Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-12500/11 Головуючий у 1 й інстанції - Нізік О.В.
Категорія 5 Доповідач - Кочкова Н.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кочкової Н.О.,
суддів - Кіктенко Л.М., Пищиди М.М.,
при секретарі - Сичевській А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: ОСОБА_3, комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»про визнання права власності на самовільно збудоване нерухоме майно , -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено (а.с.88-91).
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову (а.с.95-99).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 19 серпня 2003 року являється власником Ѕ частин домоволодіння, розташованого за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 11428799 від 03 серпня 2006 року (а.с. 6,7). Згідно технічного паспорту на вищевказане домоволодіння станом на 22 травня 2009 року на земельній ділянці по вищевказаному адресу позивачем самовільно збудовано житловий будинок літ «Е-3»загальною площею 72,0 кв.м.
Згідно Сертифікату відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам від 14 липня 2011 року житловий будинок садибного типу загальною площею 72,0 кв.м., відповідає державним стандартам, будівельним нормам і правилам (а.с. 44).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд 1 інстанції посилався на те, що відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, однак позивачем не надано належного доказу про належність йому на праві власності чи будь-яких інших правових підставах земельної ділянки (її частини) за вищевказаною адресою. А також відповідно до ст. 26 Закону України "Про основи містобудування" спори з питань містобудування вирішуються радами у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства; згідно із ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Вказані висновки зроблені судом без порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки згідно із ст.. 1 ЦПК України: «Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб…» У разі, якщо спору не має, подання позовної заяви до суду є передчасним, оскільки питання оформлення права власності на самочинне будівництво предметом розгляду компетентного органу, рішення якого чи його відсутність давали б підстави вважати про наявність спору про право.
Згідно вимог ч.2 ст. 331 ЦК України раво власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Відповідно до п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №7/5 від 07.02.2002 р., «реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти». Крім того оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно і здійснюється органами місцевого самоврядування: фізичним та юридичним особам на новозбудовані, реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності документа, що посвідчує права на земельну ділянку, та документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об’єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Тому житловий будинок садибного типу, зведений позивачем, не є самочинним будівництвом, а є будинком, який підлягає оформленню.
Судом також враховано, що співвласник земельної ділянки, на якій розташоване спірне домоволодіння, ОСОБА_3 (третя особа) заперечує проти позовних вимог, оскільки вважає, що позивачем порушуються його права як співвласника домоволодіння.
Судом 1 інстанції у досить повному обсязі з’ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування чи зміни рішення –не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 213, 214 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 –відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді :