Справа № 157/513/25

Провадження № 2-адр/157/5/25

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

у складі головуючого – судді Ходачинського Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кисляка Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

                                                       встановив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у якому просив скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ВН № 166 від 24.03.2025, а провадження у справі закрити та стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати, у тому числі судовий збір та витрати на правничу допомогу адвоката.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду від 11.04.2025 позов задоволено, постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 ВН № 166 від 24.03.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасовано і закрито справу про адміністративне правопорушення. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 605 грн 60 коп. судового збору. Питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося, позивачу надано строк для подання доказів щодо понесених ним судових витрат на правничу допомогу, а відповідачу – строк для подання заперечень щодо розміру судових витрат понесених позивачем.

11.04.2025 представник позивача адвокат Федчик С.В. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат, у якій просить ухвалити додаткове рішення у цій справі, яким стягнути із ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн.

Позивач ОСОБА_1   та його представник Федчик С.В. у судове засідання не з`явились. Представник позивача у заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат просив справу розглянути без участі позивача та його представника

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 , будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, участі свого представника в судовому засіданні не забезпечив, відзиву на позовну заяву та заперечень щодо розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подав.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що заявлена вимога позивача про стягнення понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 247 КАС України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до приписів ч. ч. 1-5 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У позовній заяві позивач зазначив, що попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу адвоката становить 7000 грн, враховуючи вартість юридичних консультацій, підготовку позовної заяви до суду, участь у судових засіданнях.

Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 11.03.2025 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення задоволено.

Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 ВН № 166 від 24.03.2025 про притягнення ОСОБА_1   до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП скасовано і закрито справу про адміністративне правопорушення. Стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 605 грн 60 коп. судового збору. В той же час питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалося.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. 2, 3 ст. 30 Закону).

Аналіз норм дає підстави вважати, що при визначені суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Але при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України», заява № 19336/04).

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З аналізу правових норм убачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, варто зазначити, що склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Тож, на підтвердження цих обставин, суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано такі докази: договір про надання правничої (адвокатської) допомоги від 24.03.2025; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги (відповідно до п. 3 договору від 24.03.2025) від 11.04.2025; фіскальний чек від 11.04.2025.

В акті приймання-передачі наданої правничої допомоги (відповідно до п. 3 договору від 24.04.2025) від 11.04.2025 міститься детальний опис робіт:

24.03.2025 – проведення особистого прийому ОСОБА_1 , ознайомлення із наданими клієнтом матеріалами, надання первинної юридичної консультації щодо можливих варіантів захисту своїх прав та інтересів, тривалістю 0,5 год, всього на суму 500 грн;

24.03.2025 – підготовка позовної заяви до суду про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, у тому числі додаткове вивчення та аналіз документів, аналіз чинного законодавства та судової практики, формування змісту позовної заяви, позовна заява на 6 арк., всього на суму 5000 грн;

11.04.2025 – підготовка до участі у судовому розгляді та участь у судовому засіданні, всього на суму 1500 грн.

Таким чином, вартість наданих адвокатом послуг позивачу становить 7000 грн, що були сплачені ОСОБА_1 ОСОБА_3 11.04.2025.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то в суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Зважаючи на наявність належних доказів, що підтверджують факт та розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, що у загальному розмірі склали 7000 грн, беручи до уваги, що позовні вимоги задоволені повністю, суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь позивача понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу, які суд вважає співмірними зі складання адміністративного позову, щодо витраченого часу, складністю справи та розгляду справи судом.

Керуючись ст. 139, 242-246, 252 КАС України, суд

                                                       вирішив:

Ухвалити додаткове рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Задовольнити заявлену вимогу про стягнення понесених позивачем ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 7000 (сім тисяч) гривень понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

ГоловуючийРоман ХОДАЧИНСЬКИЙ