Справа № 2-2669/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

17 жовтня 2011 року  Павлоградський   міськрайонний   суд   Дніпропетровської  області  у складі:  

головуючого - судді  Олефіренко Н.А                                     

секретаря      –Шевченко В.В.

розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  в  приміщені  суду  цивільну справу

за  позовом  ОСОБА_1     

до ОСОБА_2

про поділ майна , що є об’єктом спільної сумісної власності,

 В С Т А Н О В И В:

У  травні  2011 року гр-ка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про поділ майна , що є об’єктом спільної сумісної власності,  посилаючись на те, що перебувала з відповідачем в  зареєстрованому  шлюбі з вересня 2006 року по  квітень 2011 року.  За  час  перебування  у  шлюбі ними придбано рухоме та  нерухоме  майно, яке є їх спільною сумісною власністю: двокімнатна квартира за  адресою АДРЕСА_1 вартістю 91 713 грн. 00 коп., придбана  за  рахунок  кредиту в  розмірі 14 652,00 доларів США наданого  банком на  підставі  кредитного  договору, легковий автомобіль марки ЗАЗ 110307 вартістю 25 000 грн. придбаний за  рахунок  кредиту, кухонний робочий стіл вартістю 500 грн., кухонний  стіл та чотири табурета вартістю 500 грн., електричний водонагрівач вартістю 800 грн., DVD –плейєр вартістю 343 грн., шафа для прихожої кімнати вартістю 1 110 грн., диван-софа вартістю 2 000 грн., стіл-книжка вартістю 313 грн., тумба вартістю 119 грн.,кухонна шафа вартістю 1 500 грн.,пральна машина «Whirpool»вартістю 2 300 грн. оскільки  добровільно  прийти до  згоди  відносно розподілу майна  сторони не можуть, позивачка  просила побутове майно та право на транспортний засіб залишити за нею, право власності на квартиру  визнати за  відповідачем, виплативши на  її користь компенсацію у розмірі 28 614,00 грн. та пральну машинку, виплативши на  її користь компенсацію у розмірі 2 300 грн.

В  судовому  засіданні позивачка та  представник  позивачки  позовні  вимоги  підтримали та  просили  позов  задовольнити  у  повному  обсязі.

Відповідач  у  судовому  засіданні позов  визнав  частково, а  саме, в  частині позову щодо побутового  майна не  заперечував проти того, що  кухонний робочий стіл, кухонний  стіл та чотири табурета,  електричний водонагрівач, DVD –плейєр, шафу для прихожої кімнати, диван-софа, стіл-книжка,   тумбу,  кухонну шафа залишити  у  володінні  та  користуванні  позивачки, пояснивши  при  цьому, що  вказане  майно вивезене  позивачкою ще до  звернення  її до  суду  з даним  позовом, стосовно  пральної машинки  фірми «Whirpool» заперечував мотивуючи тим, що це є подарок  безпосередньо йому від батьків, тому  вважає вказану річ особистою та  такою, що не є спільним майном з позивачкою, стосовно спірного  автомобіля  заперечував щодо  визнання  право власності  на  нього  за  позивачкою, оскільки  кредитні  кошти  на  придбання  транспортного  засобу він отримав  за довго до знайомства з колишньою  дружиною, а саме у жовтні 2002 році на підставі Угоди №48086, стосовно спірної квартири,  вважає доцільним  сплатити на  користь  позивачки половину  сплачених кредитних коштів за  час її сумісного  проживання.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши у сукупності докази надані сторонами як обґрунтування позовних вимог так і заперечення проти них, вважає  встановленими  наступні  обставини.

Так, в судовому засіданні було встановлено, що з 30.09.2006  року сторони  перебували в  зареєстрованому  шлюбі, який  відповідно  до  наданої  копії  рішення Павлоградського  міськрайонного суду  від  29.04.2011 року  розірвано.   

20 грудня 2007 року  подружжям,  на  ім’я  відповідача,  була  придбана  спірна  квартира за  адресою АДРЕСА_2, остання  була  придбана  під  час  шлюбу, а  тому  між позивачкою  та  відповідачем  існують  певні  правові  відносини. Договір  купівлі-продажу  був  укладений  з відповідачем, на  нього було  зареєстровано  право  власності  на  квартиру.  

Судом  встановлено, що 20.12.2007 року між банком та гр-ом ОСОБА_2 був заключний кредитний  договір, згідно якого  останньому наданий кредит у розмірі 14 652,00 доларів США для придбання житла. Того ж дня з ним заключний договір іпотеки цієї квартири для  забезпечення  виконання кредитних зобов’язань. Позивачка за даним кредитним договором є поручителем.

Таким чином, право власності на спірну квартиру, придбану подружжям за час перебування у шлюбі в кредит виникло 20.12.2007 року, тому квартира  буде  являтися  їх  спільною  сумісною  власністю . Кредит за час  шлюбу частково погашений.

Отже, спірна  квартира  була  придбана  для  забезпечення  потреб  усієї  сім’ї  та  перебувала  у їх  спільному  користуванні, а тому  позивачка та відповідач є співвласниками  спірної  квартири, оскільки  остання  була  придбана  подружжям  під  час  шлюбу.

Насамперед згідно ст.61 СК, якщо  одним  із  подружжя  укладено договір в  інтересах  сім’ї, то  гроші, інше майно, яке  було одержано  за  цим  договором  є  об’єктом   права   спільної  сумісної   власності   подружжя.

Суд враховує, що відповідно  до ст. 68 СК України само  по  собі розірвання  шлюбу не  припиняє  права  спільної  сумісної  власності  подружжя  на  майно,  набуте  за  час  шлюбу.

Положення договору іпотеки про те, що іпотекодавець не має права розпоряджатися квартирою без згоди іпотеко держателя до закінчення  строку дії іпотеки, не означає, що в  судовому  порядку  не  можна розділити сумісне майно подружжя шляхом визнання права власності на  нього, оскільки  право  володіння  та  користування майном не заборонено, а  розподіл майна  подружжя не є розпорядження  ним.

Крім того, суд враховує положення ст.65 СК України, згідно до  якої договір, заключний одним із подружжя в  інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого із подружжя, якщо майно отримане за договором, використане в інтересах сім’ї. Вказане означає,  що дружина та чоловік незалежно від розірвання  шлюбу мають рівні права  та  обов’язки відносно сумісно набутого за час шлюбу майна, оскільки розірвання  шлюбу не звільняє подружжя від обов’язків по кредиту.

Вирішуючи  питання  щодо транспортного  засобу, судом  встановлено, що легковий автомобіль марки ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, придбаний відповідачем в кредит згідно Угоди №48086 від 29.10.2002 року. Станом на 31.08.2009 року кредит за вказаною Угодою спрямований на  придбання автомобіля через систему Авто план  сплачено у повному обсязі. Таким чином, в зв’язку з тим, що  відповідач в судовому засіданні  погодився з тим, що позивачка за час перебування з ним у шлюбі надавала також кошти на виплату спірного автомобіля, суд вважає визнати право власності за відповідачем, зобов’язавши останнього  виплатити  на  користь  позивачки кошти сумісно  сплачені за період з жовтня 2006 року по вересень 2009 року.  

Вирішуючи  питання  про  поділ  майна, що є об’єктом  права  спільної  сумісної власності подружжя,  зокрема  неподільної  речі,  суд вирішує  питання  згідно до ч.4,5 ст.71 СК України.

За  таких обставин з урахуванням того, що відповідач  порушував  питання про припинення  права  позивачки на  частку в  спільному  майні, а спірні  квартира та автомобіль  як неподільні  речі не може бути  реально  поділена  між ними   відповідно до їх часток,  суд вважає, що можливо визнати за  відповідачем право власності  на  спірну  квартиру, стягнувши на користь позивачки половину сумісно  сплачених коштів за  час  перебування  у  шлюбі у розмірі 33 104 грн., а також визнати  право власності за відповідачем  на  транспортний  засіб марки ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_1, 2007 року випуску, стягнувши на користь позивачки компенсацію у рахунок сумісно сплачених коштів за автомобіль в період з жовтня 2006 року по серпень 2009 року  у розмірі 13 257 грн.48 коп.

Крім того, суд  вважає  за можливе предмети  домашнього  вжитку з  урахуванням  думки відповідача  виділити  в  натурі  та  залишити за  позивачкою кухонний робочий стіл, кухонний  стіл та чотири табурета,  електричний водонагрівач, DVD –плейєр, шафу для прихожої кімнати, диван-софа, стіл-книжка,   тумбу,  кухонну шафа на загальну вартість 7 185 грн. Стягнути з  позивачки на  користь  відповідача  грошову  компенсацію  вартості  придбаних речей у сумі 3 592 грн. 50 коп.

Вартість  зазначеного  майна  сторонами  не  оспорювалась. Відносно  пральної машинки  фірми «Whirpool»суд дійшов до висновку, що дане майно не є об’єктом спільної  сумісної власності подружжя, оскільки відповідачем  в  судовому  засіданні  доведено,  що це подарунок особисто йому  від батьків. Даний факт позивачкою в судовому  засіданні  не  спростовано.

Відповідно  до  вимог ст.88 ЦПК України  з  відповідача на  користь  позивачки стягнути   понесені судові  витрати пропорційно до  задоволеної частини вимог: судовий  збір у  розмірі 448грн. 54 коп. та судовий збір на користь держави у розмірі 499 грн. 54 коп., а також  з урахуванням сплаченої  суми збору на  інформаційно-технічне  забезпечення  стягнути  з  відповідача  стягнути витрати на  інформаційно-технічне  забезпечення  розгляду  справи у розмірі 60 грн. 00 коп.

На  підставі  викладеного та керуючись ст.ст. 3,10,60,131 ЦПК України, ст. ст. 364 ЦК України, ст.ст. 60,61,69, 70,71 СК України, Постанова  Пленуму  Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя  - з а д о в о л ь н и т и     ч а с т к о в о.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на автомобіль НОМЕР_2, 2007 року випуску.

Стягнути з ОСОБА_2 на Користь ОСОБА_1 компенсацію у рахунок сумісно сплачених коштів за автомобіль в період з жовтня 2006 року по серпень 2009 року  у розмірі 13 257 /тринадцять тисяч двісті п’ятдесят сім) грн. 48 коп.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_2 на Користь ОСОБА_1 компенсацію в рахунок сумісно сплачених коштів на придбання квартири у розмірі 33104 /тридцять три тисячі сто чотири/ грн. 16 коп.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на майно : кухонний робочий стіл, кухонний стіл та 4 табуретки, електричний водонагрівач "Ariston titronik " , DWD-плеєр, шафа у прихожій, диван-софа, стіл-книжка, тумба, кухонна шафа.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частини майна у розмірі 3592 (три тисячі п’ятсот дев’яності дві) грн.50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на Користь ОСОБА_1 понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 (шістдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 499 (чотириста дев’яносто дев’ять) грн. 54 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 448 (чотириста сорок вісім) грн. 54 коп.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Апеляційна скарга на  рішення суду подається в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд протягом десяти днів з  дня  проголошення  рішення.  

Особи, які  брали  участь  у  справі, але  не  були  присутні  у  судовому  засіданні  під час  оголошення  судового  рішення,   можуть  подати апеляційну  скаргу  протягом  десяти  днів  з дня  отримання  копії  цього  рішення.

Суддя:ОСОБА_3