ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2011 р.                                                                  Справа № 10/170-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                            Привалова А.І.

при секретарі                                                                                                           Сай А.С.

розглянувши справу № 10/170-11

за позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій –Транс», м. Луганськ;

до                  приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»,

                     м. Кагарлик Київської області;

про               стягнення 3731,79 грн.  

Представники сторін:

від позивача:      не з’явився;

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 7/06-11 від 15.06.2011р.

обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій –Транс»(надалі –позивач) до приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»(надалі –відповідач) про стягнення 3731,79 грн.  

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 140911/ТЕ про надання транспортно-експедиторських послуг від 14.09.2011р. повністю не розрахувався за надані послуги з перевезення вантажу, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 3697,75 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 24,54 грн. та 3% річних у сумі 9,50 грн.

Отже, ціна позову у загальній сумі складає 3731,79 грн., яка визначена судом, оскільки позивач в порушення приписів ст. 55 ГПК України включив до ціни позову витрати за надання правової допомоги в сумі 5000 грн.

Ухвалою від 31.10.2011р. суд порушив провадження у справі № 10/170-11 та призначив  розгляд справи на 15.11.2011р.

Присутній у судовому засіданні 15.11.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та подав витребувані судом документи.

Представник відповідача у судовому засіданні надав витребувані судом документи та відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що при прийнятті вантажу вантажоотримувачем було виявлено його пошкодження та як наслідок завдано збитків відповідачу. При цьому, відповідач здійснив оплату за надані позивачем послуги в розмірі 502,25 грн. за мінусом суми пошкодженого товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 ГПК України, в засіданні суду була оголошена перерва до 06.12.2011р. для надання сторонам можливості вжити заходів до врегулювання спору мирним шляхом.

        Представник позивача у судове засідання 06.12.2011р. не з’явився. Проте, позивач надаслів на адресу суду клопотання за № 201 від 02.12.2011р. про розгляд справи без участі позивача. В даному клопотанні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні 06.12.2011р. представник відповідача проти позову заперечив, а також надав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та письмові пояснення по суті справи, в яких просить не приймати в якості доказу Акт № ОУ-233 здачі-прийняття робіт (надання послуг), оскільки останній був підписаний не уповноваженою особою.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, встановлених ст. 69 ГПК України, та наявність клопотання позивача про розгляд справи без участі його представника, господарський суд вважає за можливе розглянути справу, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представника позивача.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

14.09.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Обрій –Транс»(за договором –експедитор) та приватним акціонерним товариством «Кондитерська фабрика «Лагода»(за договором –замовник) було укладено Договір № 140911/ТЕ про надання транспортно-експедиторських послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору, експедитор зобов'язується за винагороду і рахунок замовника виконати або організувати виконання послуг, що пов'язані з транспортно-експедиторським обслуговуванням перевезення вантажу замовника до пункту призначення, забезпеченням відправки та отримання вантажу уповноваженій на таке одержання особі, надання додаткових послуг, пов'язаних з цим перевезенням, а замовник зобов'язується прийняти ці послуги та оплатити їх.

Пунктами 1.2., 1.3. договору встановлено, що даний договір є загальним, організація перевезень вантажів замовника, надання послуг здійснюється відповідно до інструкцій (доручень) замовника у вигляді письмових заявок і узгоджується сторонами в додаткових угодах до договору. Вид, найменування, кількість вантажу, його пакування, пункт відправлення та призначення вантажу (маршрут), вид транспорту, термін, дата перевезення, місце та час навантаження та розвантаження, ціна послуг, розмір плати експедитора в кожному окремому випадку вказується в заявках (Додаток № 2,3,4…), які є невід’ємною частиною даного договору та інше.  

Отже, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

        Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування  одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, заявкою від 14.09.2011р. відповідачем було замовлено автотранспортне перевезення за маршрутом Кагарлик –Кривий Ріг, кондитерських виробів фабрики «Лагода»в картонних коробках, вага вантажу брутто 10600 кг. Вартість перевезення з ПДВ складає 4200 грн.

За вказаною заявкою позивачем було організовано перевезення автомобілем МАН АМ7758ІІ, вантаж був в автомобілі опломбований вантажовідправником (відповідачем). Відповідно до товарно-транспортної накладної № 297305 від 14.09.2011р., доданої до матеріалів справи, перевезення відбулося без зауважень; з боку вантажоодержувача ТОВ «Золотий лев»була проставлена відмітка про отримання вантажу та відмітка про цілісність пломби.

За результатами цього перевезення між відповідачем та позивачем був складений акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-233 від 15.09.2011р. на суму 4200 грн., підписаний та скріплений печатками з обох сторін. При цьому, в акті зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають. Таким чином, всі умови по договору з боку позивача були виконанні.

Щодо пояснень відповідача, що вказаний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-233 від 15.09.2011р. не є належним доказом, оскільки був підписаний неуповноваженою особою, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 3.2.6 Інстукції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів - підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Відповідно до п. 3.4.1 Інструкції, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом. Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників. Обов'язковому обліку підлягають печатки і штампи з повним найменуванням організацій. Порядок обліку, зберігання і використання інших видів печаток, штампів визначається відповідними відомчими інструкціями. Облік печаток і штампів ведеться в журналі обліку та видачі печаток і штампів. Журнал обліку печаток і штампів включається до номенклатури справ, його аркуші нумеруються, прошиваються і опечатуються.

Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. Про перевірки наявності печаток і штампів робляться відмітки в журналі обліку та видачі печаток і штампів після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.

Отже, керівник підприємства - відповідача мав бути повідомлений на який документ ставиться відбиток печатки юридичної особи та для виконання якої дії за ним. Доказів передання печатки інший особі, порушень використання печатки чи наказів на призначення відповідальних осіб щодо її зберігання суду не надано.

Крім того, як вбачається з акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-233 від 15.09.2011р., останній містить підпис директора ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода»в графі  «Затверджую».

Таким чином, суд вважає, що акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-233 від 15.09.2011р. є належним доказом по справі, який підтверджує факт надання відповідачу послуг з організації перевезення вантажу на суму 4200 грн.

Відповідно до розділу 3 договору та п. 7.2. заявки від 14.09.2011р., за якою виконано перевезення та яка є невідємною частиною договору (п. 1.3. договору), оплата проводиться протягом 7 банківських днів після отримання замовником оригіналів документів: товарно-транспортної накладної з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт, податкової накладної.

Відповідач надані транспортно-експедиційні послуги оплатив частково, перерахувавши на рахунок відповідача платіжним дорученням № 3126 від 24.10.2011р., копія якого додана до матеріалів справи, 502 грн. 25 коп.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 3697,75 грн.

Відповідно до ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

       Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На день розгляду справи відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за надані послуги в сумі 3697,75 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги заперечення відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки, у разі понесення збитків, завданих внаслідок пошкодження вантажу, останній не позбавлений права вирішувати дане питання в окремому позовному провадженні.

Крім того, п. 4.7. договору встановлено, якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, замовник (вантажоодержувач) має право відмовитися від вантажу і вимагати відшкодування збитків.

Однак, до матеріалів справи не надано доказів, що вантажоодержувач відмовився від вантажу та взагалі виставляв відповідачу будь-які претензії щодо відшкодування збитків з визначенням їх конкретного розміру.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Крім того, за прострочку платежу позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 24,54 грн., нараховану за час прострочення платежу з 01.10.2011р. по 28.10.2011р.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов’язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого розмір пені за порушення грошового зобов’язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 4.13. договору передбачено, що у разі невиконання сторонами термінів взаєморозрахунків, винна сторона сплачує пеню за погодженням з іншою стороною, а у разі відсутності такого погодження –у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу.

Розрахунок пені, який міститься в позовній заяві та перевірений судом, здійснений позивачем без урахування приписів Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996р. № 543/96 та умов договору, а тому є невірним.

Однак, розмір пені за розрахунками суду перевищує розмір пені, заявлений у позовній заяві. Проте, суд не наділений повноваженнями входити за межі позовних вимог, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі заявлених позовних вимог 24,54 грн.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 9,50 грн., нарахованих за час прострочення платежу з 01.10.2011р. по 28.10.2011р.

      У відповідності з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

На підставі вказаної норми закону та враховуючи, що розрахунок 3% річних, який міститься у позовній заяві є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9,50 грн. –3% річних, визнаються судом правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5000 грн., витрачених на отримання правової допомоги.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В контексті цієї норми, підлягають відшкодуванню лише судові витрати, сплачені саме за участь адвоката при розгляді справи та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру».

Втім, до матеріалів справи надано Договір про надання правової допомоги від 20.10.2011р., укладений між ТОВ «Обрій –Транс»та фізичною особою ОСОБА_2. Доказів, що ОСОБА_2 є адвокатом  суду надано не було.

       Таким чином, зазначені витрати не є витратами позивача на оплату послуг адвоката, у зв’язку з чим у суду відсутні правові підстави покладати на відповідача зазначені витрати, на підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

За рахунок відповідача підлягають відшкодуванню лише витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, що відповідає вимогам ст.ст. 44, 49 ГПК України.

        На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

        1.   Позовні вимоги задовольнити повністю.

        2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»(09200, Київська область, м. Кагарлик, вул. Фрунзе, 99; код ЄДРПОУ 32967502) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Обрій –Транс»(91007, м. Луганськ, вул. Лутугінская, 2-Б; код ЄДРПОУ 36409906) 3697 грн. 75 коп. –основного боргу, 24 грн. 54 коп. –пені, 9 грн. 50 коп. –3% річних, 102 грн. –витрат по сплаті державного мита та 236 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

       Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов

Дата підписання повного тексту рішення –14.12.2011 р.