Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/13123/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 40 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Полякової К.В.
при секретарі Карлюк М.О.
За участю представників від:
позивача ОСОБА_1 (дов. №б/н від 11.04.2011 р.),
відповідача ОСОБА_2 (дов. № б/н від 10.01.2011 р.)
розглянувши адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі Донецької області до Добропільського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Донецькій області про стягнення суму пенсій у розмірі 286519,01 грн., –
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі Донецької області (далі по тексту – позивач, Управління) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Добропільського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Донецькій області (далі по тексту – відповідач, Фонд) про визнання дій неправомірними та зобов`язання прийняти до заліку та відшкодувати виплачені суми пенсій у розмірі 286519,01 грн.
З урахуванням уточнень позовних вимог позивач просить суд:
- стягнути з Добропільського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Донецькій області про стягнення суму пенсій у розмірі 286519,01 грн. в т.ч. виплати ОСОБА_3 сум витрат на поховання у зв`язку з втратою годувальника (а.с. 24,42)
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що Управлінням на адресу відповідача були направлені акти звірки витрат особових справ потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за травень-червень 2011 року на суму 398538,25 грн. Однак, Відділенням не прийнято до заліку суму витрат на виплату та доставку пенсій у сумі 286519,01 грн. з тих причин, що по потерпілому ОСОБА_4 відсутні оригінали актів Н-1 або їх нотаріально завірених копій; по ОСОБА_5 – утриманця потерпілого, з тих підстав, що вона закінчила навчання; по ОСОБА_6, оскільки Добропільський МРВ УМВС України в Донецькій області не є платником Відділення. Крім того, Відділенням не прийнято до заліку суму державної адресної допомоги та витрати на її доставку у зв`язку з відсутністю нормативного документу для її відшкодування Фондом ССНВ. Проте, на думку Управління, причини не відшкодування по вказаним особам суми пенсій не відповідають вимогам законодавства, тому позивач просив суд стягнути з Добропільського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Донецькій області про стягнення суму пенсій у розмірі 286519,01 грн. (а.с. 2-3, 24-25, 42).
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення на позовну заяву (а.с. 43-46), просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку що позовні вимоги є необгрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області, зареєстроване виконавчим комітетом Добропільської міської ради Донецької області від 26.12.2000 року, є юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія НОМЕР_1 (а.с. 32).
Згідно копії довідки № 043456, відповідача включено до Єдиного Державного Реєстру Підприємств та Організацій України, про що присвоєно код ЄДРПОУ № 25968286 (а.с. 31).
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Добропіллі виплачено з травня по червень 2011 року пенсія у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за травня по червень 2011 року ОСОБА_4, у сумі 300 гривень; ОСОБА_5, у сумі 258,4 гривень, ОСОБА_6 в сумі 83,6 гривень та ОСОБА_31625,37 гривень, а також державну адресну допомогу по вказаним особам та витрати на її доставку, які відповідач відмовився прийняти до заліку відшкодування витрат з виплати та доставки пенсій.
Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України “Про пенсійне забезпечення” здійснюється органами Пенсійного фонду України, при цьому стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду України.
З набранням чинності Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”(надалі –Закон №1105), обов’язок щодо відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв’язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (п. п. „г”, „д” п. 1 ст. 21 Закону).
Відповідно до пункту 5 статті 24 Закону №1105, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”від 22 лютого 2001 року № 2272-III, Фонд соціального страхування від нещасних випадків сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому, кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
На виконання Закону №1105 правлінням Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України прийнята спільна постанова від 4 березня 2003 року № 5-4/4, якою затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (надалі –Порядок).
Пунктом 5 Порядку визначено, що органи Пенсійного фонду щомісяця, до 10 числа місяця, наступного за звітним, на підставі списку осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 1), та списку померлих осіб і осіб, знятих з обліку з інших причин, які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 2), проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в районах та містах обласного значення звірку витрат за особовими справами потерпілих, складають акт щомісячної звірки витрат за особовими справами потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (додаток 3), у якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”та Порядку № 5-4/4 від 04.03.2003 року відповідач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, а саме: суму основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вказаних пенсій.
Наведений перелік відшкодування шкоди при ушкодженні здоров’я є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що державна адресна допомога не передбачена у переліку соціальних послуг та виплат, які згідно статті 21 Закону № 1105 та пункту 4 Порядку № 5-4/4, здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
В пункті 4 Постанови № 265 передбачено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати державну адресну допомогу не встановлений законом.
З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо відшкодування витрат щомісячної державної адресної допомоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Крім того, з положень ст. 21 Закону № 1105-ХІУ вбачається, що Законом не передбачений обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати на доставку державної адресної допомоги.
У пункті 4 Порядку, яким встановлений перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, також відсутні витрати, пов'язані з виплатою державної адресної допомоги та витрати на її доставку.
Що стосується відшкодування витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у відношенні ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4, а також сум витрат на поховання по ОСОБА_3 суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_5, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є ОСОБА_7 та ОСОБА_8. ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 причина смерті трудове каліцтво. ОСОБА_5 призначена пенсія по втраті годувальника (а.с. 50).
Статтею 36 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
Відповідно до ст. 33 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом “д” пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами, зокрема, є діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років.
Згідно довідки, виданої Білицьким професійним ліцеєм 14.09.2006 вих. №252, дата закінчення навчання ОСОБА_5 становить 30 червня 2008 року (а.с. 97).
УПФУ у м. Добропіллі не надано доказів того, що ОСОБА_5 в період з травня по червень 2011 року є вихованкою, учнем, студенткою, курсантом, слухачем або стажистом навчального закладу.
Таким чином, з 1 липня 2008 року пенсія ОСОБА_5 має виплачуватися за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а понесені ним витрати відшкодуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків не підлягають, оскільки згідно з ч. 8 ст. 36 Закону №1058-IV пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначаються відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.
Також судом встановлено, що батьком ОСОБА_9 є ОСОБА_10 (а.с. 51).
Відповідно акту №10 про нещасний випадок ОСОБА_11 працював інспектором ДПС ВДАІ Добропільського МРВ УМВС України в Донецькій області. Смерть ОСОБА_11 наступила в період проходження служби (а.с. 52-54).
Статтею 23-1 Закону України від 20 грудня 1990 року №565-XII “Про міліцію” встановлено, що пенсійне забезпечення працівників міліції після звільнення їх зі служби в органах внутрішніх справ здійснюється в порядку та на умовах, встановлених Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Відповідно до ст. 29 Закону України від 9 квітня 1992 pоку №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі –Закон №2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до ст. 29 Закону №2262-XII пенсії в разі втрати годувальника сім'ям осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби.
Згідно ст. 8 Закону №2262-XII виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, пенсія ОСОБА_6 має виплачуватися за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому понесені Пенсійним фондом України витрати по виплаті цієї пенсії відшкодуванню за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків не підлягають.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача щомісячних страхових виплат, виплачених за травень-червень 2011 року по ОСОБА_4, суду зазначає, що батько ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року, є ОСОБА_12.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_12 помер від нещасного випадку на виробництві.
На підставі довідки МСЕК ОСОБА_4 є інвалідом третьої групи безстроково (а.с. 48).
На підставі ч.1 ст. 33 “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами, зокрема є інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
Таким чином, відповідач повинен відшкодувати та прийняти до заліку суму виплаченої пенсії ОСОБА_4 у розмірі 300 гривень. Суми адресної допомоги, виплаченої ОСОБА_4 не підлягають відшкодуванню з підстав зазначених вище.
Заявлені, позивачем вимоги щодо обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати допомогу на поховання є безпідставними з наступних підстав.
З копії свідоцтва про смерть, виданого виконкомом Білозерської міської ради міста Добропілля Донецької області 26.04.2011 р., вбачається, що 26.04.2011 року померла ОСОБА_3 (а.с. 91).
Згідно копії постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України м. Добропіллі від 18.05.2011 року, ОСОБА_3, яка має право на виплати в разі смерті потерпілого, померла, у зв`язку з чим, страховий випадок « втрата годувальника», знято з обліку 26.04.2011 року.
Таким чином, понесені Управлінням витрати на поховання не підлягають відшкодуванню Фондом.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в м. Добропіллі до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України м.Добропіллі про визнання дій неправомірними, зобов’язання прийняти до заліку та відшкодувати суми пенсій, підлягають частковому задоволенню, а саме задовольняє позовні вимоги в частині стягнення коштів виплаченої пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_4., за період з травня по червень 2011 року на суму 300,00 гривень.
Керуючись ст.ст. 2, 8-11, 17-20, 69-72, 86, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України м. Добропіллі про визнання дій неправомірними, зобов’язання прийняти до заліку та відшкодувати суми пенсій, задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м.Добропілліна користь управління Пенсійного фонду України в м.Добропіллі витрати з виплати пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві по справі ОСОБА_4, за період з травня по червень 2011 року на суму 300 (триста) гривень 00 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України проголошено її вступну та резолютивну частини 26 жовтня 2011 року в присутності представників позивача та відповідача.
Повний текст постанови виготовлено 31 жовтня 2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Полякова К.В.