У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Мазур Л.М., Макарчука М.А.,
Матвєєвої О.А., Писаної Т.О., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі – ПАТ «УкрСиббанк») в особі Луцького відділення про визнання договорів поруки припиненими за касаційною скаргою ПАТ «УкрСиббанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 червня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У грудні 2009 року ОСОБА_6 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між ОСОБА_7 та ПАТ «УкрСиббанк» були укладені кредитні договори, за якими відповідачка отримала кошти для споживчих потреб. На забезпечення виконання цих договорів між ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк» укладені договори поруки, відповідно до яких позивачка відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник у випадку невиконання ОСОБА_7 зобов’язань за кредитними договорами. Оскільки ОСОБА_7 перестала виконувати договірні зобов’язання щодо погашення кредиту та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, банком в односторонньому порядку була підвищена відсоткова ставка за кредитними договорами, тому ОСОБА_6 просила визнати договори поруки припиненими у зв’язку зі зміною банком без її згоди умов зобов’язання і збільшення обсягу відповідальності.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 червня 2010 року, позов ОСОБА_6 задоволено. Визнані припиненими договори поруки від 23 квітня 2007 року та від 29 жовтня 2007 року, укладені між ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк» на забезпечення виконання зобов’язань за кредитними договорами від 23 квітня 2007 року та 29 жовтня 2007 року, укладені між ОСОБА_7 та ПАТ «УкрСиббанк».
У касаційній скарзі ПАТ «УкрСиббанк» просить скасувати судові рішення, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалені у справі судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.
Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи договори поруки, укладені між ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк», припиненими, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із доведеності факту збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитними коштами без згоди поручителя.
Проте повністю погодитися з таким висновком не можна, оскільки вони зроблені без повного з’ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Згідно з ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Судом установлено, що 23 квітня 2007 року, 29 жовтня 2007 року між ОСОБА_7 та ПАТ «УкрСиббанк» були укладені кредитні договори, за якими відповідачка отримала кошти для споживчих потреб (а.с. 5-9, 20-24).
На забезпечення виконання цих договорів між ОСОБА_6 та ПАТ «УкрСиббанк» укладені договори поруки, відповідно до яких позивачка відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і позичальник у випадку невиконання ОСОБА_7 зобов’язань за кредитними договорами (а.с. 18-19, 25).
Відповідно з 1 липня 2008 року та з 5 грудня 2008 року була змінена відсоткова ставка на 2 % (а.с. 26, 27).
Згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Таким чином, договір поруки в силу положення закону є припиненим у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
У порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суди не визначили, які правовідносини виникли між сторонами, виходячи із установлених фактичних обставин, та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, згідно зі ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Способи захисту судом цивільних прав та інтересів визначені ст. 16 ЦК України.
Отже, суд не визначився із тим, чи є належним обраний позивачем спосіб захисту – припинення договору поруки, якщо норма права свідчить про його припинення в силу закону.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з’ясуванні фактичних обставин справи та невірному застосуванні норм матеріального права, що залишилося поза увагою суду апеляційної інстанції, ухвалені в даній справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 червня 2010 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.П. Пшонка
Судді: Л.М. Мазур
М.А. Макарчук
О.А. Матвєєва
Т.О. Писана