Справа № 2-3655/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н

22 листопада 2011 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

                                        головуючого судді Журби С. О.

                                        при секретарі Йосипенко І.І., Булава І. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом кредитної спілки «Країна позик»до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги наступним:

23 березня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № С369, за яким відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 3500,00 грн. строком до 23.03.2009 року. В якості забезпечення належного виконання зобов’язань за договором кредиту між позивачем та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договора поруки № С369п від 23.03.2007 року, згідно яких поручителі ОСОБА_2, ОСОБА_3 взяли на себе обов’язок відповідати за зобов’язаннями позичальника. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов’язання щодо повернення кредиту не виконала, порушивши умови договору щодо погашення кредиту.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

           Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, вказала, що тривалий час позивач не знаходиться за адресою, вказаною в договорі, а тому вона не могла сплачувати свій борг. Крім того, зазначала, що з часу виникнення заборгованості сплив значний проміжок часу, у зв’язку з чим вважає вимоги позивача такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову заперечувала, мотивуючи тим, що її не було повідомлено про закінчення строку кредитного договору та про погашення боргу, а тому строк її відповідальності закінчився.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, повідомлялася належним чином про час та місце слухання справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

23 березня 2007 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № С369, за яким відповідачу ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 3500,00 грн. строком до 23.03.2009 року.

Пунктом 3.1. договору встановлено плату за користування кредитом, а саме в розмірі 0,1644% за кожен календарний день фактичного користування кредитом за виключенням дня надання кредиту. Базою для нарахування відсотків є залишок заборгованості за сумою виданого кредиту. Згідно п. 3.5. договору при порушенні строків сплати кредиту та (або) відсотків більше ніж на три дні відсоткова ставка, вказана в п. 3.1. договору, подвоюється до моменту повного погашення простроченої заборгованості та становить 0,3288% за кожен день прострочення. Крім того, на заборгованість нараховується пеня в розмірі 0,25% за добу від простроченої суми.

Згідно з п. 4.1. договору та відповідно до графіку повернення кредиту та сплати відсотків відповідач ОСОБА_1 повинна була щомісячно сплачувати кошти в рахунок погашення кредиту та відсотки за користування кредитом, але зазначений обов’язок виконувала неналежним чином, з 26.08.2008 р. припинила здійснювати будь-які платежі за кредитом. На момент подачі позову заборгованість за кредитом склала 12261,12 грн., з яких: 2117,16 –заборгованість по тілу кредиту, 3679,10 грн. –відсотки по кредиту, 6464,86 грн. –пеня за кожен день прострочення.

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України. В той же час судом встановлено, що частина заборгованості за кредитом, яку просить стягнути позивач, виникла в період поза межами терміну позовної давності.

У відповідності до положень ст. 257 ЦК України загальний термін позовної давності складає 3 роки. Згідно положень ст. 258 ЦПК України позовна давність за вимогами про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена у 1 рік.

Згідно вимог ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом  лише  за  заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. В ході розгляду справи відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наголошували на тому, що позов не може бути задоволений, оскільки з часу виникнення заборгованості минув значний проміжок часу, тому суд дані посилання відповідачів розцінює як клопотання про застосування терміну позовної давності до вимог позивача, а тому пеня може бути стягнена лише за період в 1 рік, а саме 2550,12 грн.

В якості забезпечення належного виконання зобов’язань за договором кредиту між позивачем та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договори поруки № С369п від 23.03.2007 року, згідно яких ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поручилися перед спілкою за виконання зобов’язання ОСОБА_1 по погашенню кредиту.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.

Як вбачається з матеріалів справи останній платіж по кредиту було здійснено ОСОБА_1  26.08.2008 року. За таких умов термін для пред’явлення вимог до поручителів спливає 26.02.2009 року. У вказаний період позивачем не було направлено поручителям жодного письмової претензії. Не було пред’явлено у вказаний період і позову до суду. За таких умов суд приходить до висновку про припинення з 26.02.2009 року дії поруки, а тому вимога про стягнення суми заборгованості по кредиту в солідарному порядку разом з позичальником ще й з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Суд критично відноситься до посилань відповідача ОСОБА_1 на те, що у 2008 році вона хотіла погашати заборгованість, однак не мала такої можливості, так як позивач вибув з місця свого знаходження. По-перше, таке твердження позивача про вибуття у 2008 році спілки зі своєї адреси залишилося недоведеним. По-друге, відповідно до умов п. 3.4. кредитного договору боржник має здійснювати платежі по кредиту або через касу спілки, або на її банківський рахунок. Таким чином суд приходить до висновку про те, що боржник мав можливість здійснювати платежі незалежно від того, чи працює каса спілки, чи ні.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд –                                                 

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Країна позик»заборгованість за договором кредиту № С369 від 23.03.2007 року в сумі 8346,38 грн., з яких 2117,16 грн. тіла кредиту, 3679,10 грн. відсотків, 2550,12 грн. пені, а також 203,46 грн. в якості відшкодування частини понесених спілкою судових витрат пропорційно до розміру задоволених вимог, а разом 8549,84 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

ГОЛОВУЮЧИЙ: