Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/13096/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год 10 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Полякової К.В.
при секретарі Карлюк М.О.
За участю представників від:
позивача не з`явився,
відповідача ОСОБА_1 (дов. № 05-46/04-57 від 12.10.2011 р.)
розглянувши адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Маріуполі в Донецькій області про стягнення сум витрат на виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі 7696,11 грн., –
ВСТАНОВИВ:
Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області (далі по тексту – позивач, Управління) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Маріуполі в Донецькій області (далі по тексту – відповідач, Відділення) про стягнення сум витрат на виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі 7696,11 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 14.07.2010 року гр. ОСОБА_3 призначена пенсія по втраті годувальника – чоловіка ОСОБА_4, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві 10 лютого 1987 року. Щомісячно на адресу відповідача Управлінням направлялися акти звірки витрат, в т.ч. по особовій справі потерпілого ОСОБА_3, якій виплачено пенсію по інвалідності у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за січень-червень 2011 року на суму 76906,11 грн. Однак, Відділенням не відшкодовано вищезазначену суму. На підставі викладеного, просив суд стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Маріуполі в Донецькій області про суми витрат на виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві у сумі 7696,11 грн. (а.с. 2-5).
У судове засідання позивач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву про розгляд справи у відсутність його представника.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав заперечення на позовну заяву (а.с. 54-58), просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Маріуполі Донецької області, зареєстроване виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області від 26.12.2000 року, є юридичною особою, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серія А00 № 285895 (а.с. 65).
Згідно копії довідки № 02-19-355, відповідача включено до Єдиного Державного Реєстру Підприємств та Організацій України, про що присвоєно код ЄДРПОУ № 25968665 (а.с. 64).
За змістом статей 8, 10, 23, 26, 81 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХП (надалі Закон № 1788-ХП), пенсійне забезпечення громадян, призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати, в т.ч. пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного Фонду України з виплатою пенсій за рахунок його коштів.
Проте, з 1 квітня 2001 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV (надалі Закон № 1105-ХІV), відповідно до ст. 21,28 якого у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я а саме: пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання чи пенсію у зв'язаних з цим ритуальним послуг відповідно до місцевих умов.
Спільною постановою Правління Пенсійного Фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2004 року № 5-4/3 був затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Вказаним порядком визначено механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків Пенсійному Фонду України витрат, пов'язаних з виплатою відповідних пенсій, які призначені застрахованим особам та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Враховуючи вищенаведене відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, в тому числі, і суми витрат Пенсійного фонду з виплати вищезазначених пенсій.
Відповідно до п.2 ст.7 Прикінцевих положень Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державні соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2011 року № 2272-ІІІ, який набрав чинності з 01.04.2001 р., Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та-професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV (надалі Закон № 1105-ХІV) закріплене аналогічне правило, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми сфера дії Закону № 1105-ХІV поширюється на категорію інвалідів, які отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві, в тому числі, і відшкодування витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Згідно ч.2 ст.2 зазначеного Закону особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлене згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому право на, таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Підпунктом "а" ст. 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежну від стажу роботи.
Відповідно п. 3 розділу XI Прикінцевих положень Закону № 1105-ХІV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника -Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Фонд соціального страхування від
нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених ст. 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.
Відповідно до ст.ст.80,85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» нарахування та виплата пенсій проводиться органами Пенсійного Фонду за місцем проживання пенсіонера.
Згідно ст. 18 Закону № 1105-ХІV робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Пунктами 1.2. та п.1.4. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, передбачено, що у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення виконавчої дирекції Фонду в районах та містах обласного значення (далі - робочі органи виконавчої дирекції Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які мають на це право. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, перелік яких визначений у пунктах 2.7, 2.8, 3.1, 5.3, 6.1.1 цього Порядку, і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.
Таким чином, органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків, як самостійні юридичні особи, зобов'язані відшкодовувати витрати по виплаті та доставці пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві органам Пенсійного Фонду, як самостійним юридичним особам, які проводять відповідні виплати пенсій, тому орган Пенсійного Фонду має право на відшкодування органом Фонду соціального страхування від нещасних випадків сум витрат на виплату та доставок вказаних пенсій.
З огляду на викладене, оскільки відповідач відмовився відшкодувати спірні витрати, позивач правомірно звернувся в суд з позовом про відшкодування (стягнення) суми виплаченої пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2011 року в адміністративній справі за № 2а-331/10/0570.
З аналізу ст. 21 Закону № 1105-ХІV вбачається, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку відшкодувати суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
- суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника,
який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячну цільову грошову допомогу на прожиття, якщо така надавалася
пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомогу на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- суми витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Згідно ст. 33 Закону № 1105-ХІV, у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;
3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний
виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина
(чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає
дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
Пенсія у разі смерті годувальника призначається і виплачується згідно із законодавством.
З аналізу вказаної норми закону вбачається, що право на страхові виплати у разі смерті потерпілого мають особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
З матеріалів справи вбачається, що Управління за період з січня по червень 2011 року щомісячно виплачені страхові виплати ОСОБА_3, зокрема, суми основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за січень 2011 року у сумі 987,1 грн.; за лютий-червень 2011 року по 150 грн. за кожний місяць.
Управлінням до Фонду направлено акти щомісячної звірки витрат в т.ч. по пенсійній справі потерпілого ОСОБА_3, якій виплачено пенсію по інвалідності у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, по якій не виплачуються страхові виплати з різних причин за період з січня по червень 2011 року на загальну суму 7696,11 грн. (сума основного розміру пенсії 1737,1 грн., щомісячна державна адресна допомога – 5959,01 грн.)
Відповідач відмовився прийняти до відшкодування та підписати акти щомісячної звірки витрат на загальну суму 7696,11 грн., оскільки оригінал акту Форми Н-1 в пенсійній справі ОСОБА_3 відсутній, а копія акту поганої якості, що унеможливлює перевірити даний документ (а.с. 95).
Розмір сплачених сум та понесених територіальним органом Пенсійного фонду України витрат сторонами не оспорюється.
Проте, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
11 лютого 1987 року стався нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_4 на шахті Україна п/о «Селидоввугілля» в м. Українськ Донецької області, про що складено акт про нещасний випадок на виробництві (а.с.27-28, 93-94).
Згідно копії довідки від 24.06.2010 року, виданої міською радою на ім`я ОСОБА_3, остання на час смерті мешкала разом з чоловіком ОСОБА_4. Пенсія з боку чоловіка була основним джерелом існування (а.с. 45).
Згідно ч.1 ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991, № 1788-XII члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Згідно ч.1 ст. 44 даного Закону пенсії в разі втрати годувальника призначаються на кожного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 30 процентів заробітку годувальника (стаття 64), але не менше соціальної пенсії, встановленої для відповідної категорії непрацездатних.
Згідно ч.2 ст. 85 Закону, виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Проаналізувавши вищезазначені вимоги законодавства та встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 має право на одержання щомісячних страхових виплат, оскільки перебувала на утриманні померлого.
Проте, як встановлено судом під час розгляду справи, Управлінням заявлено вимогу про стягнення з Фонду страхових виплат, які виплачені ОСОБА_3 за період з січня по червень 2011 року у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Однак, до розрахунку щомісячних страхових виплат за січень 2011 року включено суму, яка виникла за період з 14 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року (а.с. 92).
Згідно ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
З огляду на викладене, позовні вимоги Управління щодо стягнення з відповідача сум витрат на виплату пенсії (основного розміру) ОСОБА_3 у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві підлягають задоволенню в межах позовних вимог за період з січня по червень 2011 року у сумі по 150 гривень за кожний місяць, що разом складає 900 гривень.
Щодо витрат щомісячної державної адресної допомоги не відшкодованої Відділенням за період з січня по червень 2011 року, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року №265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
З аналізу норм чинного законодавства вбачається, що державна адресна допомога не передбачена у переліку соціальних послуг та виплат, які згідно статті 21 Закону № 1105 та пункту 4 Порядку № 5-4/4, здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
В пункті 4 Постанови № 265 передбачено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодовувати державну адресну допомогу не встановлений законом.
З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо відшкодування витрат щомісячної державної адресної допомоги не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом – КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У зв'язку із наведеним суд приймає рішення щодо часткового задоволення позову управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Адміністративний позов управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Маріуполі в Донецькій області про стягнення сум витрат на виплату пенсії у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві – задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України у м. Маріуполі в Донецькій області суми витрат основного розміру пенсії, виплаченої ОСОБА_3 у зв`язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з січня по червень 2011 роки у сумі 900 (дев`ятсот) гривень 00 копійок.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України проголошено її вступну та резолютивну частини 26 жовтня 2011 року в присутності представника відповідача.
Повний текст постанови виготовлено 31 жовтня2011 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Полякова К.В.