Справа № 2-2315/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"22" грудня 2011 р. Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого –судді Малинникова О.Ф.

при секретарі – Салійчук В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

в с т а н о в и в :

У серпні 2008 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Позивач зазначив, що 26 лютого 2008 року, позичив відповідачу гроші у сумі 15000 гривень. Відповідач надав письмову розписку і  зобов’язався повернути борг до 14 квітня 2008 року. У вказаний строк відповідач борг не повернув.

На неодноразові звернення до нього за поверненням боргу, відповідач до теперішнього часу не погасив борг. Почав уникати зустрічей.

             Тому позивач просить задовольнити позов про стягнення боргу в сумі 15000грн. та стягнути з відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом справи в сумі 180 грн.  

          Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2011 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу -  задоволено. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1    суму боргу за договорами позики в розмірі 15 000 ( п'ятнадцять тисяч) гривень, судові витрати 180 ( сто вісімдесят) гривень.   

          Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 29 березня 2010 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до нього про стягнення боргу –задоволено, скасовано  заочне рішення  Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2011 року по даній справі, розгляд справи призначено в загальному порядку.

         В процесі розгляду справи 16 червня 2010 року в судовому засіданні прийнято до розгляду з первісним позовом зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання правочину (розписки) недійсним.

         22 грудня 2011 року ухвалою суду вказаний зустрічний позов залишено без розгляду відповідно до п.3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, належним чином повідомлений позивач повторно не з’явився в судове засідання без поважних причин.

         У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд  задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

         Відповідач у судове засідання повторно не з’явився. Судові повістки з повідомленнями про час та місце розгляду справи були направлені відповідачу, заяв про участь у розгляді справи не надійшло.

         Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 зазначив, що 26 лютого 2008 року, позичив відповідачу гроші у сумі 15000 гривень. Відповідач надав письмову розписку і  зобов’язався повернути борг до 14 квітня 2008 року. У вказаний строк відповідач борг не повернув.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст.ст. 1046,1047 ЦК України за  договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти  або  інші речі,  визначені  родовими ознаками,  а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму  позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики  є  укладеним  з  моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій  формі,  якщо  його
сума  не  менш  як  у  десять разів перевищує встановлений законом
розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках,
коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На  підтвердження  укладення  договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або  інший  документ, який  посвідчує  передання  йому  позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
        Виходячи із оцінки зібраних доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведені обставини щодо спростування розписки, яка свідчить про факт отримання ним грошей.  

        Оскільки умови договору позики не суперечать діючому на час його укладання законодавству і на підставі вищенаведених положень, суд вважає,  що  позовні вимоги  підлягають задоволенню, а тому сума заборгованості в розмірі 15000 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1.

          Відповідно до статті 88 ЦПК України, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу судові витрати  в сумі 180 грн.

         З огляду на викладене на підставі ст. ст.1046,1047,1049,1051 ЦК України та керуючись ст. ст. 10,11,57,60,88,209,212,213,214, 215, 218,223 ЦПК України, суд -

                                                          в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу -  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1    суму боргу за договорами позики в розмірі 15 000 ( п'ятнадцять тисяч) гривень, судові витрати 180 ( сто вісімдесят) гривень.   

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційному суду міста Києва через Шевченківський районний суд м. Києва, який ухвалив оскаржуване рішення.

                              Суддя:                                                   Малинников О.Ф.