Справа №  2-3323/11

                                                                            Р І Ш Е Н Н Я
                                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          01.11.2011  року.   Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:     головуючого – судді – Зємцова В.В.

                  при секретарі             -  Гетьманець О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та дружини,-

                                                         В С Т А Н О В И В:

У травні 2011 року до суду звернулась ОСОБА_1 з вказаним позовом до ОСОБА_2

Від шлюбу вона має сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, учня Кременчуцької школи № 8, який проживає разом з позивачем і на утримання якого відповідач не виплачує на користь позивача аліменти. Аліменти відповідач нікому не платить. Іншу матеріальну допомогу від відповідача з 2005 року позивач не отримує.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України батьки мають рівний батьки мають рівні обов’язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на осяг їхніх прав і не звільняє від обов’язків щодо дитини

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленою законом.

Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України батьки зобов’язані  брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою та інше. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідач може надавати позивачу матеріальну допомогу, оскільки проживає в приватному будинку, працює приватним склодувом, отримує високу заробітну плату (прибуток) за виконані роботи в сумі від 10000 до 20000 гривень на місяць.

Крім того, позивач витратила на лікування сина – ОСОБА_3 у 2009-2011 році 1200 гривень, на проїзд і відпочинок сина на Чорне море у 2011 році 500 гривень, на щоденний проїзд сина у школу і назад зі школи у 2009-2011 році 300 гривень, на канцелярські вироби, зошити, книжки і підручники, портфель, спортивну та учнівську форму для сина у 2009-2011 році 1000 гривень.

Просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно і до повноліття дитини,  а також стягнути з відповідача на користь позивача 1\2 частину понесених нею у 2009-2011 році додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком дитини, її хворобою та інше) на суму 1500 гривень.  

Вказувала, що вона з відповідачем ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з  21.11.2009 р. від сумісного шлюбу в них народилась донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4

Дитина проживає з позивачкою, знаходиться на повному її утриманні, потребує матеріальної допомоги, відповідач добровільно матеріальної допомоги він не надає, хоч має таку можливість оскільки працює та інших осіб на його утриманні не має.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала частково, просила задовольнити його в частині стягнення аліментів на дитину,від іншої частини позивних вимог відмовилась.

Відповідач та представник позивача подали до суду заперечення на позивну заяву в якому з позовом погоджувались частково обґрунтовуючи це тим що максимальний розмір відрахувань, які стягуються з боржника не повинні перевищувати 50 % заробітної плати цієї особи, а згідно довідки з місця роботи він отримує заробітну плату в розмірі-860,37 грн. щомісяця. Проживає з непрацездатними батьками-пенсіонерами,яким він теж надає матеріальну допомогу та сплачує частину комунальних платежів. Згоден сплачувати аліменти на неповнолітню доньку ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі якому просить позивачка.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача та представника відповідача  вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані та надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину, до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 182 Сімейного Кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

- стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

- стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

- наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

- інші обставини, що мають істотне значення.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 183 цього Кодексу частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Судом достовірно встановлено, що позивачка ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 21.11.2009 р. від сумісного шлюбу в них народилася донька ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4

Дитина проживають з позивачкою, знаходяться на повному її утриманні потребують матеріальної допомоги, відповідач матеріальну допомогу  не надає, працює, інших осіб на його утриманні немає.

Суд, на підставі встановлених фактів, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.  

Відповідач не подав до суду належних, допустимих, безспірних і достовірних доказів про необхідність його звільнення від сплати аліментів, зменшення розміру аліментів, стягнення аліментів у меншому розмірі ніж просить позивач.

Тому, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно і до повноліття дитини, починаючи з 12.08.2011 р. а також  на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн. та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Відповідно п. 7 ст. 214, ч. 1 п. 1 ст. 367 ЦПК України суд вважає за необхідне  допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення сум платежу за один місяць з метою забезпечення інтересів дитини.

Керуючись ст. ст. 180, 182, 183 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 14, 57 – 59, ч. 4 ст. 130, 174,  208, 209, 212 – 215, 218, 367 ЦПК України, суд, -

                                              В  И  Р  І  Ш  И  В:

          Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, 1977 року народження, на користь ОСОБА_1, 1982 року народження, аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 340,6 грн. щомісячно, і до повноліття дитини з 09 серпня 2011 року.

В іншій частині вимог в задоволенні відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 171 грн. судових витрат.

Допустити рішення до негайного виконання в частині стягнення сум платежу за один місяць.

Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Полтавської області  через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: