№ 2-а-3832/11  

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       19 вересня 2011 року                   

м. Буринь.

Суддя Буринського районного суду Сумської області Куцан В.М.   розглянувши  у порядку скороченого провадження справу  за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Буринському районі про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання до перерахунку пенсії,   

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що він є інвалідом третьої групи по захворюванню, пов’язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС першої категорії і перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в Буринському районі.   Вважав, що як постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС має право відповідно до  ст.ст.49-54,58 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на отримання додаткової пенсії за віком за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, а також державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком. Але відповідач,   порушуючи таке  його право, незважаючи на подану ним заяву, відповідних перерахунків не провів, нарахування пенсії проводить на підставі інших підзаконних актів, а тому просив зобов’язати його здійснити перерахунок основної та додаткової пенсії за період з  01.02.2011 року  по 31.07.2011 року.

В письмових запереченнях, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив зазначивши, що  позивач перебуває на обліку в управління Пенсійного фонду України в Буринському районі з 31.07.2008 року і йому призначено пенсію по інвалідності відповідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Нарахування та виплата державної та додаткової пенсії позивачу проводилася відповідно до приписів постанови КМУ №530 від 28.05.2008 року  «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»та постанови КМУ №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня    пенсійного    забезпечення    громадян». Крім того з 23.07.2011 року нарахування пенсії здійснюється на підставі постанови КМУ №745 від 06.07.2011 року з урахуванням змін внесених законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік.  Вважав, що пенсійний фонд діяв в межах закону і права позивача не порушував.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд  приходить до висновку, що позов підлягає   частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС І-ї категорії та інвалідом ІІІ-групи та отримує пенсію на підставі ЗУ України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796 (далі - ОСОБА_2 №796), що підтверджується ксерокопією паспорта позивача, ксерокопією посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, ксерокопії посвідчення інваліда,  довідки МСЕК та експертним висновком.

Враховуючи статус позивача він має право на  отримання державної і додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю (ст.49 Закону №796).

Як вбачається з довідки щодо нарахованої та виплаченої пенсії  відповідач на протязі періоду з 01.02.2011 року по 18.06.2011 року проводив позивачу виплату державної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю. Однак дані виплати є меншими, ніж передбачені Законом №796, так як відповідач  при обчисленні пенсії  керувався іншими підзаконними  нормативними актами.

Але суд не погоджується з такою позицією відповідача виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною четвертою ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Статтею 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Згідно вимог ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІIІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком. Крім цього, згідно зі ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІII групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Статтею 67 цього ж Закону передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Тобто, стаття 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»може бути застосована відповідачем лише у випадку, коли йдеться про підвищення доплат, пенсій та компенсацій з урахуванням визначення розміру основної та додаткової пенсії позивачу згідно положень ст.ст. 50,54 цього ж Закону. Згідно зі ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Відповідно до вимог ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії та інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, визначається Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». За змістом абзацу третього ст.1 вказаного Закону, державні соціальні гарантії - встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальні допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами, які забезпечують рівень життя не нижче прожиткового мінімуму.

Відповідно до вимог Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум встановлюється для визначення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України. Прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України і щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є певним стандартом, в порівнянні з яким визначаються розміри інших видів виплат та допомоги. Тобто, мінімальний розмір пенсії за віком, для визначення якого застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, є відправною величиною, від якої проводиться розрахунок державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначених за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Таким чином виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає, що  при обчисленні пенсії позивачу необхідно застосовувати ч.2 ст.50 та ч.6 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 та від 16 липня 2008 року №654.

          Відповідно до ст.21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність встановлений у розмірі: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні,  з 1 жовтня - 784  гривні,  з  1  грудня  - 800 гривень.

          Таким чином, відповідач у  січні-червні 2011 року повинен був діяти у відповідності з приписами діючих норм ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

          Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача, що згідно ч.5 ст.54 Закону №796, порядок обчислення   пенсії   по   інвалідності,  що  настала внаслідок каліцтва чи захворювання,  і пенсії у зв'язку з  втратою годувальника   внаслідок  Чорнобильської  катастрофи  визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, допустить звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим законом. Тобто Кабінет Міністрів України повинен був встановлювати зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі і інших законів, якими встановлено мінімальний розмір пенсії за віком.  

Однак пунктом 7 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік” Прикінцеві положення доповнено пунктом 4 такого змісту  «Установити,  що у 2011 році норми і положення статей  39, 50,  51,  52,  54  Закону  України “Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи”,  статті  6  Закону  України  “Про соціальний захист  дітей  війни”, статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб,  звільнених з  військової  служби,  та деяких  інших осіб” застосовуються  у порядку  та  розмірах,  встановлених  Кабінетом  Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету  Пенсійного  фонду України на 2011 рік». ОСОБА_2 набрав чинності 19 червня 2011 року.

          Враховуючи викладене суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими за період з 01.02.2011 року по 18.06.2011 року, оскільки після зазначеного періоду відповідач діяв відповідно до вимог закону, у зв’язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

        Враховуючи положення ст.256 КАС України, суд вважає, що постанова, в частині здійснення виплат перерахованої пенсії позивачу, підлягає негайному виконанню в межах суми виплати за один місяць.

        Керуючись ст.ст.2, 8-12, 71, 159-163,183-2 КАС України, ст.ст.19, 152 Конституції України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», ст.ст.50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд –

п о с т а н о в и в:

            Позов задовольнити частково.

            Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Буринському районі щодо  не нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії відповідно до вимог ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 01.02.2011 року по 18.06.2011 року включно.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Буринському районі здійснити ОСОБА_1 ОСОБА_3  ОСОБА_4 як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії інваліда 3 групи, перерахунок державної пенсії по інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком  та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до вимог ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком щодо визначення розміру державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії у відношенні до мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 01.02.2011 року по 18.06.2011 включно, з виплатою недоотриманих сум за результатами перерахунку.

Постанова, в частині здійснення виплат перерахованої пенсії позивачу, підлягає негайному виконанню  відповідно до ст.256 КАС України  - в межах суми виплати за один місяць.

            Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Буринський районний суд шляхом подачі  апеляційної скарги протягом десяти днів з  дня отримання її копії.

                                        Головуючий