ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м  У к р а ї н и

16 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 160/26546/24

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді  Кругового О.О. (доповідач),

                               суддів:  Баранник Н.П., Шлай А.В.,        

розглянувши в порядку письмового провадження   в місті Дніпрі  апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області           

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду   від 28.11.2024, (суддя суду першої інстанції Горбалінський В.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпро,  в адміністративній справі №160/25346/24  за позовом ОСОБА_1 до  Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській  області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області   про визнання  протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,  

УСТАНОВИВ:

          03.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

          - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.05.2024 №045550024899 щодо відмови у призначенні пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 29.04.2024 року пенсію зарахувавши до страхового стажу періоду роботи з 02.08.1993 року по 31.08.1993 року, з 18.01.1994 року по 18.02.1994 року, з 26.07.1994 року по 28.08.1994 року, з 26.07.1995 року по 15.09.1995 року, з 29.07.1996 року по 31.12.1997 року, з 04.04.2017 року по 31.07.2017 року, з 02.08.2017 року по 04.03.2019 року за Списком №1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки пенсійний орган протиправно не зарахував у пільговому обчисленні страховий стаж позивача, що призвело до порушення прав позивача на належне пенсійне забезпечення.

          Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 28.11.2024 задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 . Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.05.2024 №045550024899 щодо відмови у призначенні пенсії. Зобов`язав Головне Управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 його періоди роботи з 02.08.1993 року по 31.08.1993 року, з 18.01.1994 року по 18.02.1994 року, з 26.07.1994 року по 28.08.1994 року, з 26.07.1995 року по 15.09.1995 року, з 29.07.1996 року по 31.12.1997 року, з 04.04.2017 року по 31.07.2017 року, з 02.08.2017 року по 04.03.2019 року за Списком №1. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 29.04.2024 року та прийняти обґрунтоване рішення, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог – відмовив.

          Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в позові.

          Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що позивачу не було зараховано частину стажу за Списком №1, оскільки для цього відсутні правові підстави. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області наголошує на тому, що період, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу роботи визначає саме підприємство шляхом надання оформленої належним чином уточнюючої довідки у відповідності зі Списками, затверджуваними Кабінетом Міністрів України на підставі первинних документів за час роботи особи на відповідному підприємстві. Проте, до заяви про призначення пенсії довідок, які підтверджують пільговий характер робіт, не надано. Зауважив, що при здійсненні розрахунку страхового стажу Позивача зараховано всі періоди згідно наданих документів. До пільгового стажу за Списком № 1 зараховано періоди роботи з 01.01.1998 по 15.09.2003 та з 01.03.2012 по 23.07.2014 згідно відомостей про спеціальний стаж, що міститься в індивідуальних відомостях застрахованої особи Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Отже, відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, всебічно розглянувши надані Позивачем документи встановив, що стаж роботи ОСОБА_1 на дату звернення складає: загальний страховий стаж – 36 років 02 місяці 06 днів, пільговий за Списком № 1 — 8 років 01 місяць 08 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.

          Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

          Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

Зазначена заява позивача за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.05.2024 №045550024899   ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зазначено про таке.

Вік заявника 49 років 11 місяців 1 день.

Страховий стаж особи становить 36 років 2 місяці 6 днів (в т.ч. додаткові за Списком №1 становить 8 років).

Пільговий стаж особи (Список №1) становить 8 років 1 місяць 8 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

- за доданими документами до страхового стажу зараховано усі періоди.

- довідково повідомлено: до пільгового стажу зараховано період з 01.01.1998 по 15.09.2003 та з 01.03.2012 по 23.07.2014, згідно відомостей про спец стаж, що містяться в індивідуальних відомостях застрахованої особи Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно поданих документів право на пенсійну виплату на пільгових умовах відсутнє.

Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату з 29.05.2026.

Втім, позивач вказує, що до його пільгового стажу роботи по списку № 1 не зараховано періоди роботи з 02.08.1993 року по 31.08.1993 року, з 18.01.1994 року по 18.02.1994 року, з 26.07.1994 року по 28.08.1994 року, з 26.07.1995 року по 15.09.1995 року, з 29.07.1996 року по 31.12.1997 року, з 04.04.2017 року по 31.07.2017 року, з 02.08.2017 року по 04.03.2019 року.

Отже, не погоджуючись із такими діями пенсійного органу, позивач і звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на зарахування до його стажу всього періоду роботи за Списком №1.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до    статті 46 Конституції України    громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із преамбулою    Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. № 1058-IV    (далі - Закон №1058-IV) цей    Закон, розроблений відповідно до    Конституції України    та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим    Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до ч.1    ст.114 Закону №1058-IV    право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм    статті 28 цього Закону.

Відповідно до ч. 2    ст. 114 Закону України “Про Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”    на пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є належність його професії, посади до пільгової, тобто до Списку №1 в даному випадку, та підтвердження шкідливих умов праці за результатами проведеної атестації робочого місця, а також наявність достатньої кількості пільгового стажу на таких роботах та досягнення відповідного віку, встановленого законом.

Частиною 3 статті 114 Закону України “Про Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”   визначено, що працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до    статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”    основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637    затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Відповідно до п. 1 зазначеного Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За змістом приписів пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема,    ст.62 Закону №1788-XII    та п.1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

З копії трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено, що позивач з 02.08.1993 - 31.08.1993 - працював підземним горноробочим I розряду з повним робочим днем під землею 18.01.1994 – 18.02.1994 – підземний дільничний маркшейдер; з 26.07.1994 – 28.08.1994 – підземний дільничний маркшейдер. 26.07.1995 – 15.09.1995 – підземний дільничний маркшейдер. 29.07.1996 – 31.12.1997 дільничний нормувальник 04.04.2017 – 31.07.2017 – змінний маркшейдер на підземних роботах 02.08.2017 – 04.03.2019 – маркшейдер змінний на підземних роботах.

Суд зазначає, що протягом вказаного періоду роботи позивача чинним був Список №1, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

Судом встановлено, що посади - підземний горноробочий I розряду з повним робочим днем під землею; підземний дільничний маркшейдер; дільничний нормувальник; змінний маркшейдер на підземних роботах  наявні у Списку №1.

Втім, суд вказує, що в матеріалах справи відсутній розрахунок стажу роботи позивача для призначення пенсії за Списком № 1.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пенсійним органом не доведено зарахування у повному обсязі до пільгового стажу роботи позивача за Списком № 1 для призначення пенсії період роботи позивача з 02.08.1993 - 31.08.1993 - працював підземним горноробочим I розряду з повним робочим днем під землею 18.01.1994 – 18.02.1994 – підземний дільничний маркшейдер; з 26.07.1994 – 28.08.1994 – підземний дільничний маркшейдер. 26.07.1995 – 15.09.1995 – підземний дільничний маркшейдер. 29.07.1996 – 31.12.1997 дільничний нормувальник 04.04.2017 – 31.07.2017 – змінний маркшейдер на підземних роботах 02.08.2017 – 04.03.2019 – маркшейдер змінний на підземних роботах.

Відтак, з огляду на вказане, суд доходить висновку про неправомірність дій пенсійного органу щодо не зарахування до пільгового стажу позивача вищевказаних періодів його роботи.

Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовує висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення – відсутні.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – залишено без задоволення.

          Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 в адміністративній справі № 160/26546/24 – залишити без змін.

          Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя                                                                      О.О. Круговий

                               суддя                                                                      Н.П. Баранник

                               суддя                                                                      А.В. Шлай