доведеності вимог ОСОБА_6 

Частково скасовуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що із урахуванням того, що дружина відповідача є померлою, то визнавати майно сумісною власністю подружжя в судовому порядку непотрібно. Крім того, апеляційним судом вірно застосовані норми           ст. 11 ЦПК України та скасовано рішення в частині визнання за ОСОБА_8 права власності на 5/16 частин спірного будинку та стягнення на користь останнього з позивача грошової суми, оскільки ці особи із такими позовними вимогами до суду не зверталися і не уповноважували позивача на звернення до суду із такими вимогами у своїх інтересах.

Таким чином, судами при вирішенні даного спору дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об’єктивно з’ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи вказане, судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 336, 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_8, який діє через представника ОСОБА_9, відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 4 лютого 2010 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.П. Пшонка

Судді:     О.В. Кафідова

М.А. Макарчук

А.В. Маляренко

Т.О. Писана