ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

___________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

Іменем України

           07.04.2008  року                                                            Справа № 6/4

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                                        Бородіної Л.І.

          Іноземцевої Л.В.

Склад судової колегії призначено розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 05.03.2008.

при секретарі                    

судового засідання                    Шабадаш Д.С.

за участю представників сторін

від позивача                              Вершилова Л.М., дов. №46 від 01.01.2008

від відповідача                    Булаха С.М., дов. №352 від 17.12.2007

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Відкритого акціонерного товариства „Завод „Красний Луч”, м. Красний Луч

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         14.02.2008

у справі                               № 6/4 (суддя  Яресько Б.В.)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю

„Луганське енергетичне об”єднання” в особі

Краснолуцької філії, м. Красний Луч

до відповідача                    Відкритого акціонерного товариства „Завод

„Красний Луч”, м. Красний Луч

про                                         стягнення 77490 грн. 66 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 14.02.08 у справі №6/4 (суддя Яресько Б.В.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об”єднання” в особі Краснолуцької філії (далі ТОВ „ЛЕО”) до Відкритого акціонерного товариства „Завод „Красний Луч” (ВАТ „Завод „Красний Луч”), стягнуто з відповідача 59691 грн. 02 коп. борг за активну електроенергію, 14684 грн. втрат від інфляції, 3115 грн. 64 коп. 3% річних та судові витрати.

Рішення господарського суду з посиланням на норми статті 173 Господарського кодексу України, статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мотивоване обґрунтуваністю заявлених вимог.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України вимоги не є неустойкою або штрафною санкцією, на ці вимоги дія мораторію не розповсюджується.

Відповідач у справі, ВАТ «Завод «Красний Луч», не погодилося з вказаним рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний господарський суд скасувати його в частині стягнення втрат від інфляції в сумі 14684 грн. та 3% річних в сумі 3115 грн. 64 коп., як таке, що суперечить нормам пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(Закон про банкрутство).

На обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена санкція за порушення грошового зобов’язання –це сплата суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних.

В силу п. 4 ст. 12 Закону про банкрутство протягом дії мораторії на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань.

Позивач ТОВ «ЛЕО»в особі Краснолуцької філії, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду від 14.02.08 таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційний господарський суд залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доводи апеляційної скарги, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судова колегія апеляційної інстанції

ВСТАНОВИЛА:

Між сторонами за позовом 15.09.05 укладено договір № 1007 про постачання електричної енергії, відповідно до умов п. 2.1.2 якого позивач зобов’язався постачати відповідачу електроенергію, а відповідач у свою чергу п. 2.2.3 зобов’язався  оплачувати вартість електричної енергії в строки встановлені п.п. 7.9 додатку до договору «Порядок розрахунків».

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору, позивач 24.12.07 (дата поштового штемпелю на конверті) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту в січні –березні 2006 року активну  електроенергію в сумі 59691 грн. 02 коп., 14684 грн. – сума, на яку збільшився борг від інфляції, 3115 грн. 64 коп. –3% річних.

Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач визнав вимоги в частині боргу, вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних відхилив, посилаючись на п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Рішенням господарського суду від 14.02.08 позов задоволено повністю.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що предметом даного спору є стягнення з відповідача втрат від інфляції в сумі 14684 грн. на 3% річних в сумі 3116 грн. 64 коп.

Відповідно до статті 193 господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписи вказаної статті  Господарського кодексу України кореспондуються з приписами статті 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо в зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення умов договору №1007 від 15.09.05 щодо розрахунків в січні-березні 2006 року не розрахувався за отриману активну електроенергію, заборгованість складає 59691 грн. 02 коп., що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не оспорюється.

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість з урахуванням індексу інфляції в сумі 74375 грн. 02 коп. станом на 10.12.07 та 3% річних в сумі 3115 грн. 64 коп.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду від 19.10.05 порушено справу про банкрутство №20/167б відносно боржника –ВАТ «Завод «Красний Луч», відповідача у даній справі (а.с. 50) та введено  мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань

Судова колегія  погоджується з висновками місцевого господарського суду, що сплата боргу з урахуванням індексу інфляції є відшкодуванням матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а 3% річних –є платою за користування чужими грошовими коштами, тому вони не є неустойкою або штрафною санкцією, на які розповсюджується дія мораторію.

Отже, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.

Судова колегія відхиляє доводи апеляційної скарги, оскільки ні втрати від інфляції, ні 3% річних не є мірою відповідальності, а тому на ці вимоги не  розповсюджується дія мораторію відповідно до п.4 ст. 12 Закону про банкрутство.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду від 14.02.08 у справі №6/4 прийняте  місцевим  господарським судом при всебічному, повному з’ясуванні всіх обставин з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито за апеляційною скаргою в сумі 89 грн. 00 коп. покладається на відповідача у справі.

Відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 пункту 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” №7-93 від 21.01.1993 зайве сплачене відповідачем за платіжним дорученням №126 від 27.02.2008 при поданні апеляційної скарги державне мито в сумі 298 грн. 45 коп. підлягає поверненню відповідачу.

Керуючись статтями 47, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Завод „Красний Луч” на рішення господарського суду Луганської області від 14.02.2008 у справі №6/4 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 14.02.2008 у справі №6/4 залишити без змін.

3. Повернути Відкритому акціонерному товариству „Завод „Красний луч”, м. Красний Луч, пл. Трохимова, 1, ід. код 14308753 з Державного бюджету України державне мито в сумі 298 грн. 45 коп., зайве сплачене за платіжним дорученням №126 від 27.02.2008.

Підставою для повернення державного мита є дана постанова, скріплена печаткою суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.          

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України у місячний строк через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя                                                            Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                                Л.І. Бородіна

Суддя                                                                                 Л.В. Іноземцева