Справа №2-2341/11

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

16 грудня 2011 року                                                                                            м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді:  ОСОБА_1

                                       при секретарі:          Долинській А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_3, з участю третіх осіб –Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк», ОСОБА_4, про виключення майна з акту опису та арешту,

в с т а н о в и в:

          позивач звернувся в суд з позовом до державного виконавця Галицького ВДВС ЛМУЮ ОСОБА_3, з участю третіх осіб –ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», ОСОБА_4, про виключення майна з акту опису та арешту. В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 20.10.2009 року відповідачем при примусовому виконанні рішення Галицького районного суду м.Львова проведено опис майна та накладено арешт на частку майна боржника –ОСОБА_5 в об’єктів права спільної сумісної власності –квартирі АДРЕСА_1, що належить також йому, як одному з подружжя. Вважає оскаржувані дії державного виконавця такими, що не відповідають, зокрема, ч.8 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки державним виконавцем самостійно визначено частку майна боржника, проведено її опис та накладено арешт. Просить виключити з акту опису й арешту майна серії АА №061332 від 20.10.2009 року частку квартири АДРЕСА_1, звільнити з-під арешту вказану квартиру та стягнути з відповідача судові витрати.

          Представник позивача подав заяву про розгляд справи у його та позивача відсутності, а також про підтримання позовних вимог.

          Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. подавши письмові заперечення на позов (а.с.21-23). Просить відмовити в задоволенні позову, оскільки стверджує, що ним при проведенні оскаржуваних дій було дотримано норм Закону України «Про виконавче провадження».

          Треті особи в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

          Відповідно до ст.169 ЦПК України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів, які вважає достатніми.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

          Судом встановлено, що згідно з актом опису й арешту майна від 20.10.2009 року (а.с.7-10) відповідачем при примусовому виконанні виконавчого листа №2779/2009, виданого 13.03.2009 року Галицьким районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк»223889,86 грн., описано і накладено арешт на частку квартири АДРЕСА_2, належну ОСОБА_4

          Квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7, про що свідчить свідоцтво про право власності на квартиру №Г-18952 від 26.02.1998 року (а.с.13). Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

          Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії ІІ-АЛ №343694 (а.с.11), позивач та Савенко (після укладення шлюбу ОСОБА_7) ОСОБА_8 уклали шлюб 11.01.1991 року, про що зроблено запис №22 відділом реєстрації актів цивільного стану м.Барановичі Брестської області Республіки Білорусь.

          У відповідності до ч.5 ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду. Таким чином, частка ОСОБА_4 у спірній квартирі розглядається судом як об’єкт права спільної сумісної власності подружжя.

          Частиною 1 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції, чинній на момент оскаржуваних виконавчих дій, визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

          Отже, арешт (опис) майна боржника є одним з етапів звернення стягнення на майно боржника та здійснюється, зокрема, з метою забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації, та може накладатись державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту, що випливає з положень ст.55 Закону України «Про виконавче провадження»в редакції, чинній на момент оскаржуваних виконавчих дій.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем проведено виконавчі дії у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому в задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст.10, 60, 169, 208, 209, 212-216, 218 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року станом на внесенням змін 11.06.2009 року, суд,

                                                   в и р і ш и в  :

            в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                                               Л.М.Городецька