__________________________________________________________________

Справа №  2-2802/11

26.12.2011

з а о ч н е   Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 листопада 2011 року           Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді          Волчка А.Я.

при секретарі          Тичковській Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до громадської організації «Масив садівничих товариств «Мрія»про зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2011 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до громадської організації «Масив садівничих товариств «Мрія»про зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що вона неодноразово зверталась до відповідача з проханням видати довідку про те, що вона являється членом садового товариства, яка необхідна їй для подання в газопостачальну організацію та до інших державних установ. На даний час газопровід проведений на ділянку ОСОБА_1, нею сплачено внесок за газифікацію, але у зв’язку з неможливістю підтвердити членство у садовому товаристві газопостачальна організація не здійснює підключення будинку позивачки до газопостачання.

Також вона зверталась до відповідача з проханням відремонтувати трубу для поливу дачних ділянок, яка при включенні поливу протікає та затоплює її ділянку, а також дорогу загального користування. У відповідь на дане звернення відповідач зобов’язався виконати ремонт до квітня 2010 року, проте на даний час відповідач не виконав своє зобов’язання.

З огляду на наведене та посилаючись на норми закону, позивач просила суд: зобов’язати відповідача видати їй довідку про те, що вона дійсно являється членом садового товариства, в кількості чотирьох примірників і не перешкоджати у видачі відповідних довідок і надалі; зобов’язати відповідача відремонтувати трубу для поливу дачних ділянок, що пролягає повз ділянку, що належить їй; на чергових загальних зборах відповідача принести вибачення за свої незаконні дії із занесенням до протоколу засідання чергових зборів; стягнути з відповідача причинену моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. на її користь; витрати пов’язані з розглядом справи покласти на відповідача (1 500 грн. судового збору, 75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи).

В подальшому ОСОБА_1 свої позовні вимоги збільшила, остаточно просила суд: зобов’язати відповідача видати їй довідку про те, що вона дійсно являється членом садового товариства, в кількості чотирьох примірників і не перешкоджати у видачі і надалі; зобов’язати відповідача відремонтувати трубу для поливу дачних ділянок, що пролягає повз ділянку, що належить їй, та утримувати її у належному стані надалі; на чергових загальних зборах відповідача принести вибачення за свої незаконні дії із занесенням до протоколу засідання чергових зборів; стягнути з відповідача причинену моральну шкоду в розмірі 30 000 грн. на її користь; витрати пов’язані з розглядом справи покласти на відповідача (1 500 грн. судового збору, 75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1 750 грн. витрат на юридичні послуги).

Позивач в судове засідання не з’явилась, направила до суду свого представника, який позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін у справі, дослідивши матеріали справи, наявні письмові докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 повинні бути задоволені частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 листопада 2008 року ОСОБА_1 зверталась до відповідача про надання їй довідки для проведення проектних робіт для підключення газу на її земельній ділянці.

02 серпня 2009 року позивачка зверталась до голови правління відповідача з проханням відремонтувати пошкоджену кооперативну трубу для поливу, а також видати довідку про членство для газифікації її земельної ділянки та будинку.

18 липня 2010 року ОСОБА_1 втретє звернулась до голови правління СТ «Мрія»з метою отримати довідку про членство для газопостачальної організації.

19 вересня 2010 року позивачка вчетверте звернулась до відповідача з письмовою заявою видати довідку.

Аналогічне звернення позивачка подала відповідачу і 02 червня 2011 року.

ОСОБА_1 являється членом громадської організації «Масив садівничих товариств «Мрія», що підтверджується її членською книжкою та не спростовується відповідачем.

12 вересня 2010 року та 18 червня 2011 року ОСОБА_1 було видано відповідачем довідки про те, що станом на видачу довідок першою було сплачено членські внески у повному обсязі.

Аналіз чинного законодавства України дав наступне.

В силу ст. 3 Закону України «Про об’єднання громадян»громадська організація діє для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про об’єднання громадян»об'єднання громадян створюються і діють на основі добровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законності та гласності.

Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян»передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про звернення громадян»одержані об'єднаннями громадян звернення із зауваженнями і пропозиціями щодо їх діяльності розглядаються цими об'єднаннями та їх органами відповідно до статутів об'єднань, а заяви і скарги на ущемлення чи порушення ними прав громадян - згідно з цим Законом.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про звернення громадян»органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Статтею 20 Закону України «Про звернення громадян»визначено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Враховуючи зазначені вимоги законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо зобов’язання відповідача видати їй довідку про членство у громадській організації «Масив садівничих товариств «Мрія»у кількості 4 екземплярів, так як на даний час відповідач їх не видав на чотириразове звернення ОСОБА_1

Також, виходячи з вимог ст.ст. 59 та 60 ЦПК України, суд не може задовольнити позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача відремонтувати трубу для поливу дачних ділянок, що пролягає повз ділянку, що належить позивачці, так як не було надано належних доказів пошкодження цієї труби в районі дачної земельної ділянки позивачки та відмови або бездіяльності відповідача щодо її ремонту.

До того ж, виходячи зі змісту ст.ст. 3 та 4 ЦПК України, суд може захистити права, свободи або інтереси особи у разі їх порушення, невизнання або оспорення. У зв’язку з цим суд змушений відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, що стосуються захисту на майбутнє від порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Позивачка є інвалідом з дитинства, з 08 лютого 2011 року їй було присвоєно ІІ групу інвалідності з дитинства. Станом на 16 лютого 2011 року вона перебуває на обліку у лікаря-психіатра з приводу хронічного нервово-психічного захворювання. Зазначене підтверджується наданими суду відповідними довідками, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідності до ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Положення пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” встановлює, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з абз. 2 п. 5 цієї ж Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 9 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Враховуючи вимоги згаданого законодавства України, суд вважає, що позивачці слід відмовити в його позовних вимогах в частині стягнення з відповідача на її користь моральної шкоди у сумі 30 000 грн., оскільки вона не довела існування тих фактів, які дають підстави для такого стягнення і у такому розмірі.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з квитанціями, які знаходяться у матеріалах справи, при подачі позову до суду позивачем було сплачено 1 500 грн. державного мита та 75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Позовні вимоги задовольняються судом лише в частині зобов’язання вчинити дії, а тому, виходячи з цього та вимог Декрету КМУ «Про державне мито»та Постанови КМУ «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів», чинних на час подачі позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача державне мито в розмірі 1 700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

На рахунок вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь витрат на правову допомогу, то суд, дослідивши надані квитанції № 47-43 від 26 березня 2011 року та № ПН130 від 10 червня 2011 року, які повинні підтверджувати сплату позивачем за юридичну консультацію у ТОВ «ЮК «Ноосфера», вважає, що цю вимогу неможливо задовольнити, так як у графі «Платник»цих квитанцій зазначено ОСОБА_2, тобто послуги були надані останньому, а не позивачці. Докази витрат на правову допомогу саме ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на вищевикладене, відповідно до ст.ст. 16, 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про об’єднання громадян», ст.ст. 1, 11, 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», п.п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, керуючись ст. 3, 4, 10, 11, 15, 60, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати громадську організацію «Масив садівничих товариств «Мрія»видати ОСОБА_1 довідку про те, що вона дійсно являється членом садового товариства, в кількості чотирьох примірників.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з громадської організації «Масив садівничих товариств «Мрія»державне мито в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.

Суддя