Справа № 296/1888/24

2/296/500/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

                                                                ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" звернулося до суду з указаним позовом та відповідно до змісту позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" суму заборгованості в розмірі 32800,00 грн, судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.08.2021 між ТОВ "Авентус Україна" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ "Авентус Україна" було укладено електронний договір №4628504 про надання споживчого кредиту. Стверджує, що вказаний кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ "Авентус Україна" затверджених наказом №53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Вказує, що згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 10000 грн (п.1.3. кредитного договору); строк кредиту 30 днів; дата повернення кредиту (15.09.2021) вказується в Графіку платежів, що є додатком №1 до договору; строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 договору, (п.1.4. кредитного договору); стандартна процентна ставка становить 1,90% в день.

Стверджує, що ТОВ "Авентус Україна" свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 10000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача     № НОМЕР_1 , про що є довідка ТОВ "ФК "Контрактовий дім" про перерахування коштів. Однак відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись пунктами 4.3. кредитного договору кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.   

Зазначає, що 18.04.2023 між ТОВ "Авентус Україна", як клієнтом, та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна", як фактором, було укладено договір факторингу №18.04/23-ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором. Вказує, що про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ "Авентус Україна" повідомило відповідача шляхом направлення на її електронну пошту відповідного повідомлення.

Враховуючи викладене просило задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою від 15.03.2024 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

10.09.2024 року від представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Підодвірного Т.І. до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначає, що позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася у порядку, визначеному Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» та що відповідачка підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа. Тому, наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом (копією електронного документу), оскільки не відповідає вимогам статей 5, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», та не є належним доказом укладення договору. Також позивачем не надано до суду жодного доказу акцептування відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору та не надано до суду жодного доказу, який би підтверджував встановлення особи, якій направлявся та чи направлявся взагалі примірник спірного договору. Таким чином, позивачем не доведено факту укладення сторонами договору від 16.08.2021 року № 4628504, що в свою чергу, свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також сплати процентів та відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язань, а отже вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Крім того, як вбачається із матеріалів судової справи, позивачем не додано до позовної заяви жодного доказу, який би свідчив про отримання відповідачем коштів. Позивач, у позовній заяві посилається на довідку ТОВ «Контрактовий Дім». Вказана довідка не відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", та й взагалі, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не передбачено такого первинного облікового бухгалтерського документу як «довідка про перерахування коштів», а отже вона є неналежним та недопустимим доказом, який суд не повинен приймати до уваги. Посилання позивача, на те, що відповідач, нібито, пролонгував спірний договір на підставі п. 4.2. не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами вчинення відповідачем дій направлених на пролонгацію, а саме сплату нарахованих відсотків. Одночасно, доказів здійснення фактором оплати за відступлені права вимоги, зокрема до відповідача, позивачем суду не надано. Вважає, що витрати, які поніс/понесе позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (а.с.100-117).

16.09.2024 року від представника ТОВ «Фінтраст Україна» Столітнього М.М. до суду надійшла відповідь на відзив у якій зазначає, що кредитний договір укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Відповідачем повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана Позивачем в позовній заяві. Так, на підтвердження укладання Договору про надання споживчого кредиту (далі - Кредитний договір) з ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», Позивачем було надано електронний доказ в паперовій формі (додаток до позовної заяви №4), який було підписано шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «A911636», який відповідно до вимог чинного законодавства був власноручно введений Відповідачем для електронного підпису, у відповідності до вимог частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір. Варто зазначити, що Відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на Веб сайт ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» https://www.creditplus.ua, реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст Кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту (додається до позовної заяви), інформацією передбаченою частиною 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо. Таким чином, Відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки Відповідач. А тому жодних сумнівів в тому, що 16.08.2021 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний Договір № 4628504 про надання споживчого кредиту не виникає.  Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту та підтверджується копією довідки платіжного провайдера, зазначений Платіжний провайдер має відповідну Ліцензію Національного банку України на здійснення переказів коштів у національній валюті без відкриття рахунків (додається до позовної заяви) та внесений в Державний реєстр фінансових установ, що підтверджується свідоцтвом (додається). Необхідно зазначити, що відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затв. Постановою Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі – кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу ІІ цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу 6 споживача – сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу). Крім того, Платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов`язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Надання Кредитору відомостей щодо захищеного номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише Відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору. Одночасно Позивач інформує, що платіжний провайдер надав первісному кредитору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» послуги з переказу грошових коштів відповідно до умов Договору про організацію переказу платежів (додається). З огляду на викладене вище, кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Кредитором Кредитором 18 квітня 2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу № 18.04/23-Ф (далі також Договір Факторингу) (Копія додається), згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором (Витяг з реєстру боржників, щодо Відповідача додається). Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило Відповідача шляхом направлення на електронну пошту зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення (Копія повідомлення про відступлення прав вимоги додається). Щодо реєстру боржників необхідно зазначити, що Позивачем додано до позовної заяви належним чином оформлений витяг з даного реєстру, скільки сам реєстр боржників містить персональні дані інших осіб, розголошення яких суперечить положенням ЗУ “Про захист персональних даних”. Наголосив, що ним, як представником позивача було подано позовну заяву, до якої долучено належні та допустимі докази, які засвідчені мною відповідно до ЗУ “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” та відповідно до вимог, встановлених законодавством (а.с.125-137).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просить  проводити розгляд справи без участі представника позивача. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі, проти заочного рішення суду не заперечує (а.с. 170-171).

Відповідач та його представник в судове засідання не з"явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася.

Така неявка не перешкоджає розгляду справи по суті. 

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 16 серпня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником був укладений договір №4628504 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти на споживчі потреби в загальній сумі 10000,00 грн терміном на 30 днів, а споживач одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором (а.с.9-13).

Договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А911636 16.08.2021 19:20:05.

У пункті 1.5.1 вказаного договору сторони погодили стандартну процентну ставку 1,90% в день, яка застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.

Додатком №1 до вказаного договору погоджено графік платежів та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, реквізити для оплати (а.с.14).

Відповідно до п. 1.7.1 договору орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 24079,41% річних.

Згідно п. 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.

Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1 договору (п. 2.4 договору).

Пунктом 3.1 договору погоджено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

За положеннями п.п. 4.3.1 договору сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до п.п. 4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Споживач дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах, передбачених в п.п. 4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача у порядку, передбаченому в п. 4.2 договору (п.п.4.3.2 договору).

Відповідач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора отриманого від позивача прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір, тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

18 квітня 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» як клієнтом та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» як фактором було укладено договір факторингу №18.04/23-Ф, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором №4628504, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 70-81).

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором №4628504 від 16.08.2021 станом на 28.02.2024 позивачем нарахована заборгованість у загальному розмірі 32800,00 грн., а саме 10000,00 грн - заборгованість за кредитом (тіло кредиту) та 22800,00 грн сума заборгованості по несплачених відсотках.

До позовної заяви позивач долучив підписаний сторонами Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма)) (а.с.15-17), копію довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» №2633 від 04.05.2023 про перерахування споживачу кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 16.08.2021 о 19:21 год., транзакція у системі EasyPay №979052863 (а.с 45-46), копію Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна» (нова редакція) 19.01.2020, повідомлення про відступлення права вимоги від 18.04.2023 року (а.с.22).

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про укладеність вищевказаного договору про надання споживчого кредиту між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна».

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання споживчого кредиту. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.

У справі, що переглядається встановлено, що відповідач уклала із ТОВ «Авентус України» електронний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором А154099), а тому вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У пункті 4.3.1 договору №4628504 від 16.08.2021 сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп. 4.2.2- 4.2.4. договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.

Отже, після спливу 14.09.2021 30 днів погодженого строку кредиту з цього дня відбувалась неодноразова пролонгація строку кредиту, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль.

Відповідно до п. 3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредитування (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та або у році.

Відповідач частково погашала кредит, а саме 16.09.2021 року сплатила на рахунок первісного кредитора  30,00 грн., що були спрямовані на оплату тіла кредиту та оплату процентів за користування грошовими коштами, що підтверджується карткою обліку договору (розрахунок заборгованості) №4628504 від 16.08.2021.

Часткова сплата ОСОБА_1 свідчить про визнання нею боргу та підтверджує надання кредиту та її волевиявлення на укладення договору про надання споживчого кредиту 16.8.2021, адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду У справи № 127/23910/14-ц від 23.12.2020 "Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу". Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця є визнання ним боргу (відповідно до зазначеної позиції Верховного Суду), що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору. Адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Наведені правові позиції Верховного Суду ґрунтуються на презумпції свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства. Підписуючи договір, позичальник погоджується на укладання договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів.

Згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про відступлення прав грошової вимоги від 18.04.2023, відповідача на електронну пошту, зазначену нею при укладенні кредитного договору повідомлено про відступлення права грошової вимоги первісним кредитором ТОВ «Авентус Україна» новому - ТОВ ФК «Фінтраст Україна».

Виходячи з викладеного, встановивши укладення між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 16.08.2021 кредитного договору №4628504, перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 16.08.2021 року,  продовження строку користування кредитом через автопролонгацію відповідно до вимог пункту 4.3 на 90 календарних днів поспіль, відсутність сплати боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення тіла кредиту в сумі 10000,00 грн та відсотків за користування кредитом в сумі 22800,00 грн.

Разом з тим, аргументи відповідача, про те, що товариством не надано виписку по рахунку або розрахунковий документ з банківського рахунку відповідача, суд вважає безпідставними, оскільки як первісний кредитор ТОВ "Авентус Україна», так і позивач, не є банківською установою, а тому позбавлені можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів і формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками.

Крім того доводи відповідача про відсутність доказів перерахування первісним кредитором коштів за кредитним договором, оскільки позивачем не надано до суду доказів, а саме банківську виписку по рахунку № НОМЕР_1 , або довідку з банку про неналежність ОСОБА_1 рахунку, на який відбувалось зарахування коштів, є безпідставними.

Слід зазначити, що переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , що відповідає умовам п. 2.1. договору про надання споживчого кредиту від 16.08.2021 року.

Як доказ перерахування кредитних коштів відповідачу саме в сумі 1000 грн, позивач надав лист ТОВ "Фінансова Компанія "Контрактовий дім" від 04.05.2023, згідно якого 16.08.2021 о 19:21 на платіжну картку № НОМЕР_1   перераховані 10000 гривень.

Відповідно до п.10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позик: (споживчий, фінансовий кредит), затверджених Постановою Правління НБУ від 03.11.2021 №113 Договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу 6 споживача сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ НОМЕР_2 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).

Надання кредитору відомостей щодо номера банківської карти для здійснення переказу грошових коштів, які відомі лише відповідачу, свідчить що попередньо (до зарахування коштів), сторонами були узгоджені всі істотні умови договору, в тому числі і спосіб здійснення перерахування кредитних коштів відповідно до умов кредитного договору.

З огляду на викладене вище, кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 .

Заперечуючи доводи позивача про перерахування коштів на банківську картку № НОМЕР_1 відповдіачем не було надано доказів, що така картка не видавалася на його ім`я  в АТ КБ "Приват Банк", або кошти 16.08.2021 року не надходили на таку картку.  

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: "…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат".

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач подав до суду: ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1423361 від 22.02.2024 року (а.с.82), договір №10/07-2023 про надання правової допомоги від 10.07.2023 (а.с.62-63), звіт про надання правової допомоги згідно договору №10/07-2023 від 10.07.2023 (а.с.23), платіжну інструкцію від 23.02.2024 за №3537 на 10000,00 грн (а.с.20), рахунок на оплату по замовленню №2292/22/02 від 22.02.2024 на 10000,00 грн (а.с.84).

Розподіляючи понесені витрати на професійну правничу допомогу суд враховує, що позовні вимоги задоволено.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Враховуючи особливості предмета спору, суб`єктний склад правовідносин, малозначність справи, а також характер виконаної адвокатом роботи (адвокатом було складено позовну заяву, що, враховуючи типовість справи, не потребувало значної кількості часу, адвокат не приймав участі у судових засіданнях), зважаючи на розмір грошових коштів, на стягнення яких було заявлено позовні вимоги, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, а тому приходить до висновку про зменшення розміру зазначених витрат та стягнення у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат,лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі "East/WestAllianceLimited" проти України").

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Відповідно до норм закріплених уст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,247,258,263-265,274-275,279,280,354 ЦПК України, суд

                                                                  УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст України" заборгованість по договору №4628504 про надання споживчого кредиту від 16.08.2021 року у розмірі 32800,00 грн, з яких: 10000,00 грн - основна сума боргу; 22800,00 грн - боргу за нарахованими процентами.   

Стягнути  з  ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст України" сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Стягнути  з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст України"  витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн. 00 коп.   

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна", місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ: 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

       Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення:  17.02.2025