30.09.2011

                                                                                                                                                                                                                                                            Справа №2-247/11

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                            (заочне)

30 вересня 2011 року.

                    Червоногвардійський районний суд міста Макіївки Донецької області в складі головуючого судді                                        Заставенко М.О.

при секретарі                                                  Некрасові С.Ф.  

позивача                                                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Червоногвардійському районі м. Макіївки про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалід 3 групи. Згідно з ОСОБА_2 України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»він отримує пенсію, що складається з державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Також йому виплачується щорічна компенсація на оздоровлення. Згідно зі ст.60 вказаного ОСОБА_2 особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись і інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України.

          У зв’язку з тим, що з 16 червня по 26 червня 1986 року він працював машини стром бульдозера при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, йому був виданий акт за формою Н-1 від 01.09.1990 року про виробничу травму внаслідок участі в ліквідації аварії на ЧАЕС. Згідно з висновком МСЕК №029737 від 25.03.1992 року його визнано інвалідом 3 групи та визнано 60% втрати працездатності. 17 травня 2010 року він звернувся до Відповідача з заявою про призначення йому, на підставі довідки МСЕК, одноразової допомоги у зв’язку з 60% втрати працездатності та щомісячної страхової виплати втраченого заробітку залежно від ступеня втрати працездатності, але в призначенні даних виплат йому було відмовлено.

          Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати Відділення виконавчої дирекції ФССНВ у Червоногвардійському районі м. Макіївки призначити йому одноразову страхову допомогу у зв’язку з 60% втрати працездатності та щомісячну страхову виплату втраченого заробітку залежно від 60% втрати працездатності.

Представник відповідача до судового засідання не з’явився, про дату та місце судового розгляду повідомлявся в порядку, встановленому законодавством, про причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим суд вважає можливим розглянути справу за його відсутності, за наявними у справі доказами, та постановити заочне рішення у справі.

          Суд, вислухавши пояснення Позивача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, установив наступне.  

          Згідно зі ст.2 ОСОБА_2 України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від форм власності та господарювання) у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, та громадян суб’єктів підприємницької діяльності.

          Відповідно до роз’яснень в пунктах 1-4, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року з послідуючими змінами та доповненнями, на осіб, які виконували роботу не відповідно до трудового договору, а на інших юридичних підставах, і які не є суб’єктами страхування від нещасного випадку; які не сплачували страхових внесків із добровільного страхування від нещасного випадку, питання про відповідальність за ушкодження їхнього здоров’я має вирішуватись на підставі відповідних норм цивільного законодавства.

          Шкода, заподіяна ушкодженням здоров’я, відшкодовується за правилами глави 40 Цивільного кодексу України у тих випадках, коли вона була заподіяна життю або здоров’ю громадянина при виконанні ним договірних зобов’язань (договору підряду, перевозки, тощо).

          Відшкодування шкоди особам, які постраждали в наслідок аварії на ЧАЕС, проводиться відповідно до ОСОБА_2 України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№796 від 28.02.1991 року, яким передбачено, що держава бере на себе відповідальність за заподіяну шкоду громадянами в результаті Чорнобильської катастрофи й зобов’язується відшкодувати витрати за ушкодження здоров’я або втрату працездатності. Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією даного ОСОБА_2 здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Виплати непрацюючим пенсіонерам проводяться органами УПСЗН та органами Пенсійного Фонду.

          Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань –це некомерційна самокерована організація, що робить збір і акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої системи фінансування. ОСОБА_2 «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», не поширюються на осіб, здоров’ю яких заподіяно шкоду внаслідок виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

          Стаття 14 ОСОБА_2 України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»№1105-14 від 23.09.1999 року вказує, що «нещасний випадок –це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися в процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть». «До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою».

          Право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього ОСОБА_2 мають працівники внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов’язаного з виконанням ними трудових обов’язків. Також, як вбачається з наданої довідки МСЕК від 23.03.2007 року група інвалідності ОСОБА_1 «пов’язана з виконанням обов’язків військової служби»щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

          За таких обставин суд визнає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 14 ОСОБА_2 України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»№1105-14 від 23.09.1999 року, п.п.1-4, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»від 27 березня 1992 року, ст.ст.6, 10, 14, 213-215 ЦПК України, суд,

                                                 ВИРІШИВ:

          У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги на рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

          СУДДЯ: