2-47/11   07.11.2011

Справа №2-47

                                                                                                                                     2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      07 листопада 2011 року                                     Василівський районний суд Запорізької області

        у складі:           головуючого                судді    Носика М.А.

        при секретареві:                                                 Черненко А.А.

        за участю:        представника позивачів           ОСОБА_1

                                  представника відповідача        ОСОБА_2         

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними, суд,

          ВСТАНОВИВ:

У липні 2010 року до Василівського районного суду Запорізької області звернулася ОСОБА_4 із позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк». У позовній заяві зазначено, що у провадженні Василівського районного суду знаходиться цивільна справа за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_4, ОСОБА_6 та до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №14.14918 від 27 травня 2008 року. В обґрунтування своєї позиції ПАТ КБ «ПриватБанк»посилається на кредитну угоду №14.14918 від 27 травня 2008 року, на договір про видачу траншу №14.14918 від 27 травня 2008 року та іпотечний договір №14.14918 від 27 травня 2008 року.

Позивачка ОСОБА_4 вважає вказані договори недійсними, оскільки вони не були укладені. Сторони не дійшли згоди по усіх істотних умовах зазначених договорів.

За попередньою взаємною домовленістю між ОСОБА_4 за ПАТ КБ «ПриватБанк»процентна ставка, за якою банк мав здійснити кредитування, складала 11% річних. Однак, коли проект документації був підготовлений, процентна ставка була зазначена в іншому розмірі.

Після того, як ПАТ КБ «ПриватБанк»в договірній документації зазначив іншу процентну ставку за кредитом, ніж 11% річних, процес укладення кредитного договору і похідних від нього договорів було повністю зупинено зі сторони ОСОБА_4, оскільки вона не мала наміру отримувати кредит на невигідних для себе умовах.

Домовленості по основним умовам кредитування сторони не дійшли, тому проекти кредитної угоди та договору про видачу траншу №14.14918 від 27 травня 2008 року не підписаний позивачкою, у проекті іпотечного договору відсутні підпис та печатка ПАТ КБ «ПриватБанк».

Крім того, у кредитній угоді розмір процентної ставки визначений у розмірі 20% річних, а у договорі про видачу траншу розмір відсоткової ставки визначений у розмірі 22% річних, що свідчить про відсутність конкретної домовленості між сторонами стосовно істотних умов видачі позики.

Позивачка просить суд визнати недійсною кредитну угоду №14.14918 від 27 травня 2008 року та договір про видачу траншу №14.14918 від 27 травня 2008 року.

У серпні 2010 року до Василівського районного суду звернулася ОСОБА_3 з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк». У позовній заяві зазначено, що у травні 2008 року донька позивачки ОСОБА_3 –ОСОБА_4, мала намір отримати кредит на споживчі цілі в ПАТ КБ «ПриватБанк». В забезпечення обов’язків ОСОБА_4 за кредитним договором ОСОБА_3 мала намір виступити майновим поручителем перед ПАТ КБ «ПриватБанк»і надати в іпотеку відповідачу квартиру АДРЕСА_1 у с.м.т. Степногірськ Василівського району Запорізької області. Для цієї мети співробітниками ПАТ КБ «ПриватБанк»було розроблено та підготовлено проект кредитної документації в двох примірниках, у тому числі і проект іпотечного договору №14.14918 від 27 травня 2008 року.

Під час ознайомлення з проектом кредитної документації ОСОБА_4 з’ясувала, що умови кредитування, викладені у виготовленій відповідачем проектній документації, не збігаються з попередньою домовленістю між сторонами про умови отримання кредиту.

З’ясувавши про розбіжності, ОСОБА_4 вказала ОСОБА_3 щоб вона не укладала договір іпотеки з ПАТ КБ «ПриватБанк». Тому, ознайомившись у нотаріуса з проектом іпотечного договору, ОСОБА_3 забрала свій примірник договору без підпису та печатки відповідача.

Маючи намір виступити майновим поручителем ОСОБА_4, ОСОБА_3 була згодна передати свою квартиру у заставу лише за умови отримання ОСОБА_4 кредиту під 11% річних. Оскільки на зазначених умовах кредит їй наданий не був, ці обставини змусили ОСОБА_3 не укладати іпотечний договір.

ОСОБА_3 просить суд визнати недійсним іпотечний договір №14.14918 від 27 травня 2008 року, усунути перешкоди у реалізації її права власності на квартиру АДРЕСА_1 у с.м.т. Степногірськ Василівського району Запорізької області, які створює ПАТ КБ «ПриватБанк», шляхом заборони відповідачу вимагати від позивачки виконання обов’язків за нікчемним іпотечним договором. Зобов’язати приватного нотаріуса ОСОБА_5 скасувати реєстрацію іпотечного договору та скасувати заборону на відчуження квартири.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 19 жовтня 2010 року цивільні справи за позовами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними, об’єднані у одне провадження.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 11 жовтня 2011 року цивільну справу за позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до ПАТ КБ «ПриватБанк»про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними, залишено без розгляду у частині позовних вимог ОСОБА_3 про зобов’язання приватного нотаріуса ОСОБА_5 скасувати реєстрацію іпотечного договору №14.14918 від 27 травня 2008 року (реєстр. №1076 від 27 травня 2008 року) та зобов’язання приватного нотаріуса ОСОБА_5 скасувати заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1 у с.м.т. Степногірськ Василівського району Запорізької області (реєстр. №34 від 27 травня 2008 року).

Позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, у судове засідання не з’явилися.

Представник позивачок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 –ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд задовольнити позов за підставами, що викладені у письмовій формі.

Представник відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечує та суду пояснила, що сторони досягли домовленості щодо усіх істотних умов договорів. 27 травня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_4 укладена кредитна угода відповідно до якої ОСОБА_4 був наданий кредит у розмірі 15000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом 20% на рік. Сторони підписали кредитну угоду та договір про видачу траншу. Того ж дня між відповідачем та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір в забезпечення виконання зобов’язань за кредитною угодою, який також підписаний сторонами. Договори виготовлялися у декількох екземплярах, які мають однакову юридичну силу. Банк має оригінали договорів, які підписані всіма сторонами. Окремі помилки, що є у договорах, щодо розміру відсоткової ставки, не є підставою для визнання договорів недійсними.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, яка була належним чином повідомлена про час та місце слухання справи, у судове засідання з’явилася.

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку їм у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:

Судом встановлено, що 27 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк»укладено кредитну угоду №14.14918 (далі –Кредитну угоду), відповідно до п.п.1.2, п.п.1.3, п.п.4.1 якої, ОСОБА_4 був наданий кредит у розмірі 15000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з терміном повернення 23 травня 2011 року.

Згідно п.п.1.1 Кредитної угоди, надання коштів здійснюється окремими частинами –Траншами кредиту. Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу Траншу, на термін і на умовах, передбачених у даній Угоді, а також у договорі про видачу Траншу.

27 травня 2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк»укладено договір про видачу траншу №14.14918 (далі –Договір про видачу траншу), відповідно до п.п.1.1, п.п.1.2 якого, Банк зобов’язується надати позичальнику кошти в частині загального ліміту встановленого Кредитною угодою –15000 доларів США.

Того ж дня, тобто 27 травня 2008 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір №14.14918 (далі –Іпотечний договір), в забезпечення виконання зобов’язань за Кредитною угодою.

Іпотечний договір посвідчений 27 травня 2008 року приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 Зареєстрований в реєстрі за №1076.

Правовідносини щодо надання кредиту та укладення кредитного договору регулюються Параграфом 2 Глави 71 ЦК України.

          Згідно п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», вирішуючи питання про характер правовідносин між споживачем та продавцем про наявність підстав та умов їх виникнення, про права та обов’язки сторін, суд має виходити як із норм Закону «Про захист прав споживачів»і прийнятих згідно з ним актів законодавства, так і з відповідних норм ЦК України та іншого законодавства, що регулюють ті ж питання і не суперечать Закону.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як вбачається із наданих суду для огляду оригіналів Кредитної угоди та Договору про видачу траншу, ОСОБА_4 підписала договори. Тому суд приходить до висновку, що своїми підписами у договорах позивачка підтвердила свою згоду з умовами вищевказаних договорів.

Іпотечний договір укладений у відповідності до ст.577 ЦК України.

Згідно наданого до суду оригіналу Іпотечного договору, договір підписаний сторонами та посвідчений приватним нотаріусом.

Своїм підписом у Іпотечному договорі ОСОБА_3 підтвердила свою згоду з умовами договору.

Згідно рішення Апеляційного суду Запорізької області від 24 березня 2011 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Василівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, за участю третіх осіб ОСОБА_4 та ПАТ КБ «ПриватБанк», про визнання неправомірними дій приватного нотаріуса та скасування нотаріальних дій, не встановлено порушень з боку приватного нотаріуса ОСОБА_5 при посвідченні Іпотечного договору.

Посилання позивачок на те, що є суттєві розбіжності між Кредитною угодою, Договором про видачу траншу та Іпотечним договором щодо терміну виконання та процентною ставкою, є безпідставними. Кредитну угоду підписувала ОСОБА_4, а ОСОБА_3 підписувала і укладала Іпотечний договір, в якому передбачена 20% ставка. З умовами вказаних договорів позивачки були згодні, будь яких зауважень чи заперечень не надали.

Відповідно зі ст.18 Закону України «Про іпотеку», договір може вважатися не укладеним, якщо відсутні істотні умови: відомості про іпотекодавця та іпотекодержателя (найменування, місцезнаходження, код ЄДРПОУ), ідентифікаційний номер для фізичних осіб, прізвище, ім’я, по батькові, адреса місця проживання, зміст і розмір основного зобов’язання, строк і порядок його виконання, опис предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, посилання на випуск заставної або її відсутність

В Іпотечному договорі від 27 травня 2008 року всі істотні умови договору зазначені.

Кредитна угода та Договір про видачу траншу укладені у двох примірниках, Іпотечний договір –у трьох. Кожен із примірників має однакову юридичну силу.

Надані відповідачем примірники договорів підписані сторонами.

Твердження позивачки ОСОБА_4, що вона не укладала Кредитну угоду, спростовується тим, що вона отримала кредит, та виконувала зобов’язання за кредитною угодою у період часу з 24 червня 2008 року по 29 січня 2010 року, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по кредитному рахунку.

Зазначення у п.4.1 Договору про видачу траншу сплати відсотків позивальником у розмірі 22% річних, що не відповідає п.п.4.1 Кредитної угоди, де зазначено 20% річних, не є підставою для визнання договорів недійсними у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          В Параграфі 2 Глави 16 ЦК України зазначено підстави для визнання правочину недійсним. Позивачі перераховують частини статті 203 ЦК України, посилаються на ст.215 ЦК України, однак ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надали суду доказів та не довели обставини для визнання Кредитної угоди, Договору про видачу траншу та Іпотечного договору недійсними.

          Також не надано суду доказів та обґрунтування для визнання вказаних договорів недійсними на підставі ст.ст.11,21,22 Закону України «Про захист прав споживачів».

          ПАТ КБ «ПриватБанк»вправі вимагати від ОСОБА_3 виконання обов’язків, згідно умов Іпотечного договору.

          Керуючись ст.ст.10,60,88,209,210,212 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватний нотаріус Василівського районного нотаріального округу ОСОБА_5, про захист прав споживачів та визнання договорів недійсними.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                               М.А. Носик