2-874/11   20.10.2011                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               Справа №2-874

                                                                                                                                    2011 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        20 жовтня 2011 року                      м. Василівка

                                                    Василівський районний суд Запорізької області

        у складі:         головуючого                      судді                     Носика М.А.

        при секретареві:                                                                      Черненко А.О.

        за участю:       позивачки                                                        ОСОБА_1

                                 представника позивачки адвоката                ОСОБА_2                                                          

                                представника відповідача                              ОСОБА_3

         розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Василівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)»Василівської районної ради Запорізької області (далі –КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області), про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, суд,

ВСТАНОВИВ:

До Василівського районного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до  КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області. У позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 працювала на посаді медичною сестрою вищої категорії Орлянського стаціонарного відділення КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області. 10 червня 2011 року вона була звільнена з роботи за п.7 ст.40  КЗпП України, за появу на робочому місці у нетверезому стані. Позивачка вважає звільнення незаконним, постільки вона не перебувала на робочому місці у стані алкогольного сп’яніння,  відсутні належні докази такого факту, у неї не зажадали письмові пояснення. ОСОБА_1 просить суд поновити її на роботі, стягнути з відповідача оплату за весь час вимушеного прогулу та стягнути в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди грошову суму у розмірі 5000 грн.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 свій позов підтримала та суду пояснила, що вона більше десяти років працювала медичною сестрою у Орлянському стаціонарному відділенні КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області, де перебувають особи похилого віку. Вона сумлінно та добросовісно виконувала свої посадові обов’язки. 09 червня 2011 року до відділення приїхали комісія КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області, члени якої склали акт, що нібито вона, тобто ОСОБА_1, та ряд інших працівників Орлянського стаціонарного відділення перебували на робочому місці у стані алкогольного сп’яніння. Наступного дня її було викликано до м. Василівка, де ознайомлено з наказом про звільнення. Вона вважає, що звільнення є незаконним, постільки вона не вживає алкогольні напої. Пояснення від неї не вимагали, на засідання профкому не викликали. Просить суд поновити її на займаній посаді, стягнути оплату за весь час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_2 вважає позов обґрунтованим, а позовні вимоги законними. ОСОБА_1 не скоювала інкриміноване їй порушення трудової дисципліни. Крім того, було порушено порядок звільнення. Від позивачки не зажадали пояснення, вона не була запрошена на засідання профкому, який розглядав питання про надання згоди на звільнення.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечує та суду пояснив, що він працює директором КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області. Керівництво установи знаходиться у м. Василівка, а Орлянське стаціонарне відділення в якому проживають особи похилого віку, в тому числі не здатні до самообслуговування, у с. Орлянське. Від пацієнтів відділення надходили повідомлення про порушення трудової дисципліни з боку працівників. Неналежне виконання свої посадових обов’язків, грубість, випадки вживання алкогольних напоїв.  09 червня 2011 року за одним з таких повідомлень до Орлянського стаціонарного відділення виїхала комісія КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області, яка виявила, що о 16 год. 30 хв. завідувач відділення та його підлеглі, в тому числі медсестра ОСОБА_1, перебувають у стані алкогольного сп’яніння. Було складено акт. Наступного дня позивачка була викликана до м. Василівка. Від неї зажадали пояснення. Однак писати пояснення вона відмовилася. Також належним чином повідомлена, ОСОБА_1 не з’явилася на засідання профкому, який вирішував питання про надання згоди на її звільнення. 10 червня 2011 року, після отримання згоди профкому, ОСОБА_1 була звільнена за п.7 ст.40 КЗпП України та ознайомлена з відповідним наказом. При звільненні ОСОБА_1 не було порушено трудове законодавство. Не заподіював відповідач і моральну шкоду позивачці. Тому у задоволенні позову має бути відмовлено.

Вислухавши пояснення осіб, які приймають участь у даній справі, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, давши оцінку їм у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову виходячи з наступних підстав:

Судом встановлено, що згідно наказу від 01 квітня 2010 року №38 позивачка ОСОБА_1 прийнята по переводу на посаду медичної сестри вищої категорії до Орлянського стаціонарного відділення КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області.

Того ж дня, тобто 01 квітня 2010 року, ОСОБА_1 ознайомлена з посадовою інструкцією медичної сестри вищої категорії Орлянського стаціонарного відділення КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області (далі –Посадова інструкція).

Згідно п.9 Посадової інструкції, медична сестра вищої категорії забезпечує додержання співробітниками правил внутрішнього трудового розпорядку.

Згідно абз.3 п.16 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області, у Орлянському стаціонарному відділенні для постійного проживання одиноких пристарілих громадян, тривалість нічної роботи дорівнює денній і становить до 12 годин на зміну.

Згідно п.2 наказу №47 від 10 червня 2011 року КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області, ОСОБА_1 звільнена із займаної посади медичної сестри вищої категорії Орлянського стаціонарного відділення з 10 червня 2011 року за п.7 ст.40 КЗпП України, поява на роботі у нетверезому стані.

Пунктом 25 постави Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада 1992 року №9 із наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз’яснено судам, що вирішуючи позови поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за п.7 ст.40 КЗпП суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані у будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов’язки. Нетверезий стан працівника може бути підтверджений як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.

09 червня 2011 року о 16 год. 30 хв. позивачка ОСОБА_1 перебувала на робочому місці, у приміщенні Орлянського стаціонарного відділення, у нетверезому стані. Вказаний факт підтверджується Актом перевірки трудової дисципліни працівників Орлянського стаціонарного відділення від 09 червня 2011 року, із якого слідує, що о 16 год. 30 хв., завідувач відділення та працівники відділення, у тому числі медична сестра ОСОБА_1, знаходилися у нетверезому стані. Медсестра ОСОБА_1 вела себе неадекватно, нецензурно висловлювалася на адресу керівництва.

Свідки ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду пояснили, що вони у складі комісії приймали участь у перевірці дотримання трудової дисципліни. По приїзду у с. Орлянське виявили, що працівники Орлянського стаціонарного відділення були у нетверезому стані. Вживали алкогольні напої у кімнаті медичних сестер. ОСОБА_1 також була у стані алкогольного сп’яніння, про що свідчив запах алкоголю з порожнини рота, її неадекватна поведінка, вона лаялася, ображала членів комісії нецензурною лайкою. Від надання пояснень відмовилася.

Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суду пояснили, що вони постійно проживають у Орлянському стаціонарному відділенні і їм відомо, що медсестра ОСОБА_1 на роботі часто вживала алкогольні напої, після чого грубо поводилася із хворими. 09 червня 2011 року після 12.00 години ОСОБА_1 та інші працівники, зібралися у «сестринській»кімнаті, де вживали алкогольні напої до приїзду комісії. У кімнаті на столі були горілка, обід. А хворі були нагодовані обідом лише після приїзду комісії.

Суд критично оцінює пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що 09 червня 2011 року ОСОБА_1 не вживала алкогольні напої, постільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є зацікавленими у справі особам. Вони також бувші працівники Орлянського стаціонарного відділення, які наказом №47 від 10 червня 2011 року звільнені із займаних посад за п.7 ст.40 КЗпП України, поява на роботі у нетверезому стані. Вказані свідки як і ОСОБА_1 подали позови до суду про поновлення на роботі.

Суд критично оцінює письмові пояснення громадян які проживають у Орлянському стаціонарному відділенні ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, від 05 липня 2011 року, що ОСОБА_1 виключно позитивно характеризувалася за місцем робити. Як пояснила суду свідок ОСОБА_9, їй 80 років, інші пацієнти відділення також похилого віку. ОСОБА_1 сама надрукувала пояснення та обманним шляхом змусила їх підписати. Також мешканці Орлянського стаціонарного відділення ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у поясненнях від 04 серпня 2011 року вказали, що 09 червня 2011 року ОСОБА_1 на роботі була в нетверезому стані. Крім того, вона майже кожну зміну перебувала на робочому місці у стані алкогольного сп’яніння.

Не знайшли свого підтвердження пояснення позивачки, що дисциплінарне стягнення застосовано неналежною посадовою особою, що від неї не зажадали письмових пояснень.

Відповідно до ч.1 ст.147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Пунктом 1 Посадової інструкції передбачено, що призначення на посаду медичної сестри вищої категорії та звільнення з неї здійснюється наказом директора КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області.

Директором КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області 17 вересня 2010 року призначено ОСОБА_3

Згідно наказу №38 від 06 червня 2011 року, на час надання відпустки без збереження заробітної плати ОСОБА_3 з 06 червня по 10 червня 2010 року обов’язки директора КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області покладено на заступника ОСОБА_7

В.о. директора КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області ОСОБА_7 у межах повноважень, передбачених п.п.8.4.1 та п.п.8.4.7 Положення КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області, звільнила з посади позивачку.

Згідно ч.1 ст.149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як слідує зі змісту Акту від 09 червня 2011 року, Акту перевірки трудової дисципліни працівників Орлянського стаціонарного відділення від 09 червня 2011 року, пояснень свідків ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в.о. директора КУ «ТЦСО (НСП)» Запорізької області ОСОБА_7 вимагала від позивачки ОСОБА_1 надання письмових пояснень, однак позивачка відмовилася надавати пояснення.

У відповідності до вимог ст.43 КЗпП України, 10 червня 2011 року в.о. директора КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області ОСОБА_7 звернулася до профкому установи із поданням про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за появу на роботі у нетверезому стані.

ОСОБА_1 була повідомлена про час та місце розгляду профком подання на звільнення, що підтверджується Актом членів профспілкового комітету від 10 червня 2011 року. Однак за засідання профкому позивачка не з’явилася.

Згідно протоколу №8 сумісного засідання профспілкового комітету та дирекції КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області, 10 червня 2011 року профком задовольнив подання дирекції та надав згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.7 ст.40 КЗпП України.

У зв’язку із неявкою позивачки на засідання профкому 10 червня 2011 року та вирішення подання без її участі, у відповідності до абз.5 п.15 постави Пленуму Верховного Суду України від 09 листопада 1992 року №9 із наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів», дирекція звернулася із повторним поданням до профкому КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області про надання згоди на звільнення ОСОБА_1

Згідно протоколу №11 засідання профспілкового комітету КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області, 07 вересня 2011 року профком у присутності позивачки ОСОБА_1 підтвердив задоволення подання дирекції та надав згоду на звільнення ОСОБА_1 за п.7 ст.40 КЗпП України.

Таким чином, суд не вбачає порушень з боку відповідача при звільненні ОСОБА_1, на які вона посилається у заявленому позові. Тому не підлягають задоволенню вимоги про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди.

У відповідності до ч.1 ст.237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Однак судом не встановлено порушення відповідачем законних прав позивачки ОСОБА_1

Судові витрати суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст.232 КЗпП України, ст.ст.10,60,88,209,212,215 ЦПК України, суд,

                                                             ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до КУ «ТЦСО (НСП)»Запорізької області про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди –відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                               М.А. Носик