01.09.2011  

                                                                                          Справа № 2-а-1865/11 р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня          2011 року                                                             смт. Білозерка

Суддя Білозерського районного суду Херсонської області Кусік І.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1      до Управління пенсійного фонду  в Білозерському районі Херсонської області про  спонукання до виконання певних дій, -

ВСТАНОВИЛА :

15.08.2011  року   позивач  звернулася   до суду  з  вказаним адміністративним  позовом, в якому   просила визнати протиправними дії УПФУ в Білозерському районі щодо ненарахування та невиплати соціальної допомоги   у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов’язати  відповідача  нарахувати  та виплатити  їй, як  дитині  війни,  недоплаченої  щомісячної соціальної допомоги  у  розмірі 30% мінімальної  пенсії  за віком  за період з 18 лютого 2011 року по дату винесення рішення включно відповідно до ЗУ «Про  соціальний захист дітей війни»за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням проведених виплат.

Відповідно до п. 2 ч. ч. 1 ст. 183-2 КАС України передбачене скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим  державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат,  доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

31  серпня  2011  року відповідач подав письмове заперечення проти позову,  в якому не погодився з позовними вимогами, викладеними позивачем  з тих підстав, що відсутні правові підстави для задоволення цих вимог, оскільки  у ПФУ не має ні юридичних, ні фактичних підстав для задоволення вимог позивача, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада  України, а не із бюджету ПФУ, який затверджує Кабінет Міністрів України, а так само не визначений  Законом механізм розрахунку підвищення, передбаченого  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а отже немає підставі для  задоволення вимог позивача. Також, в письмових запереченнях проти позову відповідач посилається, що 19.06.2011 року набрав чинності Закон України " Про внесення змін до Закону України " Про Державний бюджет України на 2011 рік" № 3491-УІ від 14.06.2011 встановлено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно матеріалів справи, вбачається, що:

ОСОБА_1      народилася  31.12.1941 року та згідно ст.  1 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни»відноситься до категорії «дитина війни».

Статтею 6 цього ж Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не зупинялася і будь-які обмеження щодо її застосування не встановлювалися.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні, ґрунтується на принципах, згідно яких ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Одночасно дана норма встановлює, що органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадовці зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень і способом, передбаченим законодавством України.                                                                       

Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової не працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також старості та інших випадках, передбачених законом.

           Основні положення, щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус дитини війни, на їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріпленні в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».

Частиною 2 статті З Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

          Відповідно до Закону України від 19.06.2011 року  " Про внесення змін до Закону України   "Про Державний бюджет України на 2011 рік" № 3491-УІ від 14.06.2011 встановлено, що у 2011 році норми і положення ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік та відповідно до прийнятої 06.07.2011 року постанови Кабінету міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансується за рахунок   коштів державного бюджету» установлено, що дітям війни до пенсії  або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується  замість неї, підвищення проводиться у розмірі 49, 80 гривень, постанова діє з 23.07.2011 року.

Посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Дослідивши  та вивчивши матеріали справи,  суд приходить до висновку про часткове  задоволення позовних вимог ОСОБА_1  з урахуванням прийнятих нормативних актів від 19.06.2011 року та від 23.07.2011 року.

Керуючись ст. ст. 160-163, 183-2 КАС України, ст. ст. 3 ч. 2, 19, 46 ч. 1 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, Закону України від 19.06.2011 року " Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" № 3491-УІ, Постанови КМУ від 23.07.2011 року «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансується за рахунок   коштів державного бюджету», суддя, -

ПОСТАНОВИЛА :

Адміністративний позов ОСОБА_1      до Управління пенсійного фонду  в Білозерському районі Херсонської області про  спонукання до виконання певних дій задовольнити частково.

Зобов’язати Управління ПФУ в Білозерському районі Херсонської області здійснити, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  нарахування та виплати ОСОБА_1   щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату за період з 18.02.2011 року  по 23.07.2011 року з урахуванням проведених виплат  за вказаний період.

В задоволенні решти  позовних вимог відмовити.

Постанова  може бути оскаржена  протягом десяти днів до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом  подання апеляційної скарги.

Головуючий: (підпис)

/КОПІЯ ВІРНА/

Суддя:

Ст. секретар:

Постанова набрала законної сили: „_____”_______________20_____р.