ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2011 р.                                                                  Справа № 10/163-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                               Привалова А.І.

при секретарі                                                                                                         Сай А.С.

розглянувши справу № 10/163-11

за позовом          товариства з обмеженою відповідальністю «Топоренко», с. Озера;

до          Озерської сільської ради Бородянського району Київської області, с. Озера;

про          стягнення 262125 грн.

Представники сторін:

від позивача:      Топоренко С.В., директор, протокол № 1 від 05.10.2007р.;

                             ОСОБА_2, довіреність б/н від 23.09.2011р.;  

від відповідача:  Мартинов В.А., голова сільради, рішення від 17.11.2010р.;

                             ОСОБА_3, довіреність  № 315 від 10.11.2011р.

обставини справи:

        До господарського суду Київської області звернулось з позовом  товариство з обмеженою відповідальністю «Топоренко»(надалі –позивач) до Озерської сільської ради Бородянського району Київської області (надалі –відповідач) про стягнення 262125 грн.

Позивні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, на підставі Договору оренди нежилого приміщення від 01.11.2007р., укладеного з відповідачем, здійснив ремонт  орендованого приміщення на суму 76199 грн. В подальшому, відповідно до умов Договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 14.07.2009р.,  позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 185926 грн. за придбання 38/100 частини нежитлової будівлі Будинку культури, що знаходиться в селі Озера, Бородянського району, Київської області, вул. Леніна, 37-а, та яке було об’єктом оренди за Договором від 01.11.2007р. Однак, рішенням господарського суду Київської області від 15.08.2011р. по справі № 21/081-11 було визнано недійсним Договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 14.07.2009р., у зв’язку з чим позивач просить стягнути з відповідача кошти у загальній сумі 262125 грн., які були витрачені ним на ремонт та придбання у власність 38/100 частини нежитлової будівлі Будинку культури, що знаходиться в селі Озера, Бородянського району, Київської області, вул. Леніна, 37-а.   

Ухвалою від 31.10.2011р. суд порушив провадження у справі № 10/163-11 та призначив її розгляд на 15.11.2011р.

В судовому засіданні 15.11.2011р. представниками позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та частково надано витребувані судом документи.

 Представник відповідача в судове засідання 15.11.2011 р. не з’явився, проте 14.11.2011р. через загальний відділ господарського суду надійшло клопотання б/н від 14.11.2011р., в якому відповідач просить суд відкласти розгляд справи, у зв’язку  із неможливістю прибуття в судове засідання його повноважного представника.

Ухвалою від 15.11.2011р. суд відклав розгляд справи, у зв’язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподання витребуваних судом доказів.

В судовому засіданні 29.11.2011р. представниками позивача підтримані позовні вимоги в повному обсязі.

Присутніми в судовому засіданні представниками відповідача надано суду заперечення без номеру  та дати, в якому відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що позивач має заборгованість перед Озерською сільською радою, оскільки під час дії Договору оренди нежилого приміщення від 01.11.2007р. повністю не розрахувався за надані послуги з тепло- та електропостачання, витрачених на утримання орендованого приміщення. Крім того, позивач в порушення умов Договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 14.07.2009р. несвоєчасно сплатив кошти за придбане приміщення.

       Представник позивача заявив усне клопотання про перенесення розгляду справи з метою надання часу для ознайомлення з запереченнями відповідача, наданими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 06.12.2011р.

05.12.2011р. позивач через канцелярію господарського суду подав заперечення відносно заперечень, наданих відповідачем, та заяву, згідно якої просить стягнути з відповідача 262125 грн., що є вартістю повернутого нерухомого майна, та 2745,59 грн. –відсотків за користування коштами.

В судовому засіданні 06.12.2011р. суд, розглянувши заяву позивача, подану через канцелярію суду 05.12.2011р., відмовив в її прийнятті в частині стягнення 2745,59 грн. – відсотків за користування коштами, оскільки у п. 3 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», Вищий господарський суд України на запитання, чи може бути збільшення розміру позовних вимог пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог, відповів таке. Під збільшення розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов’язано з пред’явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Присутні в засіданні суду представники позивача підтримали позовні вимоги в частині стягнення 262125 грн., що є вартістю повернутого нерухомого майна, у повному обсязі з підстав, наведених у позові та заяві, поданої 05.12.2011р.

Представники відповідача позов не визнали.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши  пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

14.07.2009р. між територіальною громадою села Озера в особі Озерської сільської ради (за договором –продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Топоренко»(за договором –покупець) було укладено Договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.4 договору, продавець зобов’язався передати у власність покупця 38/100 частини нежитлової будівлі Будинку культури, що знаходиться в с. Озера, вул. Леніна, 37-А, а покупець зобов’язався прийняти вищевказану частину нежитлової будівлі і сплатити за нього ціну відповідно до умов Договору.

Вищевказана частина нежитлової будівлі належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Озерської сільської ради 22.01.2009р.

Згідно з висновками КП КОР «Бородянське БТІ»та експерта ТОВ «МБЦ НЗВ «Мегаполіс»станом на 31.01.2009р. ціна продажу частини майна становила 185926,55 грн.

На виконання умов вказаного договору, позивач перерахував відповідачу платіжним дорученням № 227 від 10.09.2009р. –90000 грн. та платіжним дорученням № 102 від 15.06.2010р. –95926,55 грн.

Втім, рішенням господарського суду Київської області від 15.08.2011р. по справі № 21/081-11 було частково задоволені позовні вимоги прокурора Бородянського району Київської області в інтересах держави в особі Озерської сільської ради та визнано недійсним Договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 14.07.2009р., який укладений між Озерською сільською радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Топоренко». Зазначене рішення набрало законної сили у встановленому порядку.    

Приписами  статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України,  положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, оскільки  грошові кошти у сумі 185926 грн. набуті відповідачем від позивача за недійсним правочином,  тому вимога позивача про стягнення з  відповідача 185926 грн., є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Однак, дослідивши умови Договору оренди нежилого приміщення від 01.11.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 76199 грн., витрачених на монтаж і демонтаж вікон і вхідних дверей в орендованому приміщенні, розташованому на  І-му поверсі будівлі Будинку культури, що знаходиться в с. Озера, вул. Леніна,  37-А,  загальною площею 205,4 кв. м, задоволенню не підлягає з наступних підстав.  

Відповідно до п. 8.5. договору оренди, у випадку, коли орендар  (позивач) здійснює за власний рахунок та за згодою орендодавця (відповідача) покращення, невід’ємні від об’єкту, він не має права, після припинення договору, на відшкодування цих покращень.

Згідно п. 4.1. договору, термін оренди складав 10 років з моменту прийняття об’єкта, що орендується, за актом передачі-приймання, з правом послідуючого викупу.

Приписами ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що договір оренди припиняється в разі, зокрема, приватизації об'єкта оренди орендарем (за участю орендаря).

Як вбачається з матеріалів справи та рішення господарського суду Київської області від 15.08.2011р. по справі № 21/081-11, нерухоме майно, яке було об’єктом оренди, а в подальшому стало об’єктом купівлі-продажу за Договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 14.07.2009р., є об’єктом малої приватизації, відповідно до приписів Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Таким чином, з моменту укладення між позивачем та відповідачем Договору купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 14.07.2009р. Договір оренди нежилого приміщення від 01.11.2007р. припинив свою дію.

Згідно з приписами статей 6, 627, 628 та 638 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

При цьому, вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з умов Договору оренди нежилого приміщення від 01.11.2007р. (п. 8.5.), сторони самостійно погодили, що орендар не має права, після припинення договору, на відшкодування вартості покращень, здійснених орендарем за власний рахунок та які є невід’ємні від об’єкту оренди.

Крім того, оспорювана сума не може вважатися отриманою відповідачем без достатньої правової підстави та збереженою в себе за рахунок позивача, у розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки така сума, була сплачена позивачем на виконання своїх обов’язків за Договором оренди нежилого приміщення від 01.11.2007р., укладеного з відповідачем та який у судовому порядку недійсним не визнавався.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача коштів у сумі 76199 грн., які були  витрачені на поліпшення орендованого приміщення під час дії Договору оренди нежилого приміщення від 01.11.2007р., задоволенню не підлягає, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Беручи до уваги вищенаведені обставини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати в частині задоволенних вимог, покладаються на відповідача.

       На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

        1.   Позов задовольнити частково.

        2. Стягнути з Озерської сільської ради Бородянського району Київської області  (07834, Київська область,   Бородянський район, с. Озера, вул. Шевченка, 2-Б; код ЄДРПОУ 22209093) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Топоренко»(07834, Київська область,   Бородянський район, с. Озера, вул. Шевченка, 2-Б; код ЄДРПОУ 35401822) кошти в сумі 185 926 грн., сплачені за недійсним правочином, 1859 грн. 26 коп. –витрат по сплаті державного мита та 167 грн. 40 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити повністю.

        Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                            А.І. Привалов

Дата підписання повного тексту рішення –12.12.2011 р.