ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

          01.04.2008  року                                                            Справа № 5/8

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Іноземцевої Л.В.

                                        Лазненко Л.Л.

Склад судової колегії призначено розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 03.03.2008. Розпорядженням від 31.03.2008 склад судової колегії було змінено.

при секретарі                    

судового засідання                    Шабадаш Д.С.

за участю представників сторін

від позивача                              не прибув

від відповідача                    Шамкій В.М., дов. №1-3/3д-19 від 28.12.2007

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Державного підприємства „Ровенькиантрацит” ,

м. Ровеньки

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         14.02.2008

у справі                               № 5/8 (суддя Лісовицький Є.А.)

за позовом                               Науково-виробничого приватного підприємства

„Промтек-С”, смт. Чорноморське, Одеська область

до відповідача                    Державного підприємства „Ровенькиантрацит”,

м. Ровеньки

про                                         стягнення 342582 грн. 06 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.02.2008 у справі №5/8 було частково задоволено позов науково-виробничого приватного підприємства „Промтек-С” (далі –НВПП „Промтек-С”) до державного підприємства „Ровенькиантрацит” (далі –ДП „Ровенькиантрацит”), стягнуто з відповідача основну заборгованість у сумі 122664 грн., пеню в сумі 9124 грн. 18 коп., 3% річних –2066 грн. 80 коп. та інфляційні нарахування у розмірі 21588 грн. 86 коп., в частині стягнення пені у розмірі 187138 грн. 22 коп. –у задоволенні позову відмовлено.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статей 11, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України мотивоване обгрунтованістю позовних вимог щодо стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних нарахувань. Щодо вимог про стягнення пені за прострочення виконання зобов”язання, місцевий господарський суд з посиланням на норми Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” та з урахуванням спеціальної позовної давності, встановленої для стягнення пені, дійшов висновку що дані вимоги підлягають частковому задоволенню у сумі 9124 грн. 18 коп.

Відповідач у справі, ДП „Ровенькиантрацит”, не погодився з прийнятим рішенням в частині стягнення пені в сумі 9124 грн. 18 коп. та подав апеляційну скаргу в якій просить в даній частині рішення господарського суду Луганської області від 14.02.2008 у справі №5/8 скасувати.

На обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне. Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до умов договору поставки №73т/16-265 від 31.01.2006 з урахуванням додаткової угоди №1 від 24.10.2006 розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок „постачальника”, позивача у справі, протягом 7 днів з моменту поставки товару на склад „покупця”, позивача у справі. Поставка товару відбулася 30.11.2006, таким чином перебіг терміну позовної давності щодо стягнення пені почався 08.12.2006. Позивач звернувся з даним позовом до суду 27.12.2007, тобто з пропуском спеціальної позовної давності, встановленої статтею 258 Цивільного кодексу України.

Позивач у справі, НВПП „Промтек-С”, відзив на апеляційну скаргу не подав, не скористався правом участі у судовому засіданні, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду

ВСТАНОВИЛА:

Між сторонами у справі укладено договір поставки №73т/16-265 від 31.01.2006 та додаткову угоду №1 від 24.10.2006 до цього договору (а.с. 10-11). Відповідно до умов даного договору „постачальник”, позивач у справі зобов”язується поставити, а „покупець”, відповідач у справі, прийняти та оплатити товар в номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними у специфікації.

Специфікаціями №15, №17 від 29.11.2006 сторони визначили номенклатуру, кількість та ціну товару (а.с. 12,13).

Відповідно до пункту 3.4 договору розрахунок за отриманий товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок „постачальника”, позивача у справі, протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару на склад „покупця”, позивача у справі.

Пунктом 6.5 додаткової угоди №1 до вказаного договору сторони визначили, що у випадку несплати в строки, встановлені пунктом 3.4, „покупець” сплачує неустойку в розмірі 1% від суми поставленого товару за кожен день прострочки.

30.11.2006 позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 122664 грн. (у тому числі ПДВ –20444 грн.) згідно специфікації до договору, що підтверджується видатковою накладною №РН-000020 від 30.11.2006, рахунком-фактурою №РН-000020 від 30.11.2006 (а.с. 15,16).

У встановлений договором строк відповідач оплату отриманого товару не здійснив, що і стало підставою для звернення позивача 27.12.2007 до господарського суду Луганської області з даним позовом.

З урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 03.02.2008 (а.с. 38-39) позивач просив стягнути з відповідача борг у сумі 122664 грн., інфляційні нарахування за період з 01.12.2006 по 31.12.2007 в сумі 21588 грн. 86 коп., 3% річних за період з 08.12.2006 по 30.06.2007 в сумі 2066 грн. 80 коп. та пеню за період з 27.12.2006 по 05.06.2007 в сумі 196262 грн. 40 коп. із розрахунку 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.02.2008 у справі №5/8 позов був задоволений частково з підстав викладених вище.

Відповідно до статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Невиконання відповідачем зобов”язання з оплати товару та наявність основного боргу в сумі 122664 грн. за договором поставки №73т/16-265 від 31.01.2006 підтверджена матеріалами справи та не оспорюється відповідачем (а.с. 26, 32).

Отже, господарський суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи фактичні обставини та відсутність заперечень відповідача щодо розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, з огляду на приписи статті 625 Цивільного кодексу України, господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних в заявленій до стягнення сумі.

Щодо вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов”язання з оплати товару, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення цих вимог з огляду на наступне.

Статтею 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення пені встановлена позовна давність в один рік.

Відповідно до статті 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції перебіг строку позовної давності почався 08.12.2006. Позов подано 27.12.2007.

З урахування приписів наведених вище норм та пункту 6.5 додаткової угоди № 1 до договору №73т/16-265 від 31.01.2006 позивач втратив право лише на стягнення пені нарахованої за період з 08.12.2006 по 27.12.2006, проте стягнення пені за період з 27.12.2006 по 05.06.2007 (як це заявлено позивачем) цілком відповідає нормам закону, оскільки строк позовної давності за цими вимогами на момент звернення до суду не сплинув.

Щодо розміру пені, заявленої до стягнення, місцевим судом було вірно застосовано приписи Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань”, відповідно до якого розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та зменшено суму пені що підлягає стягненню до 9124 грн. 18 коп.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не  спростовують зазначених висновків місцевого господарського суду.

З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду від 14.02.2008 у справі №5/8 відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою в сумі 45 грн. 62 коп. покладається на відповідача у справі.

Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 зайве сплачене відповідачем за платіжним дорученням №339 від 22.02.2008 при поданні апеляційної скарги державне мито в сумі 1711 грн. 41 коп. підлягає поверненню відповідачу.

Відповідно до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись статтями 47, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу державного підприємства „Ровенькиантрацит” на рішення господарського суду Луганської області від 14.02.2008 у справі №5/8 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 14.02.2008 у справі №5/8 залишити без змін.

3. Повернути Державному підприємству „Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки, вул. Комуністична, 6, ід. код 32320704 з Державного бюджету України державне мито в сумі 1711 грн. 41 коп., зайве сплачене за платіжним дорученням №339 від 22.02.2008.

Підставою для повернення державного мита є дана постанова, скріплена печаткою суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                 Л.В. Іноземцева

Суддя                                                                                Л.Л. Лазненко