Судове рішення #19813817


  

Донецький окружний адміністративний суд  

 

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

10 червня 2011 р.                                         Справа № 2а/0570/9536/2011

 Суддя Донецького окружного адміністративного суду Полякова К.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали ОСОБА_1 до  прокуратури м. Єнакієве Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії,-

                                                                ВСТАНОВИВ:

  Восьмого червня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до  прокуратури м. Єнакієве  Донецької області про визнання незаконними дії прокуратури м. Єнакієве Донецькій області  щодо не  здійснення розгляду його заяви від 18.02.2011 року  про скоєння злочинну відповідно вимог КПК України та  зобов’язання провести перевірку по його заяві про скоєння злочину відповідно до вимог ст.ст.  95,97 КПК України і прийняти відповідне процесуальне рішення по його заяві.

Як встановлено нормами частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України   завданням адміністративного судочинства   є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 1 частини першої статті 17 КАС України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, підставою звернення ОСОБА_1  до  Донецького окружного адміністративного   суду з даним позовом є порушення з боку відповідача вимог ст.ст. 95, 97 КПК України щодо порядку прийому та розгляду заяв про скоєння злочину та вимог Інструкції про порядок розгляду звернень та особового прийому в органах прокуратури України, затвердженої Наказом Генеральної прокуратури України від 28.12.2005 року №9. А саме,  позивач  посилається на порушення відповідачем встановленого статтею 97  Кримінально-процесуального кодексу України порядку проведення перевірки фактів викладених у його заяві  про скоєння  злочину. Крім того, позивач зауважує, що  відсутність відповідного реагування з боку співробітників прокуратури м. Єнакієве з приводу поданої ним заяви,  яке  проявляється у невинесенні за результатами розгляду його заяви  відповідного процесуального документу, є також прямим порушенням норм кримінального процесуального кодексу  при   проведенні слідчих дій.

Проте, суд вважає  звернення ОСОБА_1 з вищезазначеною позовною заявою до адміністративного суду помилковим   з огляду на наступне.

          Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин .

           Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

           Окрім того, варто звернути увагу  на положення ч. 2 ст. 17 КАС України, згідно яких компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, які, зокрема, належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

При досліджені фактів викладених в адміністративному позові та доданих до нього матеріалів, судом встановлено, що , позивач не погоджується з бездіяльністю прокуратури стосовно розгляду його заяви про  скоєння злочину у порядку статей 95, 97 Кримінально-процесуального кодексу України.  

Таким чином, суд зазначає, що  дані правовідносини не  відносяться до публічно-правових, оскільки вони регулюються нормами КПК України.

Зазначена правова позиція ґрунтується на  Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6-рп, кримінальним судочинством є врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу – підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод та законних інтересів.

Так, прокурор, слідчий або орган дізнання під час перевірки заяви про злочин та відповідного реагування на неї автоматично набувають статусу особи, яка користується правами та виконує обов’язки, передбачені Кримінально-процесуальним кодексом України, з урахуванням змін та доповнень на час виникнення спірних правовідносин, є самостійною у визначені напряму процесуальних дій та несе повну відповідальність за їх законне та своєчасне проведення. Тобто, у випадку вчинення відповідачем процесуальних дій (бездіяльності) або прийняття відповідного рішення за КПК України, останній не виконує владних управлінських функцій (вирішує питання премій, розміру зарплати, присвоєння звання тощо) та не має ознак суб’єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

 Проте, захист прав і свобод людини не може вважатися надійним без надання їй можливості оскаржувати до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства і прокуратури, але таке оскарження має здійснюватися у порядку, за яким прийняті такі рішення або вчинені дії, - тобто, встановленим КПК України.

         Відповідно до частини другої статті 97 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя зобов’язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу, відмовити у порушенні кримінальної справи, направити заяву або повідомлення за належністю.  

Статтею 236 КПК України встановлено, що скарга на дії прокурора при проведенні досудового слідства або окремих слідчих дій у справі подається вищестоящому прокуророві, який її розв’язує в порядку і строки, що передбачені статтями 234 і 235 цього Кодексу. Дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Отже,  нормами Кримінально процесуального кодексу України регламентовано як повноваження прокурора при отриманні ним заяви про злочин, так і порядок оскарження його дій, що, з урахуванням предмету позову, виключає можливість розгляду даної справи у порядку адміністративного судочинства.

З огляду на наведене , враховуючи , що  позов, з яким  позивач звернувся до суду, не містить вимог про вирішення публічно-правового спору, тому його належить розглядати у порядку кримінально-процесуального, а не адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене та  керуючись ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1.          У відкритті провадження ОСОБА_1 до  прокуратури м. Єнакієве Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії – відмовити.

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадженні в адміністративній справі разом з позовною заявою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка її подала.

3. Роз’яснити позивачу, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона  не була подана у встановлені строки.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то ухвала вважається такою, що не набрала законної сили.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.


Суддя                                                                                                Полякова К.В.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація