Справа № 2-3835/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

13 жовтня 2011 року  Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Болдирєвої У.М.

при секретарі Гармаш Ю.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4»про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки,

                                                             В С Т А Н О В И В:

     15 серпня 2011 року позивач звернувся з позовом до відповідача  про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки, посилаючись на те, що 07 червня 2007 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір, згідно якого банк надав йому 10 000 євро для придбання квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Для забезпечення виконання зобов'язань за даним договором був укладений договір іпотеки. Отримані в іноземній валюті кошти позивач обміняв на гривні, які використав на оплату вартості квартири. На цей час він вважає укладені договори незаконними, оскільки кредит на придбання квартири був йому наданий в іноземній валюті, яка не могла бути їм використана як засіб платежу. При укладенні договору він вважав, що фактично отримує в кредит не іноземну валюту, а гривні, а іноземна валюта в цій угоді була не засобом платежу, а засобом обміну на гривню. При цьому він був впевнений в тому, що розраховуватися за договором він має в національній валюті, зважаючи на те, що працівники банку переконали  його в тому, що гривня та іноземна валюта мають стабільне цінове співвідношення.

       Таким чином позивач вважає, що надавши йому кредит в іноземній валюті для розрахунків нею на території України, банк надав йому послуги неналежної якості, крім того,  договір споживчого кредиту не містить детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, тобто сукупної вартості усіх платежів за договором.

         Тому позивач просить визнати недійсними кредитний договір, а також іпотечний договір, укладений з метою виконання зобов'язань за кредитним договором.

        У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив визнати недійсними кредитний договір та договір іпотеки і зобов'язати позивача повернути банку отримані кошти у розмірі 10 000 євро.

        Представник відповідача позов не визнав, пояснив, що кредит саме у іноземній валюті був наданий з ініціативи позичальника, оскільки у цьому разі відсоткові ставки значно менші.  

       Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не  підлягає  з наступних підстав.      

        Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

        При цьому згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 і 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

      На момент укладання спірного кредитного договору відповідач мав відповідний дозвіл та банківську ліцензію.

       Відповідно до  кредитного договору № 1/в від 07 червня 2007 року (а.с.12-14) кредит був наданий ОСОБА_3 у іноземній валюті (євро) для цільового використання, а саме для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу квартири  (п.1.2 договору).

     Згідно умов п.2.9  цього  договору   усі платежі для повернення кредиту та процентів за його користування повинні здійснюватись позичальником у валюті кредиту.

      Своїм підписом у договорі позивач засвідчив, що ознайомлений з умовами надання кредиту та погоджується з ними. Крім того позивач мав можливість отримання кредиту у гривні, але свідомо уклав договір в іноземній валюті, оскільки умови кредитування були для нього більш прийнятними.

     Кредитні кошти були отримані позивачем у гривневому еквіваленті, а саме в сумі 68 240,65 грн згідно заяви на видачу готівки № 6280 від 07 червня 2007 року (а.с.20). Тобто банком була здійснена конвертаційна операція відповідно до вимог чинного законодавства України за існуючими тарифами кредитодавця для здійснення позичальником платежу на придбання квартири у національній валюті.

      Таким чином відповідачем було надано позивачу послугу належної якості, отримані кредитні кошти  позивач використав за цільовим призначенням, а саме на придбання квартири.

       Посилання позивача на те, що договір не містить детальний розпис усіх платежів суд не бере до уваги, оскільки у п.2.4.1. договору зазначено, що у додатку №1 до цього договору наведено графік щомісячних платежів на повернення кредиту, які позивач зобов'язався здійснювати.

        Отже  спірний  кредитний  договір та договір іпотеки  було укладено у повній відповідності до чинного законодавства.   

     Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 212-215  ЦПК України, суд

                                                                 В И Р І Ш И В:

     Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_4»про визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки.

     Апеляційна скарга на рішення суду подається в апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя:ОСОБА_5