Справа № 466/8922/24

Провадження № 2-о/466/79/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2025 року                       Шевченківський районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді                      Баєвої О.І.

секретаря судового засідання                    Комарницької В.-М. В.,

представника заявника                               ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_2 за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_3 , Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

                                                           в с т а н о в и в:

заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить встановити факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Свої вимоги заявник мотивує тим, 20.02.2016 між ним та ОСОБА_3 було укладено шлюб, від якого у них є двоє спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зазначає, що в його дружини є син від попереднього шлюбу  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Шлюб ОСОБА_3 та її першого чоловіка  було розірвано за рішенням суду 19.07.2011. Після розірвання шлюбу син дружини заявника залишився проживати з матір`ю та станом на даний час вони з заявником проживають однією сім`єю. Заявник стверджує, що усі діти проживають з ним та його дружиною, перебувають у заявника на вихованні та відповідно заявник забезпечує їх повне утримання. Біологічний батько ОСОБА_6 аліменти не сплачує, а тому всі витрати по утриманню сина дружини від першого шлюбу несе заявник.

Ухвалою суду від 02.09.2024 в даній справі відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник заявника заяву підтримала, просила її задовольнити та пояснила, що заявник фактично утримує трьох дітей, оскільки рідний батько ОСОБА_6 не приймає жодної участі у вихованні дитини та з 2019 року не сплачує аліменти. Крім того зазначила, що на даний час в України триває мобілізація і заявника можуть мобілізувати, а наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей дає право на відстрочку.

Заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що в порядку ст. 223 ЦПК України не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 20 лютого 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, зареєстрований Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління Міністерства юстиції, актовий запис №84.

Від шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У дружини заявника ОСОБА_3 є син від попереднього шлюбу  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Шлюб ОСОБА_3 та її першого чоловіка  було розірвано за рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 19.07.2011.

Після розірвання шлюбу син дружини заявника залишився проживати з матір`ю та станом на даний час вони з заявником проживають однією сім`єю, що підтверджується актом ЛКП «Балатон-409» від 07.06.2024 та актом обстеження умов проживання.

Згідно довідки Галицького ВДВС м. Львова від 16.10.2015 ОСОБА_3 не отримувала аліменти від ОСОБА_6 у період з 06.06.2014 по 23.09.2015 згідно виконавчого листа №2/1308/749/2012, виданого Жовківським районним судом Львівської області.

Згідно довідки Шевченківського ВДВС м. Львова від 10.06.2024 ОСОБА_3 не отримувала аліменти від ОСОБА_6 у період з 01.12.2023 по 01.06.2024 згідно виконавчого листа №2/1308/749/2012, виданого Жовківським районним судом Львівської області.

Відповідно до розрахунку заборгованості від 26.03.2025 у виконавчому провадженні № 48826214 заборгованість ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зі сплати аліментів згідно вищевказаного виконавчого провадження станом на 26.03.2025 становить 101510, 57 грн.

Відповідно до нотаріально завіреної заяви заінтересованої особи ОСОБА_3 стверджує, що ОСОБА_2 здійснює матеріальне забезпечення та утримання, бере участь вихованні, навчанні, організації дозвілля та культурному розвитку дітей : ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , заяву зареєстровано в реєстрі за №7865 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н.Б.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За зальним правилом, окреме провадження - це самостійний вид цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів громадян і організацій.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності не оспорюваних прав.

У порядку окремого провадження суд може розглянути і вирішити питання встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У заяві про встановлення такого юридичного факту обов`язково має бути зазначено з якою метою заявник просить встановити такий факт (пункт 1 частини першої статті 318 ЦПК України).

Таким чином, справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 травня 2018 року у справі №761/16799/15-ц та в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 536/1039/17.

Таким чином, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

Системний аналіз вищевикладених норм ЦПК України дає суду підстави для висновку про те, що справам окремого провадження про встановлення фактів, що мають юридичне значення, притаманні такі ознаки, як безспірність розгляду справ, що віднесені до окремого провадження, конкретна мета встановлення факту, а також його зв`язок із певним суб`єктивним матеріальним правом. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні. Тобто, заявник повинен надати докази того, що станом на час розгляду справи встановлення певного факту має юридичне значення для його суб`єктивних матеріальних прав.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 1 ст. 260 СК України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч. 1 ст. 268 СК України).

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 року №160/11228/23 зазначив, що заявник, перебуваючи у шлюбі з громадянкою, яка є матір`ю дітей, має право на участь у вихованні цих дітей (за умови проживання однією сім`єю). При цьому обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в останніх немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання.

Суд звертає увагу, що доказів того, що мати неповнолітньої дитини не може надавати утримання своєму синові або таке утримання є недостатніми, матеріали справи не містять.

Суд враховує, що батьком ОСОБА_6 – ОСОБА_6 не сплачуються аліменти на утримання сина, однак це не створює підстав для покладення обов`язку з утримання пасинка на заявника (вітчима дитини).

Отже, до суду не було надано доказів того, що у заявника як у вітчима виник обов`язок утримувати пасинка. Надання ж матеріального утримання чужій дитині добровільно (навіть в разі доведення такого факту) не означає, що дитина перебуває на утриманні особи в розумінні Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

Виходячи з аналізу вищевказаних норм та обставин суд зазначає, що заявник як вітчим та за згодою матері дитини може добровільно брати участь у вихованні чи навіть утриманні дитини своєї дружини, проте це не породжує юридичного обов`язку щодо утримання заявником цієї дитини.

18 травня 2024 року набрав чинності Закон України № 3633-ІХ від 11 квітня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким, серед іншого, внесено зміни до пункту 4 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», який викладено в наступній редакції: «1. не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 Закону  України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Порядок звільнення з військової служби визначений статтею 26 Закону  України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі №754/5841/17.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників сімейних правовідносин, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).

В ході судового розгляду судом встановлено, що зміст правовідносин, які виникли на даний час між заявником та заінтересованими особами у справі є відносини пов`язані з підтвердженням обставини, яка має значення для прийняття рішення про відстрочку на підставі п.3 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку із перебуванням на утриманні заявника трьох дітей віком до 18 років

Зважаючи на наведене, заява про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей фактично пред`явлена особою з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для уникнення призову за мобілізацією на підставі пункту 4 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»

Заявник у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дітей, з метою звільнення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби). 

Вказаний висновок суду кореспондується із висновком, викладеним у Постанові Верховного Суд від 13 березня 2024 року у справі №495/2284/23.

За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітніх дітей задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.155, 157, 160 СК України, ст.ст.  6-13, 33-34, 76-81, 83, 141, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 315 ЦПК України, суд

                                                                у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_3 , Органу опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заявник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа: Орган опіки і піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, ЄДРПОУ 04056115, юридична адреса: м. Львів, вул. Липинського,  буд. 11.

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_8 у АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя О. І. Баєва