УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа  № 11/0690/888/11

Стаття 185 ч.2, 71

                                                      У Х В А Л А

                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

15 листопада 2011 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Ткача С.О.       

                                                  суддів: Слісарчука Я.А., Крижанівського В.В.

                                                  з участю:

                                                  прокурора Селюченко І.І.

                                                  засудженого ОСОБА_1  

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляцією прокурора Копишинської О.В., яка приймала участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Бердичівського міськрайонного суду   від 23  серпня 2011 року щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця і мешканця АДРЕСА_1,

раніше судимого 30 листопада 2010 Бердичівським міськрайонним судом за ст. ст. 185 ч. 2, 75, 76 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік,  

засудженого за ст. 185 ч. 2 КК України на 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 71, 72  КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком суду від 30 листопада 2010 року, остаточно визначене покарання 1 рік 9 місяців позбавлення волі.

Суд визнав ОСОБА_1 винним і засудив за те, що він будучи особою, яка раніше вчинила злочин  передбачений ст. 185 КК України, повторно вчинив злочин.

22 січня 2011 року близько 15 години ОСОБА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, в АДРЕСА_1, скориставшись тимчасовою відсутністю господаря ОСОБА_2, таємно вкрав з столу мобільний телефон марки «Нокіа 1661» з сім-картою, загальною вартістю 415 гривень.

В апеляції прокурор не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2 КК України, просить вирок суду скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання особі засудженого, внаслідок м’якості призначеного покарання та неправильного застосування кримінального закону.

Постановити новий вирок, яким  призначити ОСОБА_1 покарання за ст. ст. 185 ч. 2, 71 ч. 1 КК України у виді 2 років 1 місяця позбавлення волі.

Мотивує тим, що ОСОБА_1 вчинив злочин середньої тяжкості. Тому, призначаючи йому покарання 6 місяців позбавлення волі, суд повинен був послатися на ст. 102 КК України, яка регламентує призначення покарання неповнолітнім. Крім того, призначаючи покарання за сукупністю вироків, суд послався на ст. ст. 71, 72 КК України. Із них ст. 72 КК України, є зайвою.

В запереченні на апеляцію державного обвинувача засуджений ОСОБА_1 просить апеляцію залишити без задоволення, вирок суду першої інстанції, без зміни.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який частково підтримав доводи апеляції,   засудженого ОСОБА_1,  перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи учасників судового розгляду, колегія суддів апеляцію задовольняє частково з наступних підстав.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1  у  таємному викраденні чужого майна, повторно є обґрунтований, правильний, стверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, не оскаржується в апеляції.  

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає правильною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України.

З матеріалів кримінальної справи  встановлено, що суд призначаючи ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків, правильно керувався ст. 71 КК України, яка передбачає порядок призначення покарання.  

В цій же частині вироку суд допустився помилки пославшись також на ст. 72 КК України, якою встановлено правила складання покарань, що є зайвим при призначенні остаточного покарання і підлягає виключенню з вироку.       

Що стосується терміну визначеного ОСОБА_1 покарання, то суд призначив його з дотриманням вимог ст. 65 КК України,  у межах санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

При цьому враховано тяжкість злочину, особа винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.  

Суд мотивував призначення винному покарання у виді позбавлення волі. Враховано, що ОСОБА_1 раніше судимий, що він щиро кається, є неповнолітнім.

Покарання неповнолітньому ОСОБА_1 суд визначив відповідно до вимог ст. 102 КК України. Тому, відсутність у мотивувальній частині вироку суду посилання на ст. 102 КК України, не є підставою для скасування вироку суду, так як вимоги статті були виконані.    

Той факт, що ОСОБА_1 раніше судимий, не може бути  підставою для визнання призначеного покарання надто м'яким, так як повторність є кваліфікуючою ознакою злочину, за який він засуджується.

Каяття присутнє в діях ОСОБА_1, який  критично оцінив свою злочинну поведінку шляхом визнання вини і готовності нести кримінальну відповідальність.   

За наведених обставин, доводи державного обвинувача про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, враховані судом при призначенні покарання і задоволенню не підлягають.          

Керуючись ст. ст. 365, 366  КПК України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляцію прокурора Копишинської О.В.  задовольнити частково.

Вирок Бердичівського міськрайонного суду   від 23 серпня 2011 року щодо  ОСОБА_1, змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку, в частині остаточного призначення покарання за сукупністю вироків, посилання на ст. 72 КК України.

В решті вирок суду залишити без зміни.

   Судді апеляційного суду

   Житомирської області: