Справа № 22-ц-3625/11 Головуючий у 1 інстанції: Гулкевич О.В.
Доповідач в 2-й інстанції: Зверхановська Л. Д.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Зверхановської Л.Д.
суддів: Курій Н.М., Цяцяка Р.П.
при секретарі: Гордій У. М.
з участю: позивачки ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 березня 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 березня 2011 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів.
Стягнуто одноразово з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя АДРЕСА_1, підприємця, на користь ОСОБА_2 половину вартості навчання в розмірі 6655 ( шість тисяч шістсот п’ятдесят п’ять) грн. та вирішено стягувати щомісячно аліменти в розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку відповідача, починаючи з 08.12.2010 року і до закінчення позивачкою навчання, але не більше як до досягнення нею 23- річного віку.
Стягнуто з ОСОБА_3 66 грн. 55 коп. судового збору в дохід держави та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_3. В апеляційній скарзі зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не з’ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що судом всупереч вимог ст.ст.200 ч.1, 182 СК України не враховано матеріальне становище платника. Поза увагою суду залишилась довідка видана Державною податкової інспекцією у Стрийському районі від 09.03.2011 року про дохід ОСОБА_3, який за 2010 рік становив лише 1500 грн. Крім цього, судом не враховано, що батько відповідача перебуває на лікуванні і потребує догляду та додаткових матеріальних витрат. Вважає, що судом не досліджено матеріальне становище позивача, яким не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2 зарахована до Львівського національного аграрного університету та не представлено жодного платіжного документа про оплату навчання.
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове справедливе рішення.
Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутності осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але не з’явилися в судове засідання, зокрема, апелянта ОСОБА_3
Так, відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов’язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання(перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судову адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 вказує своє місце проживання АДРЕСА_1, однак надіслані за цією адресою судові повістки тричі повернулась з відміткою про те, що адресату вони не вручені через відсутність за даною адресою та закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не у повній мірі відповідає цим вимогам.
Місцевим судом встановлено, що ОСОБА_2, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2, є дочкою відповідача ОСОБА_3
Задовольняючи позов та вирішивши стягувати із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі аліменти в розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку відповідача, починаючи з 08.12.2010 року і до закінчення позивачкою навчання, але не більше як до досягнення нею 23- річного віку, місцевий суд виходив з того, що позивачка навчається на денній формі у Львівському національному аграрному університеті, на госпрозрахунковій основі, оплата навчання за рік становить 6655 грн., а відповідач може надавати їй матеріальну допомогу у визначеному розмірі щомісячно.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 СК України(ч.1 ст.200 СК України).
При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров»я та матеріальне становище дитини, стан здоров»я та матеріальне становище платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення (ст. 182 СК України).
ОСОБА_2 навчається у Львівському національному аграрному університеті, на госпрозрахунковій основі, стипендії не отримує, оплата навчання за рік становить 6655 грн., закінчення навчання –30.06.2012 року, що стверджується довідкою Львівського національного аграрного університету №1504 від 20.10.2010 року та договором №143 про навчання від 25.08.2010 року.
Позивачка, звертаючись до суду, просила у позовній заяві стягувати аліменти з відповідача у твердій грошовій сумі - у розмірі 500 грн. щомісячно.
ОСОБА_4, яка представляла інтереси позивачки в судовому засіданні, просила стягувати аліменти у частці від заробітку (доходу) відповідача.
Не заслуговують на увагу покликання апелянта про те, що позивачкою не підтверджено факт навчання та його вартість, оскільки в матеріалах справи знаходиться копія договору №143 від 25.10.2010 р.( а.с. 5-6), в якій зазначається, що ОСОБА_2 вступила до Львівського національного аграрного університету за напрямком “економіка підприємництва” на денну форму навчання та загальна вартість якого становить 13 310 грн.
Оцінивши зібрані по справі докази, колегія суддів, враховуючи те, що відповідач є фізично здоровою, працездатною людиною, підприємцем, жодних інших стягнень із своїх доходів не має, вважає, що він спроможний надавати позивачці, яка продовжує навчання, матеріальну допомогу у розмірі 1/6 частини зі всіх видів заробітку щомісячно, а тому оскаржуване рішення у цій частині є законним та обґрунтованим, правові підстави для його зміни чи скасування відсутні, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Проте, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про необхідність стягнення з відповідача 6566 грн. - половину вартості навчання позивачки в університеті.
Частиною 1 ст.185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до якого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами ( розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Диспозиція даної статті передбачає участь кожного з батьків у додаткових витратах на лише на неповнолітню дитину.
Стягуючи окремо(крім щомісячних аліментів) із ОСОБА_3 також 6566 грн. - половину вартості навчання позивачки в університеті, місцевий суд не покликався на окрему норму закону, не врахував того, що диспозиція ч.1 ст.199 СК України власне і передбачає обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, тобто аліменти стягуються і для покриття витрат, пов’язаних з оплатою навчання.
Відтак, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у частині стягнення одноразово з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 половини вартості навчання в розмірі 6655 грн. підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у позові.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 березня 2011 року у частині стягнення одноразово з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 половини вартості навчання в розмірі 6655 грн. скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий :
Судді: