ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
< Список >
ПОСТАНОВА
Іменем України
08 листопада 2011 р. < Текст > Справа №2а-11163/11/0170/20
Окружний адміністративний суд АР Крим у складі:
головуючого судді - Кисельової О.М.,
при секретарі - Кожевніковій І.С.,
за участю позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача – Коваленко Г.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1
до Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК
про визнання протиправними дій та скасування актів і рішень,
ВСТАНОВИВ:
До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК про визнання протиправними дій та скасування актів і рішень.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач неправомірно застосував до неї штрафні санкції, оскільки вона була зареєстрована в якості фізичної особи – підприємця з 2002 року, але підприємницьку діяльність не здійснювала, тому внески щодо неї не підлягають нарахуванню взагалі. Ніяких повідомлень про необхідність надання щорічних звітів вона не отримувала.
Крім того, в актах відповідач застосовує нормативний акт, який прийнято після встановленого порушення.
На момент прийняття рішення про застосування штрафних санкцій, статтю 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, на яку є посилання в оскаржуваних рішеннях, виключено на підставі Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” N 2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01.01.2011року. Просить визнати протиправними дії відповідача щодо винесення актів та рішень від 01.09.2011 року та скасувати їх.
У судовому засіданні позивач на задоволенні позовних вимог наполягала з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти позову.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши позивача та представника відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 01.09.2011року посадовими особами відповідача складено акти №755, №756, №757, №758, №759, №760, №761 про виявлене правопорушення, в яких зазначено, що позивачем порушено вимоги ч.2 п. 4 ст. 17 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року, пункт 2.2 Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, а саме: несвоєчасне надання відомостей в систему персоніфікованого обліку за 2004 рік - термін надання до 01.04.2005 року, за 2005 рік - термін надання до 01.04.2006 року, 2006 рік - термін надання до 01.04.2007 року, 2007 рік -термін надання до 01.04.2008 року, 2008 рік - термін надання до 01.04.2009 року, 2009 рік - термін надання до 01.04.2010 року (а.с.12-18).
Із зазначеними актами ОСОБА_1 ознайомлена особисто.
На підставі акту №755 від 01.09.2011року відповідачем прийняте рішення №857 від 01.09.2011року про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 170 грн. (а.с.19).
На підставі акту №756 від 01.09.2011року відповідачем прийняте рішення №858 від 01.09.2011року про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 170 грн. (а.с.20).
На підставі акту №757 від 01.09.2011року відповідачем прийняте рішення №859 від 01.09.2011року про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 170 грн. (а.с.21).
На підставі акту №758 від 01.09.2011року відповідачем прийняте рішення №860 від 01.09.2011року про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 170 грн. (а.с.22).
На підставі акту №759 від 01.09.2011року відповідачем прийняте рішення №861 від 01.09.2011року про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 170 грн. (а.с.23).
На підставі акту №760 від 01.09.2011року відповідачем прийняте рішення №862 від 01.09.2011року про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 170 грн. (а.с.24).
На підставі акту №761 від 01.09.2011року відповідачем прийняте рішення №863 від 01.09.2011року про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 170 грн. (а.с.25).
Перевіряючи правомірність оскаржуваних позивачем рішень №857, №858, №859, №860, №861, №862, №863 від 01.09.2011року суд керується положеннями встановленими ч. 2 ст. 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
В оскаржуваних рішеннях відповідач посилається на пункт п.5 ч. 9 ст. 106 Закону України №1058, який на момент прийняття цих рішень втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 року “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов’язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.
В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
Виходячи з викладеного, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Виходячи зі змісту пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Відтак органи пенсійного фонду можуть стягувати ті недоїмки, штрафи та пеню, які виникли до 01.01.2011 року. Проте органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011 року, нараховувати штрафи та пені, оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Застосування відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення недіючої норми права суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.
Судом встановлено, що Управління Пенсійного фонду України у Сімферопольському районі АР Крим при застосуванні фінансових санкцій та нарахуванні пені щодо суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 за несвоєчасне надання відомостей до системи персоніфікованого обліку за 2004 - 2010 роки винесло рішення від 01.09.2011 року №857, №858, №859, №860, №861, №862, №863.
За таких обставин, позовні вимоги суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 в частині скасування вказаних рішень Управління Пенсійного фонду України у Сімферопольському районі АР Крим є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При цьому суд зазначає, що відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.
З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідком визнання цього рішення протиправним.
В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі від 01.09.2011 року №857, №858, №859, №860, №861, №862, №863.
З урахуванням цього не потребують визнання протиправними дії відповідача щодо винесення вищевказаних рішень. В іншій частині позовні вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані акти, якими посадовими особами Управління Пенсійного фонду в Сімферопольському районі встановлюються виявлені порушення, не є рішеннями в розумінні рішень суб’єктів владних повноважень, які оскаржуються в порядку КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно – правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно – правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В порядку ст. 94 КАС України на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 3грн. 40коп.
Керуючись ст.11, ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим від 01.09.2011 року №857, №858, №859, №860, №861, №862, №863 про застосування до суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 фінансових санкцій за ненадання розрахунку сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування у встановлені строки.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 3грн. 40коп.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя < підпис > Кисельова О.М.
< Текст >