УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/3342/11
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого Широкової Л.В.,
суддів Снітка С.О., Худякова А.М.,
при секретарі судового
засідання Ходаківській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1-ОСОБА_2 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2011 року
по цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1-ОСОБА_2 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Печанівське” (далі СТОВ „Печанівське”) про визнання недійсним договору оренди землі ,–
в с т а н о в и л а :
У липні 2011 року представник ОСОБА_1. –ОСОБА_2. звернувся у суд з позовом до СТОВ „Печанівське” про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
Позовні вимоги представник позивача обґрунтовані тим, що між ОСОБА_1., як власником земельної ділянки, та відповідачем 01 липня 2009 року укладений договір оренди землі. Проте спірний договір не містять умов, що визнано істотними відповідно до положень Закону України «Про оренду землі», зокрема: щодо цільового призначення земельної ділянки, умов збереження стану об’єкта оренди, умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. До договору не долучено плану або схеми земельної ділянки, яка передається в оренду, що унеможливлює її ідентифікацію на місцевості. Вказане, на думку позивача, унеможливлює здійснення державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, оскільки такий договір не є укладеними у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому спірний договір оренди землі має бути визнаний недійсними.
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог.
У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1. –ОСОБА_2. просить скасувати рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, дійшов висновку, що позовні вимоги представника ОСОБА_1. –ОСОБА_2. не підлягають задоволенню, оскільки при укладенні договорів оренди між відповідачем та позивачем були додержані вимоги Закону України «Про оренду землі» та Типового договору оренди землі.
Судом установлено, що 01 липня 2009 року між позивачем, що є власником земельної ділянки на підставі відповідного державного акту, та СТОВ „Печанівське” укладений договір оренди землі, згідно яких позивач передав в строкове платне користування належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що знаходиться на території Печанівської сільської ради Дзержинського (на даний час Романівського) району Житомирської області, строком на 10 років (а.с.9-11).
У якості додатків до договору оренди землі між позивачем та відповідачем підписаний акт про прийом-передачу відповідної земельної ділянки в оренду (а.с.12).
У пункті 2 спірного договору оренди визначено розмір земельної ділянки, яка передана в оренду -1,3276га (а.с.9).
Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди землі є умови збереження стану об’єкта оренди.
Частиною 2 статті 15 цього Закону передбачено, що відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 18 Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Зі спірного договору оренди земельної ділянки вбачається, що в розділі «Умови використання земельної ділянки» зазначено, що земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур, цільове призначення земельної ділянки та умови збереження стану об’єкта оренди не зазначені.
Спірний договір оренди землі 11 серпня 2009 року у встановленому законом порядку пройшов державну реєстрацію ( зареєстрований у Романівському райвідділі Житомирської регіональної філії Центру ДЗК за №040920700064 (а.с.11), відсутність в договорі умов збереження стану об’єкта оренди не стало підставою для відмови в державній реєстрації договорів оренди.
Крім того, у період з 2009 року по 2010 рік позивачу виплачувалась орендна плата у відповідності до умов укладеного договору, про що свідчить акт звірки розрахунків платежів по орендній платі від 17 серпня 2010 року (а.с.27).
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі», тощо.
Відповідно до положень ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
За приписами ст.ст. 13 – 15 Закону України «Про оренду землі», в редакції, чинній на момент укладення вищенаведеного договору, договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 статті 14 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що договір оренди укладається у письмовій формі, статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державній реєстрації.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
З матеріалів справи вбачається, що договір оренди укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивач мав необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення позивача було спрямоване на укладання договору оренди.
Враховуючи вищенаведене та встановлені судом першої інстанції обставини справи, що були підтверджені доказами, дослідженими у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дослідивши усі докази по справі у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про досягнення сторонами домовленості щодо усіх істотних умов договору, а тому не знайшов підстав для задоволення позову про визнання договорів недійсними.
Безпідставним є посилання апелянта на те, що відсутність у договорах оренди схем земельних ділянок, їх кадастрових планів та актів визначення меж земельних ділянок в натурі, як однієї з істотних умов договору, є підставою для визнання цих договорів неукладеними й такими, що не породжують для його сторін прав та обов’язків.
Як вбачається з матеріалів справи, до договорів оренди земельної ділянки додано копія державного акту, при складанні, видачі та реєстрації якого було вчинено відповідні план та схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів (а.с.13,14,25, 26).
Крім того, наявний у матеріалах справи відповідний акт про передачу та прийом земельної ділянки, підписаний ОСОБА_1., свідчать про те, що сторони оспорюваного договору оренди землі ще до початку використання земельної ділянки визначили її межі в натурі (на місцевості), як того вимагає діюче земельне законодавство України (ч.3 ст. 125 ЗК України).
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що висновок суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, підстав для його зміни або скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303,304,307,313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1-ОСОБА_2 — відхилити, а рішення Романівського районного суду Житомирської області від 18 жовтня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий :
Судді :