Єдиний унікальний номер: 343/360/25

Номер провадження: 1-кп/343/75/25

У Х В А Л А

23 квітня 2025 року м. Долина

Долинський районний суд Івано - Франківської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження №1-кп/343/75/25, внесеного 10.11.2023 в ЄРДР за №12023091160000463, про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Добеле Латвійської Республіки, жителя АДРЕСА_1 , зареєстрованого як ФОП, одруженого, на утриманні має трьох неповнолітніх дітей, судимого вироком Долинського районного суду Івано – Франківської області від 25.07.2024 за ч. 2 ст. 28 – ч. 2 ст. 369-2 КК України,

у вчиненні злочинів, передбачених: ч. 4 ст. 191; ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 209 КК України,

за участю: прокурора Долинського відділу Калуської окружної покуратури - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 та його захисниці – адвокатки ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

на розгляді в суді перебуває дане кримінальне провадження.

06 березня 2025 року, ухвалою суду, обвинуваченому ОСОБА_3 , на строк два місяці обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у період з 00.00 год до 05.00 год., із покладенням обов`язків.

Прокурор ОСОБА_4 подала клопотання про продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу, в обґрунтування якого посилається на те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні нетяжкого та тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 191; ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 209 КК України. Вказує, що на даний час у кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого переховуватись від органів досудового слідства та/або суду, адже він усвідомлює можливість позбавлення його волі у разі визнання його винуватим; незаконного впливу на потерпілого та свідків, оскільки обвинуваченому відомі їх дані і з метою уникнення кримінальної відповідальності він може здійснювати на них тиск. Вказує, що більш м`які запобіжні заходи не будуть забезпечувати належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Захисниця обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатка ОСОБА_5 подана письмове заперечення, в якому просить змінити її підзахисному запобіжний захід із домашнього арешту у певний період доби на особисте зобов`язання. Мотивує подане клопотання тим, що клопотання прокурора є необґрунтованим та спрямованим на здійснення морального тиску на обвинуваченого ОСОБА_3 . Зазначає, що ризик впливу обвинуваченого на свідків та представника потерпілого носить абстрактний характер, оскільки представник потерпілого не з`являється в судові засідання, а сторона обвинувачення не заявляла клопотання про виклик свідків. Також немає даних про спроби ухилення обвинуваченого від суду. Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_3 має на утриманні вагітну дружину та трьох малолітніх дітей і у зв`язку із роботою вимушений виїжджати за межі області. Вважає, що більш м`який запобіжний захід, а саме -особисте зобов`язання може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 подане клопотання підтримала, просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання прокурора.

Захисниця обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатка ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала подане нею заперечення.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши подане прокурором клопотання, заперечення, матеріали кримінального провадження, суд приходить висновку про необхідність задоволення клопотання, з огляду на таке.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК України).

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору.

Як передбачено ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, зокрема, запобіжні заходи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Домашній арешт полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби (ч. 1 ст. 181 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення;

- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;

- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191; ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 209 КК України, які у відповідності до ст. 12 КК України є нетяжким та тяжкими злочинами, за які, у разі визнання його винуватим, передбачена відповідальність у томі чилі і у виді позбавлення волі, а, тому, він усвідомлює неминучість покарання, що може спонукати його переховуватись від суду та перешкоджати судовому провадженню.

В ході розгляду даного клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановленні при вирішенні питання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше застосування даного запобіжного заходу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що обвинувачений однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

Ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій, які можуть зашкодити кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

На переконання прокурора, в цьому провадженні існують ризики, що обвинувачений може: переховуватись від органів досудового слідства та/або суду та незаконно впливати на потерпілого і свідків.

Заявлені прокурором ризики заслуговують на увагу та продовжують існувати.

Ймовірна можливість переховування обвинуваченого від суду підтверджується тим, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких він обвинувачується, передбачають, зокрема, покарання у виді позбавлення волі, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для нього переховуватись від суду.

Продовжує існувати і ризик вчинення незаконного впливу на представника потерпілого та/або свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки беручи до уваги те, що суд обґрунтовує свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання і враховуючи, що представник потерпілого та свідки ще не допитані в даному кримінальному провадженні, даний ризик продовжує існувати.

При цьому, не заслуговують на увагу доводи захисниці обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатки ОСОБА_5 , в частині того, що стороною обвинувачення не надано даних про спроби ухилення чи незаконного впливу на представника потерпілого або свідків обвинуваченим, оскільки, як зазначалось вище, ризик має прогностичний характер і саме запобіжний захід застосовується з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків і запобігання спробам, в тому числі, переховування від суду чи незаконного впливу на потерпілого, свідків.

При оцінці пропорційності застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту для запобігання встановленим ризикам та з метою забезпечення дієвості кримінального провадження, суд приходить висновку, що досліджені під час судового засідання матеріали, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, свідчать, що менш суворий запобіжний захід, ніж домашній арешт може негативно вплинути на здійснення судового розгляду, зокрема шляхом неналежного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків.

На переконання суду, домашній арешт є достатньо суворим запобіжним заходом, який повною мірою може запобігти наявним ризикам можливого перешкоджання кримінальному провадженню без надмірного обмеження прав обвинуваченого.

За таких обставин суд приходить висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у певний період доби із покладенням обов`язків слід задовольнити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 110, 176-178, 181, 193, 194, 196, 205, 372, 392 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

продовжити застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 у період з 00.00 год до 05.00 год., на строк 2 (два) місяці, тобто до 23 червня 2025 року включно.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 на строк 2 (два) місяці, тобто до 23 червня 2025 року такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою та у визначений час;

- не відлучатися за межі Івано – Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування із потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Копію ухвали про обрання запобіжного заходу передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 Кримінально процесуального кодексу України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних з виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1