УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22-а/0690/7481/11
Категорія 100
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Худякова А.М., Снітка С.О.,
при секретарі судового
засідання Ходаківській О.О.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Житомирі адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2010 року ,
у справі за позовом ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 до управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, -
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що вона та її неповнолітня дитина мають статус громадян, які постійно проживають на території зони посиленого радіоактивного контролю, та працює в зоні радіоактивного забруднення, а тому на підставі ст.ст. 37 і 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі –Закон України № 796-ХІІ) має право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, а також доплати до заробітної плати.
Посилаючись на те, що зазначена грошова допомога і доплата до заробітної плати виплачується у розмірі меншому, ніж встановлений Законом України № 796-ХІІ, позивачка просила стягнути на її користь та на користь неповнолітньої дитини з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації 4377,60 грн. недоплаченої грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування, та доплату до заробітної плати в сумі 29142,40 грн.
Постановою Олевського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2010 року позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації просить скасувати судове рішення з підстав порушення судом 1 інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка та її неповнолітня дитина проживають у м.Олевську Житомирської області, яке відноситься до зони посиленого радіоактивного контролю та працює в зоні радіоактивного забруднення і перебуває на обліку в управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації, має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Відповідно до ст. 37 Закону України № 796-ХІІ, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення у посиленого радіоактивного контролю, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірі 30 процентів від мінімальної заробітної плати.
Статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіоактивного контролю виплачується 1 мінімальна заробітна плата.
З матеріалів справи видно, що на виконання положень ст.ст. 37,39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем щомісяця виплачувалися позивачу передбачені ст.ст.37,39 Закону виплати в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Вирішуючи цей спір, суд першої інстанції з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме норми статей 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
За таких обставин, правильним є висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідачів по виплаті грошової допомоги та доплати до заробітної плати в розмірах, встановлених зазначеною постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836.
Разом з тим, визнавши неправомірними дії відповідача щодо неналежного нарахування і виплати позивачу доплат до заробітної плати суд першої інстанції допустив помилку, визначивши конкретну суму заборгованості по сплаті таких виплат.
При цьому суд не врахував те, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, поза увагою суду 1 інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень незаконними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум.
У зв’язку із скасуванням судового рішення та часткового задоволення позову, підлягає і зменшенню розмір стягнутого судового збору до 3,40 грн..
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 195,197,198,207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
П о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації задовольнити частково.
Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2010 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в частині не нарахування ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, призначеної відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01 листопада 2008 року по 01 листопада 2009 року.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_3 допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва, призначеної відповідно до ст.37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01 листопада 2008 року по 01 листопада 2009 року з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.
Визнати протиправною бездіяльність управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в частині не нарахування ОСОБА_2 доплати до заробітної плати призначеної відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01 листопада 2008 року по 01 листопада 2009 року.
Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 доплати до заробітної плати призначеної відповідно до ст.39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 01 листопада 2008 року по 01 листопада 2009 року з урахуванням виплачених коштів за вказаний період.
В решті в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Зменшити розмір стягнутого з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області державного мита до 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий :
Судді: