Справа № 2-293/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

 20 грудня 2011 року                                                                    м.Яремче

          Яремчанський міський суд Івано-Франківської області

в складі головуючого-судді                  Марчака Ю.І.

                               секретаря                Савчук  М.І.

                                позивача                 ОСОБА_1

        представника позивача                 ОСОБА_2               

                            відповідача                                           

           розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті  Яремче цивільну справу  за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди,-  

В С Т А Н О В И В:

                Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди.  В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав та суду пояснив, що його знайомі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в липні 2008 року офіційно купили в м.Яремче Івано-Франківської області три земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що розташовані по вул.Партизанській.

         Плануючи надалі на даних земельних ділянках здійснювати забудову житлових будинків, власники земельних ділянок ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 добре знаючи його та довіряючи йому, звернулись до нього з проханям бути їхнім представником - офіційною довіреною особою в м.Яремче по питанню зміни цільового призначення даних ділянок, з сільськогосподарського призначення на землі для будівництва і обслуговування житлового будинку. На його згоду він отримав від зазначених власників цих земельних ділянок нотаріально посвідчені довіреності на нього з метою вирішення даного питання. Ріелтор по роботі з нерухомістю з м.Яремче ОСОБА_7 порадила йому звернутись до адвоката ОСОБА_3, бо нібито вона займається вирішенням земельних питань. Оскільки її довірителі бажали швидкого вирішення їх земельного питання, по рекомендації ріелтора  ОСОБА_7 він в жовтні 2008 року і звернувся до адвоката ОСОБА_3, офіс якої знаходився на третьому поверсі у приміщення колишнього Яремчанського будинку побуту. ОСОБА_3 його прийняла та пообіцяла йому швидко в термін до трьох місяців офіційним порядком вирішити питання зміни цільового призначення даних земельних ділянок. При цьому вона назвала необхідну суму грошей для вирішення питання, а саме по 1 500 доларів США за кожну земельну ділянку. Попередньо погодивши дані суми по телефону з довірителями –власниками земельних ділянок, з наміром подальшого відплатного повернення йому ними даної суми грошей. Він 10 жовтня 2008 року передав відповідачці власні кошти  в сумі 4500 доларів США по 1500 доларів США за кожну з трьох ділянок. Даний факт підтверджується відповідною власноручною розпискою ОСОБА_3 від 10.10.2008 року на його ім’я з зазначенням зобов’язання останньої на виконання конкретної роботи: виготовлення нових проектів відведення земельних ділянок на ім’я ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Водночас він також надав відповідачці оригінали необхідних документів на ці земельні ділянки –три Державні акти на земельні ділянки сільськогосподарського призначення та проектну документацію –технічні паспорти на дані наділи землі, оформлені відповідно на ім’я його довірителів. Оригінал розписки знаходиться у нього. Однак, ні через обумовлені три місяці, ні в подальшому аж до теперішнього часу він жодних позитивних результатів від відповідачки так і не отримав. Після витоку трьохмісячного терміну з моменту передачі ним відповідачці коштів і документів він неодноразово звертався до відповідачки з проханням повернути йому гроші та документи, але щораз отримував відмову. При цьому йому доводилось докладати додаткових зусиль до будь-якого спілкування з ОСОБА_3, бо остання взагалі уникала його.

         Таким чином, не дивлячись на майже трирічний витік строку домовленостей між ним та відповідачкою замість обіцяних відповідачкою трьох місяців, ОСОБА_3 не виконала перед ним свої зобов’язання. Позивач зазначив, що вимоги статтей 22, 23, 386, 1166, 1167 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) надають йому право на відшкодування завданої майнової та моральної шкоди. Відповідно до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Внаслідок бездіяльності ОСОБА_3 протягом обумовленого строку та неправомірних подальших її дій по утриманню чужого майна –коштів та важливих документів, - відповідачкою йому завдано майнової шкоди на обумовлену та передану їй суму –4500 доларів США, що на даний час становить 36 000 грн. в еквіваленті національної валюти. Окрім того, вищезазначеними неправомірними діями відповідачки йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 30 тис. грн.

         Позивач зазначив, що він як повірений у договорі доручення, яке відповідно до вимог ст.244 ЦК України може здійснюватися за довіреністю, в результаті протиправного незаконного утримання відповідачкою зазначених коштів та документів не в змозі був у строки, обумовлені з відповідачкою та погоджені з довірителеми, виконати взяті на себе доручення довірителів, хоча в силу вимог ст.ст.1000, 1004 ЦК України даний договір доручення його до цього зобов’язав. Внаслідок даних обставин –обмежуються права його довірителів як власників нерухомого майна, позаяк вони тривалий час з вини відповідачки не можуть скористатися належними їм земельними ділянками не тільки за проектним статусом для забудови та обслуговування житла, а й навіть за нинішнім сільськогосподарським їх призначенням, бо у них були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на землю. І з цього приводу він, як повірений даних довірителів, природним чином зазнав переживань. Він майже на три роки фактично втратив право на вільне використання переданих відповідачці власних коштів і, через невиконання останньою перед ним офіційно взятих на себе в обмовлені терміни зобов’язань, - не вправі вимагати відплатного їх повернення від своїх довірителів, не говорячи вже про обіцяну і очікувану ним від них грошову винагороду у випадку швидкого вирішення питання по зміні цільового призначення їх земельних ділянок, на яку він вже втратив надію. Внаслідок цього він зазнав значних душевних страждань у зв’язку з незаконним утриманням та тривалим неповерненням йому значних для нього коштів та важливих чужих документів, переданих йому офіційно довірителями для вирішення земельного питання відповідачкою. Відсутність у нього тривали час даних правовстановлюючих документів на землю позбавляло їх власників конституційного права вільнокористуватись, володіти та розпоряджатись на власний розсуд своїм майном у відповідності до вимого ст.ст.316, 317, 319 ЦК України. Крім того, у зв’язку з тим, що ОСОБА_3 взагалі уникала спілкування з ним, він вимушений був докладати додаткових зусиль, витрачати власні кошти, час для організації зустрічей чи розмов по телефону з відповідачкою, в тому числі –на неодноразові поїздки до м.Івано-Франківська за місцем її нового працевлаштування. Однак, у всіх випадках все виявлялось марним, що посилювало його душевні переживання.

       Принижена його ділова репутація перед його довірителями, з якими від добре знайомий та перебуває у дружніх стосунках.

     За час розгляду справи, відповідачка частково відшкодувала йому майнову шкоду, в зв’язку з чим ним було зменшено розмір позовних вимог.

     Тому враховуючи вищевказане, він та його представник просять задоволити позовну заяву та стягнути з ОСОБА_3 26 708 грн. майнової шкоди та 30 тис. грн. моральної шкоди.

        Позивач не заперечує, щодо ухвалення заочного рішення.

        Відповідачка в судове засідання не з’явилася хоча про день та час розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку.

        Справа розглядалася за відсутності  відповідача у порядку  заочного провадження з дотриманням вимог, встановлених законом.

     Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши думку позивача та його представника, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з  наступних  підстав.

      Так згідно довіреностей від 27.06.2008 року, 26.11.2008 року, 27.06.2008 року вбачається, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 уповноважили ОСОБА_1 правом підписувати від їх імені необхідні документи та право вчиняти в їх інтересах інші дії зазначені в довіреності при виконанні проектів відведення земельних ділянок. (а.с.9-11)

        Згідно розписки від 10 жовтня 2008 року вбачається, що ОСОБА_3 отримала у ОСОБА_1 4500 доларів США на виконання проектів відведення земельних ділянок. (а.с.7)  

        Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами або стороною.

        В зв’язку з невиконанням згідно розписки зобов’язань ОСОБА_3 перед ОСОБА_1, останнім, 13 жовтня 2011 року було подано позовну заяву до суду про відшкодування майнової та моральної шкоди. (а.с.3-6, 21)  

       Згідно розписки від 14 жовтня 2011 року вбачається, що ОСОБА_1 через свого адвоката від відповідачки отримав гроші в сумі 500 доларів США. (а.с.19) В зв’язку з цим, 31 жовтня 2011 року позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь 31 880 грн. майнової шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди. (а.с.18)

       Згідно розписки від 25 листопада 2011 року вбачається, що ОСОБА_1 через свого адвоката від відповідачки отримав гроші в сумі 5 200 грн. (а.с.47) В зв’язку з цим позивач знову подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої ОСОБА_1 просить суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь 26708 грн. майнової шкоди та 30 000 грн. моральної шкоди. (а.с.44-45)

        Статтею ст.23 ЦК України передбачено, що особа мас право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

          Як вбачається із позовної заяви та пояснень позивача в судовому засіданні, що окрім матеріальної шкоди позивачу було завдано і моральної шкоди, оскільки внаслідок даних обставин обмежились права довірителів позивача, як власників нерухомого майна. І з цього приводу він, як повірений даних довірителів зазнав переживань. Як зазначив позивач він майже на три роки фактично втратив право на вільне використання переданих відповідачці власних коштів і, через невиконання останньою перед ним офіційно взятих на себе в обмовлені терміни зобов’язань, не вправі вимагати відплатного їх повернення від своїх довірителів. Внаслідок цього він зазнав душевних страждань у зв’язку з незаконним утриманням та тривалим неповерненням йому коштів та чужих документів, переданих йому довірителями для вирішення земельного питання відповідачкою.

       Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, даних у п. 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»за № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами та доповненнями, визначено, що розмір відшкодування моральної шкоди визначається в межах заявлених позовних вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

     Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.   

    При визначенні розміру заподіяної позивачу моральної шкоди, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує характер та обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав та продовжує зазнавати позивач, важкість вимушених змін в житті позивача, характер додаткових зусиль для організації його життя.

    Враховуючи вищезазначене позовну заяву ОСОБА_1 слід задоволити частково та стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 26708 грн. майнової шкоди та 3000 грн. компенсації заподіяної моральної шкоди.

     Також слід стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 480 грн. понесених судових витрат.              

         На підставі ст.ст. 3, 14, 213-215 ЦПК України, ст.ст.11, 14, 15, 16, 22, 23, 205, 526, 1166, 1167  ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

        позов задоволити частково.                                                   

    Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 26 708 (двадцять шість тисяч сімсот вісім) гривень майнової шкоди та 3000 ( три тисячі) гривень компенсації заподіяної моральної (немайнової шкоди).

         В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

       Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 480 (чотириста вісімдесят) гривень.

       Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

        У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Для особи, яка не брала участі в розгляді справи цей строк обчислюється з дня отримання копії рішення.    

Суддя:ОСОБА_8