У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 16 листопада  2011  року                                 м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

суддів: Амеліна В.І.,  Карпенко С.О., Ступак О.В.,  

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 – про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на автомобіль, за касаційною скаргою ОСОБА_1   на рішення апеляційного суду Харківської  області від 01 серпня 2011 року ,  

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулася  до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля ВАЗ-21101, реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстрований у РЕВ МВ № 8 ДАІ ГУМВС України в  Харківській області на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на ім’я ОСОБА_2, який укладений між ним та відповідачем 07.10.2008 року та визнання за ним права власності на вищезазначений автомобіль.  

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що  07.10.2008 року між ним  та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж належного відповідачу автомобіля ВАЗ-21101, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого у РЕВ МВ № 8 ДАІ м. Красноград ГУМВС України в Харківській області на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім’я ОСОБА_2  В той же день ОСОБА_1 сплатив відповідачу повну вартість автомобіля, визначену ними за взаємною  домовленістю, а саме 30 000 грн., що підтверджується розпискою відповідача про отримання грошей. Проте, укласти в письмовій формі та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу автомобіля в той же день вони не змогли у зв’язку з відсутністю у нього коштів для оплати послуг по переоформленню права власності. З огляду на це, в той же день, 07.10.2008 року ОСОБА_2  видав на його ім’я, а також за його проханням на ім’я дружини та сина, які є третіми особами по справі, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, нотаріально посвідчену довіреність на право користуватися та розпоряджатися автомобілем терміном на 20 років, передав йому  автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. На підставі даної довіреності органами ДАІ йому було видано тимчасовий реєстраційний талон, в якому він вказаний власником автомобіля. Проте, коли в нього з’явилася матеріальна можливість здійснити переоформлення права власності на автомобіль, відповідач відмовився це зробити, посилаючись на брак часу, відсутність у місті, проблеми на роботі та інші подібні обставини. Тому він вимушений звернутися до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу автомобіля дійсним, та визнання права власності на автомобіль.  

Рiшенням Красноградського районного суду Харківської області від 22 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу автомобіля ВАЗ-21101, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого у РЕВ МВ № 8 ДАІ    м. Краснограда ГУМВС України в Харківській області на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на ім’я ОСОБА_2,  який укладений 07.10.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль ВАЗ-21101, реєстраційний номер НОМЕР_1 та надано ОСОБА_1 право на зняття з реєстрації та на реєстрацію права власності на вказаний автомобіль в органах ВРЕВ УДАІ МВС України.

В червні 2011 року ОСОБА_6, який не брав участі у справі, не погоджуючись з   рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 22 грудня 2010 року, оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що вищезазначеним рішенням суду першої інстанції порушені його права та обов’язки.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 01 серпня 2011року, апеляційну скаргу ОСОБА_6 задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить  скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

    Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права .

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_1  відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської  області від 01 серпня 2011 року  залишити без зміни.  

    Ухвала оскарженню не підлягає.

  Судді:                                 В.І. Амелін

С.О. Карпенко

О.В. Ступак