ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2025 рокуСправа №160/33171/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору:  16.12.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у визначенні стажу судді у 36 (тридцять шість) років 3 (три) місяці 1 (один) день та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області визначити стаж судді ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 станом на 11.06.2024 у 36 (тридцять шість) років 3 (три) місяці 1 (один) день з виплатою ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі, обчисленому згідно стажу роботи з 21.06.2024;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи зі стажу судді 36 (тридцять шість) років 3 (три) місяці 1 (один) день з 21.06.2024, з урахуванням проведених виплат.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України вДніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Відповідачем при призначенні довічного грошового утримання було зменшено необхідний стаж роботи позивача на посаді судді 36 років 07 місяців 26 днів до 31 року 03 місяців 20 днів. Зокрема, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при здійсненні ОСОБА_1 розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці протиправно, всупереч положенням частини другої статті 137 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII   «Про судоустрій і статус суддів»   (далі - Закон №1402-VIII), відмовлено у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді періоду строкової служби у Збройних Силах СРСР з 27.10.1981 до 25.05.1983 та період проходження служби в органах внутрішніх справ Криничанського району УВС Дніпропетровської області на посаді слідчого з 20.10.1989 до 11.03.1993.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.12.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач повідомлявся про розгляд даної справи належним чином, проте заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені   статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України, до суду не надав.

Відповідно до частини шостої   статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України   (далі -   КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою   статті 175 КАС України   у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 5   статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Як вбачається з матеріалів справи, з 27 жовтня 1981 року по 25 травня 1983 року позивач проходив службу у лавах Радянської армії.

З відомостей трудової книжки № НОМЕР_2 , розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісяченого довідчного грошового утримання від 01.07.2024, довідки Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 13.04.2020 №18/18-Ц-5/лк та довідки від 11.12.2007 №2/12-Ц-3 вбачається, що ОСОБА_1 працював в органах внутрішніх справ з 01.07.1985 по 15.03.1993, з них з 20.10.1989 по 11.03.1993 на посаді слідчого внутрішніх справ Криничаснького райвиконкому.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 11 червня 2024 року №1799/0/15-24, встановлено, що загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на звільнення у відставку, становить понад 36 років 07 місяців 26 днів.

Відповідно до розрахунку пенсії позивача, стаж роботи на посаді судді становить 31 рік 03 місяці 02 дні.

Листом від 28.10.2024 №58194-42349/Ц-01/8-0400/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що період проходження строкової військової служби з 27.10.1981 до 25.05.1983 та період роботи з 20.10.1989 до 11.03.1993 на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Криничанського райвиконкому зараховано до загального страхового стажу позивача, але не зараховано до спеціального стажу роботи на посаді судді.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо незарахування до стажу роботи, що дає судді право на одержання щомісячного довічного грошового утримання, спірних періодів роботи, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої   статті 19 Конституції України   органи державної влади та їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені   Конституцією   та законами України.

Згідно з частиною третьою   статті 142 Закону України «Про судоустрійі статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (надалі - Закон №1402-VIII) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною першою      статті 137 Закону №1402-VIII установлено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 12 липня 2018 року № 2509-VIII статтю 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Згідно з абзацом четвертим пункту 34 розділу ХІІ   Прикінцеві та перехідні положення   Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим   Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.

Водночас, положення частини другої статті 137 Закону №1402-VIII слід застосовувати при обчисленні стажу, який дає право на відставку, як стаж, який зараховується додатково.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про статус суддів» №2862-XII від 15.12.1992 (надалі - Закон України №2862-XII), яка була чинною на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який мав стаж роботи у галузі права не менш як 3 (три) роки.

Відповідно до абзацу другого частини четвертої ст. 43 Закону України №2862-XII,   до  стажу  роботи,  що  дає  право  на  відставку  судді  та отримання щомісячного довічного грошового утримання,  крім  роботи на посадах суддів  судів  України,  державних  арбітрів,  арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується  також  час  роботи  на посадах суддів і  арбітрів  у  судах  та  державному  і  відомчому арбітражі колишнього СРСР  та  республік,  що  раніше  входили  до складу СРСР, час роботи на  посадах,  безпосередньо  пов`язаних  з керівництвом та контролем за діяльністю судів  у  Верховному  Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському  міських судах, Міністерстві юстиції України та  підвідомчих  йому  органах на  місцях,  за  діяльністю  арбітражів  у  Державному   арбітражі України, Вищому арбітражному суді  України,  а  також  на  посадах прокурорів і слідчих за умови наявності  у  всіх  зазначених  осіб стажу роботи  на  посаді  судді  не  менше  10  років.

Згідно з ч.6 ст. 44 Закону України №2862-XII для суддів судів загальної юрисдикції до стажу роботи, що дає  право  на  одержання надбавки до посадового окладу за вислугу років та додаткової відпустки, крім часу роботи на посадах суддів, зараховується   час   роботи  на  посадах  слідчих,  прокурорських працівників,  а  також інших працівників, яким законом передбачені такі  ж  пільги.

Відтак, на час призначення позивача на посаду судді норми законодавства передбачали включення до стажу роботи на посаді судді стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) на посаді слідчого.

З цих підстав є протиправною відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу на посаді судді період роботи з 20.10.1989 до 11.03.1993 (03 роки 04 місяці 20 днів) на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Криничанського райвиконкому.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби з 27.10.1981 до 25.05.1983 (01 рік 06 місяців 29 днів), суд виходить з наступного.

Відповідно до абзацу другого   статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів»   у редакції, чинній на момент призначення ОСОБА_1 на посаду судді, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Також, згідно з п.3-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судді» від 03.09.2005 №865, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного  грошового  утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного  законом,  половина строку навчання за денною формою у вищих  юридичних  навчальних  закладах,  на  юридичних факультетах вищих   навчальних  закладів  та  календарний  період  проходження строкової  військової служби.

За змістом правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.11.2019 у справі №   727/4435/17, невключення до стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та періоду проходження строкової військової служби та врахування для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.

Із записів військового квитка серії НОМЕР_3 , копія якого наявна у матеріалах справи, вбачається, що з 27.10.1981 по 25.05.1983 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу (служба в рядах Радянської армії)

З урахуванням наведеного до стажу роботи позивача, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового забезпечення судді у відставці, підлягає зарахуванню період проходження строкової військової служби   01 рік 06 місяців 29 днів (з 27.10.1981 до 25.05.1983, як зазначено в наданому до суду розрахунку стажу роботи судді).

За встановлених обставин відмова відповідача у зарахуванні до стажу роботи позивача на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи з 20.10.1989 до 11.03.1993 (03 роки 04 місяці 20 днів) на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Криничанського райвиконкому та періоду проходження військової служби з 27.10.1981 по 25.05.1983 (01 рік 06 місяців 29 днів) є протиправною.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 №8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов`язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.

До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року №6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року №   8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Також, в   рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року №3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності      Конституції України    (конституційності) окремих положень статті   2, абз. 2 розділу    11    Прикінцеві та перехідні положення    Закону України    «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України    «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені   

Конституцією      та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).

Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.

Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов`язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

Відповідно до частини четвертої   статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України   у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені   законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України   можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі   №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Протиправні дії відповідача щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи з 20.10.1989 до 11.03.1993 (03 роки 04 місяці 20 днів) на посаді слідчого та періоду проходження військової служби з 27.10.1981 по 25.05.1983 (01 рік 06 місяців 29 днів) зумовлює задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи з 20.10.1989 до 11.03.1993 (03 роки 04 місяці 20 днів) на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Криничанського райвиконкому та періоду проходження військової служби з 27.10.1981 по 25.05.1983 (01 рік 06 місяців 29 днів).

Відтак, в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на задоволені в цій частині позовні вимоги, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання судді у відставці, становить 36 років 07 місяців 26 днів.

Суд враховує, що бездіяльність відповідача в частині незарахування до стажу роботи на посаді судді спірних періодів з 20.10.1989 до 11.03.1993 та з 27.10.1981 по 25.05.1983 призвела до зниження відсоткового значення суддівської винагороди з 21.06.2024.

Відтак, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням зарахованих за цим рішенням суду періодів з 21.06.2024.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої  статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України   в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо сплаченого судового збору.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 3634,00 грн., що підтверджується квитанцією від 12.12.2024.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено дві вимоги немайнового характеру (зобов`язання зарахувати до стажу спірні періоди та зобов`язати здійснити перерахунок щомісячного грошового утримання).

Розмір судового збору за вимогу немайнового характеру становить 1211, 20 грн., а тому до стягнення підлягає сума сплаченого судового збору за дві вимоги немайнового характеру, з урахуванням застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, - у розмірі 1937,92 грн. (1211,20 грн. х 2) х 0,8).

Відтак, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1937,92 грн.

При цьому, позивач не позбавлений можливості повернути надміру сплачений судовий збір на підставі відповідного клопотання, з урахуванням положень Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями   139, 243-246,   250,   255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набержна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування ОСОБА_2 до стажу роботи на посаді судді, що враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи з 20.10.1989 до 11.03.1993 на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Криничанського райвиконкому та періоду проходження військової служби з 27.10.1981 по 25.05.1983.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати з 21.06.2024 ОСОБА_2 до стажу роботи на посаді судді, що враховується при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду роботи з 20.10.1989 до 11.03.1993 на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Криничанського райвиконкому та періоду проходження військової служби з 27.10.1981 по 25.05.1983.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 21.06.2024 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , виходячи зі стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді, з урахуванням періоду роботи з 20.10.1989 до 11.03.1993 на посаді слідчого відділу внутрішніх справ Криничанського райвиконкому та періоду проходження військової служби з 27.10.1981 по 25.05.1983, з урахуванням  проведених виплат.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м.Дніпро, вул. Набержна Перемоги, буд. 26) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1937,92 грн. (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень дев`яносто дві копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя                                                     А.О. Сластьон