Справа № 2-1859/11

РІШЕННЯ

іменем України

                    "22" листопада 2011 р.          Сніжнянський міський суд Донецької області

в складі :

головуючої - судді                       Варнавської Л.О.

при секретарі  -                            Сухоненко О.О.

з участю:

представника позивача  -            ОСОБА_1

представника відповідача –       ОСОБА_2.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сніжне Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до  відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Сніжне про стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

31.10.2011 р. позивач звернувся до суду  з позовною заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування  від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України  в м. Сніжне  Донецької області про стягнення моральної шкоди у зв’язку з втратою здоров’я від профзахворювання в розмірі 12000 грн., яку мотивував наступним. Позивач працював на  підприємствах вугільної промисловості в шкідливих, небезпечних, підземних умовах праці. Згідно з довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати профпрацездатності від 08.11.2004 р.  позивачу у зв’язку з профзахворюванням  встановлено 40% втрати працездатності, первинно. Наслідками профзахворювання є слабкість, нездужання. Позивачу  умовами виробництва заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, що порушило його звичні нормальні зв’язки, йому  необхідно додавати додаткових зусиль для  організації свого життя в сім’ї та суспільстві.

В судове засідання позивач не з’явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином . Надав письмову заяву з проханням розглянути справу без його участі.

Представник позивача –адвокат ОСОБА_1 позов підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним.

Представник відповідача за довіреністю, ОСОБА_2, вимоги позивача не визнала в повному обсязі. Надала суду письмові заперечення та пояснила, що дію п. 3 ст. 34 Закону від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про   загальнообов'язкове   державне  соціальне  страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили  втрату  працездатності", на яку посилається позивач в позовній заяві в обґрунтування моральної шкоди, припинено Законами України „Про Державний бюджет на 2006 рік”, „Про Державний бюджет на 2007 рік”, „Про Державний бюджет на 2008 рік”. Законом  України від 23.02.2007 р. №    717-V „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”  виключені абзац 4 ст. 1, п.п. „є” п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону, якими регламентовано порядок відшкодування моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва чи профзахворювання. У зв’язку з цим представниця відповідача просила відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представниці відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач тривалий час  пропрацював у шкідливих умовах праці в підземних умовах. Перебуває на обліку в відділенні виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Сніжне.

          Згідно з довідкою МСЕК від 08.11.2004 р. про результати визначення ступеня втрати профпрацездатності позивачу у зв’язку з профзахворюванням встановлено 40% втрати працездатності, первинно. (а.с.11).

          Судом достовірно встановлений факт втрати позивачем 40% працездатності у зв’язку з профзахворюванням.  первинно з  08.11.2004 р. Правовідносини, які виникли між сторонами в зв’язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я позивача, регулюються Законом України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про   загальнообов'язкове   державне  соціальне  страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили  втрату  працездатності" (з наступними змінами). Пункт  3 ст. 34 цього Закону передбачає право позивача на стягнення моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка належить стягненню з відповідача. Профзахворювання відбулося через вплив шкідливих виробничих факторів, недосконалість технологічних процесів.  

Пунктом 27 ст. 77 Закону України „Про державний бюджет України на 2006 рік” було зупинено на 2006 рік, та п. 22 ст. 71  Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” було зупинено на 2007 рік 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку) дію абзацу 4 ст. 1, п.п. „є” п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”. Підпунктом 2 пункту 44 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до п. 3 розділу ХІ „Прикінцеві положення” Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про   загальнообов'язкове   державне  соціальне  страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили  втрату  працездатності", якими передбачено, що відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей припиняється з 01.01.2008 р. незалежно від часу настання страхового випадку. Законом  України від 23.02.2007 р. №    717-V „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”  виключені абзац 4 ст. 1, п.п. „є” п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 вищезазначеного Закону, якими регламентовано порядок відшкодування моральної шкоди внаслідок трудового каліцтва чи профзахворювання.

Згідно з ст. 58 Конституції України, ч. 2 ст. 5 ЦК України,  закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Право позивача на відшкодування моральної шкоди за втрату працездатності у зв’язку з профзахворюванням виникло за висновком МСЕК з 15.07.2004 р. Тобто до зупинення та скасування норм Закону України від 23 вересня 1999 р. N 1105-XIV "Про   загальнообов'язкове   державне  соціальне  страхування  від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили  втрату  працездатності", які дають право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди. На момент виникнення у позивача права на відшкодування моральної шкоди були чинними  підпункт “е” пункту 1 частини 1 статті 21 та частина 3 статті 28 Закону України  “Про  загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що заподіяли втрату працездатності» за якими Фонд соціального страхування виплачує грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. Зазначені норми не містять будь яких інших додаткових умов для відшкодування моральної шкоди. В зв’язку з цим, суд прийшов до висновку, що право позивача на відшкодування моральної шкоди підлягає захисту.

Стаття 23 ЦК України передбачає, що  розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається  судом. Цією ж статтею ЦК визначено, що моральна шкода полягає в тому числі в фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я. Розмір моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та моральних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди та інших обставин. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Частина 1 статті 9 Закону України “Про охорону праці” передбачає, що відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України “Про  загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що заподіяли втрату працездатності».

Пленум Верховного Суду України  в постанові від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди” зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти  втрати немайнового характеру внаслідок моральних та фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага,  що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню. Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню по відшкодуванню моральної шкоди, суд керувався вимогами  вищезазначеного законодавства та конкретними обставинами справи. Позивач у зв’язку з отриманим профзахворювання став хворою людиною, можливості якої обмежені. Він постійно відчуває фізичний біль. Наслідками профзахворювання є слабкість, нездужання. Він не може виконувати хатню роботу, постійно приймає медикаменти. Позивачу  умовами виробництва заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, що порушило його звичні нормальні зв’язки, йому  необхідно додавати додаткових зусиль для  організації свого життя в сім’ї та суспільстві.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню позивачу суд враховує конкретні обставини справи, відсоток втрати професійної працездатності, характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалість, і, виходячи з засад розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 12000 грн.  

Згідно зі ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов’язаних з розглядом справи. Ч. 3 вказаної статті передбачено, що до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать: витрати на інформаційно-технічне забезпечення; витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду; витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

При поданні  позовної заяви позивачем сплачено відповідно до довідки адвоката ОСОБА_1  від 31.10.2011 р. за надання юридичної допомоги адвокату сплачено 400 грн. (а.с.25).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.   10, 60, 209, 212, 213, 214 215, 294 ЦПК України,   суд, –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги  ОСОБА_3 до  відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Сніжне про стягнення моральної шкоди задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Сніжне на користь ОСОБА_3 моральну шкоду, заподіяну втратою здоров’я від професійного захворювання в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань м. Сніжне на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в сумі 400 грн.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено сторонами, іншими особами, які беруть участь у справі, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки до Апеляційного суду Донецької області через Сніжнянський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя:   ОСОБА_4