Справа №2-1849/11

рішення

Іменем України

15 листопада 2011 року                                                                                                  м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого                                                                                           судді  Дмитрієвої М.М.,

при секретарі                                                                                                    Новіцькій М.Ф.,

за участю представника позивача                                                                          ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, цивільну справу № 2-1849/11 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним державного акту на право власності на землю та приведення сторін у первинний стан, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Територіальної громади в особі Запорізької міської Ради, ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради № 204/163 від 27.06.2002 року, державного акту ІІІ-ЗП №029390 на право власності на землю та приведення сторін в первинний стан.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 16.12.2010 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним державного акту на право власності на землю та приведення сторін у первинний стан в частині визнання незаконним та скасування рішення Запорізької міської ради, роз’яснено позивачу його право звернутися до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2011 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_5, яка вибула з процесу у зв’язку зі смертю.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.06.2011 року відновлено провадження у справі.

05.10.2011 року від представника позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, ОСОБА_4, в якому просить суд визнати незаконним Державний акт на право власності на землю № ІІІ-ЗП № 029390, виданий на ім’я ОСОБА_5.

Свої вимоги обґрунтовує наступним.

ОСОБА_2 є власником будинку літ. «А»з надвірними будовами, що розташований в АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі –продажу, посвідченого Четвертою Запорізькою державною нотаріальною конторою 07.04.1978 року, за реєстровим № 1-2052. Співвласником будинку літ. «З»з надвірними будовами, що розташований в АДРЕСА_1 була ОСОБА_5, яка померла 16.12.2010 року. Її спадкоємцем став ОСОБА_4

Пунктом 1 рішення Виконавчого комітету ЗМР № 114/7 від 31.03.1994 року «Про встановлення норми землекористування по АДРЕСА_1»була встановлена норма земельної ділянки будинку АДРЕСА_1, площею 946 кв.м. по фактичному користуванню та затверджені межі земельної ділянки. На плані земельної ділянки, виготовленого ОП «ЗМБТІ»05.03.2009 року у розділі загальна площа земельної ділянки норма 946 кв.м., як встановлено рішенням виконкому ЗМР № 114/7 від 31.03.1994 року Однак, коли 28.07.2010 року ОСОБА_2 звернулась до Запорізької міської ради з питанням оформлення земельної ділянки пропорційно своєї частини домоволодіння за адресою: м. Запоріжжя, АДРЕСА_1, їй було відмовлено, оскільки рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 27.06.2002 року № 204/163 ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку 0,0923 га для будівництва та обслуговування двох житлових будинків і господарських споруд (Державний акт ІІІ-ЗП № 029390).

Для одержання вказаного Державного акту заявник здала копію технічного паспорту, виготовленого ОП «ЗМБТІ» 20.10.2000 року, в якому був вказаний тільки один власник (не користувач) –ОСОБА_5 –власник всього домоволодіння. Проте, на плані земельної ділянки зазначені два будинки, які належать: літ. «А»- ОСОБА_2, літ «З»- ОСОБА_5

Різниця між технічним паспортом, який ОСОБА_2 надала для оформлення у приватну власність земельної ділянки у 2009 році і технічним паспортом, який надала у 2000 році ОСОБА_5 полягає в тому, що в технічному паспорті 2000 року вказаний лише один власник –ОСОБА_5, а у технічному паспорті 2009 року –два користувача ОСОБА_2 (літера «А») та ОСОБА_5 (будинок літера «З»). Будинки збудовані самочинно, а тому повинна бути проведена не приватизація земельної ділянки, а закріплення її пропорційно володінню будівлями.

На письмові звернення на момент розгляду заяви про передачу у власність ОСОБА_5 0,0923 га позивача ніхто не запитував, хоча вона була користувачем суміжної земельної ділянки, починаючи з придбання будинку літ «А»- з 07.04.1978 року за договором купівлі –продажу.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала уточнений позов з підстав, викладених у ньому, та просить суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач Виконавчий комітет Запорізької міської ради в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили, надали суду письмові заперечення.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, будь-яких заперечень проти позову та клопотань на адресу суду не подавав.  

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язків характер для суб’єктів цих відносин.

Пунктом 2 Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів»встановлено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України»визначені повноваження сільських, селищних та міських рад у галузі вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. Дані питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях.

Згідно із ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу тощо.

З матеріалів справи видно, що позивач ОСОБА_2 не є ані власником спірної земельної ділянки ані користувачем, оскільки право власності підтверджується державним актом, а прав користування –договором оренди. Право власності на землю було оформлено за ОСОБА_5, яка мешкала по АДРЕСА_1 у м. Запоріжжі та була суміжним з ОСОБА_2 користувачем.

Відповідно до ст. 198 Земельного Кодексу України кадастрова зйомка –це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок, яка включає у тому числі погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Посилання ОСОБА_2 на те, що при оформленні у власність земельної ділянки ОСОБА_5 не були узгоджені зовнішні межі її земельної ділянки по відношенню до земельної ділянки позивача, акт погодження меж землекористування не підписувався є неспроможними, оскільки при підготовці проекту землевідведення повинні бути здійсненні всі необхідні дії, в тому числі кадастрова зйомка. Оскільки на час виділення ОСОБА_5 земельної ділянки ОСОБА_2 не була ані власником ані користувачем спірної земельної ділянки, тому погоджувати з нею межі земельної ділянки не було необхідності.

На підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 204/163 від 27.06.2002 року ОСОБА_5, а на цей час її чоловіком, ОСОБА_4, отримано Державний акт про право власності на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 126 Земельного Кодексу України документами, що посвідчують право власності на земельну ділянку є державний акт, а право оренди землі оформлюється договором, який реєструється відповідно до закону.

          27.06.2002 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято рішення № 204/163 відповідно до норм чинного законодавства, в межах повноважень, передбачених законом. Вказане рішення не оскаржувалося.   

Вказаний державний акт № ІІІ-ЗП № 029390, виданий на підставі рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 204/163 від 27.06.2002 року, яке є законним, тому він не може бути визнаний недійсним.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 15, 28, 57, 60, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Запорізької міської ради, ОСОБА_4 про визнання незаконним державного акту на право власності на землю та приведення сторін у первинний стан відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя                                                                                                                  М.М. Дмитрієва