Справа № 2-2949/11

Рішення

(Заочне)

Іменем   України

20 грудня 2011 року                          Жовтневий районний суд м. Харкова

     у складі: головуючого –судді Труханович В.В.

                    при секретарі –Редіній Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності, суд -

Встановив:

До Жовтневого районного суду м. Харкова 13 вересня 2011 року звернувся ОСОБА_1 з позовом до Харківської міської ради та просив суд постановити рішення, в силу якого визнати за ним право власності на самовільно добудований житловий будинок площею 284,7 м2 та гараж площею 91,8 м2, які розташовані за адресою: м. Харків, в’їзд Даргомижського, буд. 16.  

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що він 22 травня 1984 року на підставі договору купівлі-продажу від 14.05.1984 року № 4-1663, придбав житловий будинок, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Даргомижського, буд. 16 на земельній ділянці загальною площею 600 м2.

Після чого, протягом 2000-2010 років позивач самовільно добудовував вищезазначений житловий будинок, а також поряд з ним звів гараж та звернувся до районної державної адміністрації з метою узаконити переобладнане майно, на що він отримав усну відмову.

У зв’язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома. У зв’язку з цим суд згідно вимогам ч. 4 ст. 169 та ст.ст. 224-225 ЦПК України вважає необхідним провести заочний розгляд справи.

Всебічно і повно з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних обставин:

Так, у судовому засіданні було встановлено, що 22 травня 1984 року на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 14.05.1984 року № 4-1663, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2, ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: м. Харків, вул. Даргомижського, буд. 16 на земельній ділянці загальною площею 600 м2, який зареєстрував у Харківському бюро технічної інвентаризації на праві приватної власності за № 41489 від 22.05.1984 року. (а/с 6,7)

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, які  визначені ст. 202 ЦК України як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних справ та обов’язків.

Як пояснив в судовому засіданні позивач, він протягом 2000-2010 років за власні кошти самочинно перебудовував вищезазначений житловий будинок, а також звів гараж на тій же земельній ділянці поряд з будинком.

Факт побудування зазначених будівель підтверджується технічним паспортом, виданим Харківським міським бюро технічної інвентаризації від 02 червня 2011 року. (а/с 13)

Статтею 41 Конституції України проголошено непорушність права приватної влас ності. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю влас ністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб.   

Відповідно до вимог ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Враховуючи, що для оформлення відповідних документів для належного порядку реєстрації права власності на нерухоме майно займає багато часу, позивач мав намір спочатку переобладнати будівлю та побудований гараж, а потім належним чином оформити документи.

          Статтею 3 ЦК України передбачено неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на переобладнану будівлю та гараж, самочинно зведені на земельній ділянці, яка позивачу під їх будівництво не виділялася, ніяких дозволів на будівництво позивач не отримував, переобладнання робив без належно затвердженого проекту, дані споруди у встановленому законом порядку в експлуатацію не прийняті і тому є самовільно збудованими.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил, ч. 1 ст. 376 ЦК України.

          Як вбачається з пояснень позивача, він для реалізації свого права власності звернувся до районної державної адміністрації з метою узаконити самочинно переобладнане нерухоме майно, однак отримав усну відмову, у зв’язку з чим вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

          Частиною 3 ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

          Відповідно до п.п.1 п. «б»ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.   

Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється шляхом їх реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно –будівельного контролю на підставі декларації про готовність об’єкту до експлуатації і право на експлуатацію об’єкту є складовою частиною права власності на нього та набувається при виникненні права власності на будівлю.

Судовим розглядом встановлено, що такої декларації позивач в Інспекцію державного архітектурно –будівельного контролю у Харківській області не надавав і рішення про прийняття в експлуатацію самочинно побудованих ним будівель Інспекцією не приймалося.

                   «Порядком вирішення питань, пов’язаних із самочиннім будівництвом», затвердженим рішенням Харківської міської ради від 23 червня 2004 року № 90/04 в редакції від 28 вересня 2005 року, встановлений порядок прийняття в експлуатацію самочинно збудованих споруд, який позивачем не дотримано.

          Виходячи з викладеного суд вважає, що підстави для задоволення заявленого позову, відсутні.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-61, 181, 88, 169, 208-210, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 202, 316, 319, 328, 376 ЦК України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», суд

Вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визнання права власності –відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити рішення в загальному порядку.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                                          В.В. Труханович