УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Пшонки М.П.
суддів Кафідової О.В., Макарчука М.А.,
Маляренка А.В., Писаної Т.О.
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відділу освіти Теребовлянської районної державної адміністрації, треті особи: Теребовлянська районна рада, ОСОБА_4 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, стягнення заробітної плати за період з 08 квітня 2008 року по 13 травня 2008 року та з 04 серпня 2008 року по 25 грудня 2008 року, за касаційною скаргою відділу освіти Теребовлянської районної державної адміністрації на рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відділу освіти Теребовлянської районної державної адміністрації про скасування наказу № 513-к від 25 грудня 2008 року про звільнення її з посади директора Іванівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, поновлення її на посаді директора НВК «Іванівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дитячий садок», стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, а також виплату заробітної плати за період з 08 квітня 2008 року по 13 травня 2008 року та з 04 серпня 2008 року по 25 грудня 2008 року.
Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2010 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково.
Скасовано наказ відділу освіти Теребовлянської районної державної адміністрації № 513-К від 25 грудня 2008 року про звільнення ОСОБА_3 з посади директора Іванівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора навчально - виховного комплексу «Іванівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дитячий садок» з 25 грудня 2008 року.
Стягнуто з відділу освіти Теребовлянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 30 812,80 гривень.
Стягнуто з відділу освіти Теребовлянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в сумі 5000 гривень.
Стягнуто з відділу освіти Теребовлянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_3 заробітну плату за період з 08 квітня по 13 травня 2008 року та з 04 серпня по 25 грудня 2008 року в сумі 8 236,09 гривень.
В іншій частині позовних вимог відмовлено за недоведеністю.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2010 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Судами встановлено, що рішенням Теребовлянської районної ради від 25 липня 2008 року № 299 «Про реорганізацію Іванівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у навчально-виховний комплекс «Іванівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дитячий садок» вирішено реорганізувати Іванівську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів у навчально-виховний комплекс «Іванівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дитячий садок» з 25 вересня 2008 року та затверджено Статут НВК.
Наказом відділу освіти Теребовлянської райдержадміністрації від 25 грудня 2008 року № 513-К ОСОБА_3 звільнено з посади директора Іванівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів у зв’язку з реорганізацією, за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про скасування наказу відділу освіти Теребовлянської районної державної адміністрації № 513-К від 25 грудня 2008 року про її звільнення з посади директора Іванівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та поновлення її на зазначеній посаді, виходив з того, що при реорганізації Іванівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів не відбулося скорочення штату працівників і посада директора (керівника), яку займала позивачка, скорочена не була.
Пункт 19 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 із змінами вказує на те, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Суди при стягненні з відповідача на користь ОСОБА_3 середнього заробітку за час вимушеного прогулу вірно виходили з того, що відповідно до ст. 235 КЗпП України при винесені рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, то виноситься рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та правомірно стягнули з відповідача на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 30 812,80 грн. , виходячи з того, що середній місячний заробіток останньої становить 2 214,72 грн.
Крім того, правильним є рішення в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за період з 08 квітня по 13 травня 2008 року та з 04 серпня по 25 грудня 2008 року в сумі 8 236,09 гривень, оскільки накази відповідача про відсторонення ОСОБА_3 від роботи визнані такими, що втратили чинність на підставі скасування постанови слідчого управління, так як кримінальна справа відносно останньої була закрита за п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю складу злочину та фактичним недопущенням її до виконання своїх обов’язків з вини відповідача, а саме не передачею документації, ключів, печатки тощо, тобто недотриманням вимог ст. 29 КзПП України.
Що стосується часткового задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 5000 гривень, то суди вірно врахували вимоги ст. 23 ЦК України та Постанови пленуму ВСУ «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів касаційної інстанції дійшла до висновку про відхилення касаційної скарги та залишення без змін рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2010 року та ухвали апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2010 року, оскільки судові рішення законні та обґрунтовані, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу відділу освіти Теребовлянської районної державної адміністрації – відхилити.
Рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 02 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 22 червня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: М.П. Пшонка
Судді: О.В. Кафідова
М.А. Макарчук
А.В. Маляренко
Т.О. Писана