Справа №  2-1306/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року                                                                        м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Балана М.В.,

при секретарі Урсул Г.К.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кілія цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до

 ОСОБА_3

про

стягнення  боргу та судових витрат, -

                                                          В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення з відповідача 7880 гривень заборгованості за договором позики, 88 гривень сплаченого судового збору 128 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи та 1200 гривень витрат на правову допомогу.   

Під час розгляду справи у суді позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути  з відповідача 7880 гривень заборгованості за договором позики (вказана сума станом на 02.09.2010 року було еквівалентно 1000 доларів США), 88 гривень сплаченого судового збору 128 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи та 400 гривень витрат на правову допомогу.   

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 пояснив, що 24.10.2008 року за усним договором позики ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 гроші в сумі 1000 доларів США, на строк до 01.04.2009 року, що дорівнювало 5150 гривень. Вказану суму грошей ОСОБА_3 взяв у борг, оскільки йому було необхідно придбати в ОСОБА_4 (чоловіка позивачки) 17 фундаментних блоків СП – 4. Вказані бетонні блоки знаходились в садовому товаристві «Восход», за адресою: АДРЕСА_1, що належить позивачці. Після отримання грошей, 24.10.2008 року ОСОБА_3 власноруч написав боргову розписку, в якій зазначив, що бере у позивачки в борг 1000 доларів США, які зобов’язується повернути до 01.04.2009 року. Після настання граничного строку повернення грошей, вказаного у борговій розписці ОСОБА_2 неодноразово зверталась до ОСОБА_3 з вимогою повернути гроші, однак останній постійно посилаючись на скрутне матеріальне становище відмовлявся повернути борг. У зв’язку з невиконанням ОСОБА_3 боргових зобов’язань ОСОБА_2 була вимушена звернутися до Кілійського районного суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача суми боргу та 15.03.2010 року такий наказ було видано. Не погоджуючись з наказом 26.04.2010 року ОСОБА_3 подав до Кілійського районного суду Одеської області заяву про скасування судового наказу та 28.04.2010 року судовий наказ було скасовано. У зв’язку з викладеним позивач звернулась до приватного юриста, для надання їй юридичної допомоги та підготовки позовної заяви про стягнення боргу, якому сплатила 400 гривень. 02.09.2010 року ОСОБА_2 подала до Кілійського районного суду Одеської області позов до ОСОБА_3 про стягнення боргу та судових витрат. На підставі наведеного просить задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3, який про дати, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином в судові засідання призначені на 17.05.2011 року, 14.06.2011 року, 19.08.2011 року та 07.09.2011 року не з’являвся, про поважність причин неявки суд не повідомляв, заяв про відкладання слухання по справі, або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав. У зв’язку з викладеним, зі згоди представника позивача суд постановляє рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.    

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази та розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог, судом достовірно встановленні наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 60 ЦПК України зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.  Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.   

Судом достовірно встановлено, що 24.10..2008 року ОСОБА_3 взяв у борг у ОСОБА_2 1000 доларів США, що на той час було еквівалентно 5150 гривням, строком до 01.04.2009 року, для придбання фундаментних блоків. На підтвердження укладеної угоди, ОСОБА_3 власноруч написала позивачу боргову розписку /а.с. 10/.  Оскільки у вказаний в борговій рас писці строк ОСОБА_3 не повернув ОСОБА_2 1000 доларів США, остання звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача боргу в сумі 8000 гривень та 15.03.2010 року такий наказ було видано судом. Не погоджуючись з судовим наказом ОСОБА_3 26.03.2010 року подав до Кілійського районного суду Одеської області заяву про скасування судового наказу від 15.03.2010 року виданого за заявою ОСОБА_2 Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 28.04.2010 року скасовано судовий наказ від 15.03.2010 року виданий Кілійським районним судом Одеської області за заявою ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 боргу в розмірі 8000 гривень та судових витрат в сумі 108 гривень /а.с. 8/.

Станом на 02.09.2010 року ОСОБА_3 не повернув ОСОБА_2 борг у сумі 1000 доларів США, позивач звернулася до суду з зазначеним позовом.

Окрім того судом достовірно встановлено, що на час розгляду справи у суді відповідач так не розрахувалася з позивачем. Станом на 02.09.2010 року сума боргу ОСОБА_3 перед ОСОБА_2  складає 1000 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 02.09.2010 року, який складав 7,88 гривень за 1долар США /а.с. 54/, у національній валюті дорівнює - 7880 гривень.

Відповідно до  ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі,  визначені родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як зазначено в частині 2 ст. 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Частиною 2  ст.  1047 ЦК України передбачено,  що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ,  який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 року,  який діє,  предметом договору позики можуть бути: валюта України; іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів,  казначейських білетів,  монет,  що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави,  а також вилучені з обігу або такі,  що вилучаються з нього,  але підлягають обмінові на грошові знаки,  які перебувають в обігу,  кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях,  що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Судом встановлено, що до теперішнього часу відповідач позику не повернув,  чим порушив вимоги ч. 1  ст.  1049 ЦК України, відповідно до якої позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі,  визначені родовими ознаками,  у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.  

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Як зазначено у ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу у розмірі 7880 гривень.    

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: 1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.  

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України  стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У відповідності до ч. 2 ст. 99 ЦПК України у разі відмови в прийнятті заяви про видачу судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу зараховується до суми судового збору, встановленої за позовну заяву.

При стягненні витрат на правову допомогу, суд повинен враховувати, що Постановою Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ і поряд їх компенсації за рахунок держави», встановлений граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, який не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 % розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

При звернені до суду з заявою про видачу судового наказу ОСОБА_2 було сплачено 64 гривні судового збору та 64 гривні витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, що підтверджується ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 28.04.2010 року про скасування судового наказу /а.с. 8/.

При звернені до суду з позовною заявою ОСОБА_2 було сплачено 64 гривні судового збору, що підтверджується квитанцією від 06.05.2010 року /а.с. 2/ та 64 гривні витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, що підтверджується квитанцією від 06.05.2010 року /а.с. 1/.

Згідно з копіями диплома спеціаліста, свідоцтва про сплату єдиного податку та свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця /а.с. 16-18/ ОСОБА_1 має вищю юридичну освіту та офіційно зареєстрований у податкових органах як особа, що має право надавати юридичну допомогу. Відповідно до товарного чеку від 02.09.2010 року ОСОБА_5 отримано від ОСОБА_2 200 гривень за складання позовної заяви та 800 гривень за представництво в суді /а.с. 15/, однак  відповідно до заяви поданої представником позивача 06.09.2011 року, він зменшив суму витрат на правову допомогу до 400 гривень /а.с. 52/.

На підставі наведеного суд вважає позов в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесених останньою та документально підтверджених судових витрат таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.      

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 81, 88, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України,   –

                                                                   В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг у сумі  7880 гривень, що станом на 02.09.2010 року згідно з курсом НБУ було еквівалентно 1000 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 88 гривень сплаченого судового збору, 128 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи та 400 гривень витрат на правову допомогу.    

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.   

Суддя   Кілійського

районного суду
М. В. Балан