ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"13" грудня 2011 р. Справа № 10/169-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 10/169-11
за позовом публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія
«Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті», м. Київ;
до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»,
м. Вишгород Київської області;
про стягнення 20658,32 грн.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1., довіреність № 12-2-4/15 від 26.009.2011р.;
від відповідача: ОСОБА_2., довіреність № 85-04/1 від 04.07.2011р.
обставини справи:
Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»в особі Київської філії «Сіті»(надалі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(надалі –відповідач 1) про стягнення 20658,32 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант»в особі Київської філії «Сіті», на підставі договору добровільного страхування транспортного засобу, оформленого полісом № 19G-0046089 від 14.02.2008 р., внаслідок настання страхової події –дорожньо-транспортної пригоди (надалі –ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Порше Кайен, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, а тому позивачем, відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотньої вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Тойота, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, яким скоєно ДТП, була застрахована ТДВ «Страхова компанія «Провіта»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків у сумі 20211,64 грн. покладається на відповідача. Крім того, за прострочення строків виконання грошового зобов’язання позивачем на суму заборгованості нараховані пеня в сумі 396,15 грн., на підставі п. 37.2. ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та 3% річних у сумі 50,53 грн., згідно приписів ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.10.2011р. порушено провадження у справі № 10/169-11 та призначено розгляд справи на 15.11.2011р.
В судовому засіданні 15.11.2011р. позивачем надано документи, витребувані судом, та підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.
Ухвалами від 15.11.2011р. та від 29.11.2011р. розгляд справи відкладався, у зв’язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом документів.
Присутній у судовому засіданні 13.12.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги визнав, проте письмовий відзив на позов та інші витребувані господарським судом не надав.
Оскільки господарський суд обмежений строками вирішення спору, встановленими ст. 69 ГПК України, а тому вважає, що у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
ВСТАНОВИВ:
14.02.2008 р. між ОСОБА_3 та ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»в особі Київської філії «Сіті» було укладено Договір добровільного страхування транспортного засобу, водія та пасажирів від нещасних випадків, цивільної відповідальності, оформлений полісом №19G-0046089 (надалі –договір). Відповідно до умов договору, було застраховано автомобіль марки «Порше Кайен», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2. Страхування проводилось відповідно до Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №119, зареєстрованих Міністерством фінансів України за реєстраційним номером № 0670676, копія яких додана до матеріалів справи.
ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»було перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», що підтверджується Статутом ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», зареєстрованого 28.04.2011р., свідоцтвом про державну реєстрацію та відповідною довідкою з ЄДРПОУ.
Крім того, згідно п. 4.1. Положення про Київську філію «Сіті» ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», філія має право укладати договори страхування, а також пред’являти від імені компанії позови у господарські суди.
08.09.2008 р. в місті Києві, на проспекті Повітрофлотському, 86, відбулося зіткнення застрахованого автомобіля та автомобіля марки «Тойота», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди застрахований автомобіль був пошкоджений, що підтверджується довідкою ДАІ про пошкодження автомобіля.
У відповідності з довідкою ВДАІ з обслуговування Солом'янського району м. Києва від № 5422 від 11.09.2008 р., ДТП відбулась в результаті порушення ОСОБА_4. п.10.2 Правил дорожнього руху України, що також підтверджується постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 26.09.2008 р. по справі № 3-22802/2008 р.
Згідно зі Звітом № 2582 від 10.10.2008р. експертного авто-товарознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, складеного незалежним оцінювачем –ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», матеріальний збиток, завданий власнику застрахованого автомобіля в результаті його пошкодження в ДТП, складає 20721,64 грн.
Відповідно до п. 7.1.4 Правил страхування, страховик (ПАТ «УСК «Гарант-Авто») зобов'язаний при настанні страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику у порядку та на умовах, що передбачені цими Правилами та договором страхування.
Пункт 2.2.1 Правил страхування передбачає, що страховим випадком визнається пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин (у т.ч. фар, дзеркал, стекол) внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з п.п. 9.1, 9.26.2 Правил страхування, до складу страхового відшкодування (збитків, що компенсуються страхувальнику) входять витрати на приведення транспортного засобу у порядок та витрати на проведення експертної оцінки пошкоджень застрахованого транспортного засобу.
На виконання наведених вище положень Правил страхування, оплатив вартість ремонту застрахованого автомобіля у розмірі 20721,64 грн. (франшиза складає 0 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 12686 від 20.10.2008р., копія якого додана до справи, а також оплатив проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 470 грн., згідно платіжного доручення № 12685 від 20.10.2008р., копія якого додана до матеріалів справи.
Отже, загальна сума витрат ПАТ «УСК «Гарант-Авто»на виплату страхового відшкодування склала 21191,64 грн. (вартість ремонту + вартість автотоварознавчого дослідження = 20721,64 + 470 = 21191,64).
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, до позивача у порядку регресу перейшло право на отримання від ОСОБА_4. компенсації шкоди, завданої власнику застрахованого автомобіля внаслідок ДТП.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4. на момент скоєння ДТП була застрахована ТДВ «Страхова компанія «Провіта», що підтверджується, зокрема, листом відповідача від 03.08.2011р. за № 1-1/10562.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є обов’язковим видом страхування.
Вказаний вид обов’язкового страхування регулюється Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004 року № 1961-IV.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, а треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров’ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правова відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу, визнаються потерпілими.
Згідно ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ч. 1 п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25 500 гривень на одного потерпілого.
На виконання норми ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 01.08.2011р. позивач звернувся до відповідача із заявою за № 43616 про виплату страхового відшкодування. Листом від 03.08.2011 р. за вих. №1-1/10562 відповідач повідомив позивача про своє бажання отримати додаткові документи, необхідні йому для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
17.08.2011р. позивач рекомендованою поштою направив на адресу відповідача Доповнення до заяви № 43616 про виплату страхового відшкодування, до якого були додані запитувані відповідачем документи, що стосуються страхового випадку.
Однак, в порушення п. 36.2 ст. 36, п. 22.1 ст. 22 та п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач не направив позивачу повідомлення про прийняте ним рішення щодо виплати страхового відшкодування та не сплатив страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з ч. 1 п. 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Отже, розмір франшизи, тобто суми, на яку, згідно з ч.2 п.12.1. ст.12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», завжди зменшується розмір страхового відшкодування і яку відповідно до ст. 1194 ЦК України зобов'язаний сплатити страхувальник, не може перевищувати 510 грн. (25 500 грн. х 0,02 = 510 грн.).
Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача весь розмір оціненої шкоди, що визначена відповідно до Звіту № 2582 від 10.10.2008 р., складеного ТОВ «Експертна компанія «Укравтоекспертиза-Стандарт», у розмірі 20721,64 грн., за вирахуванням франшизи у розмірі 510 грн., а саме: 20211,64 грн. (20721,64 - 510 = 20211,64).
Згідно з п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.
Відповідач отримав від позивача заяву про виплату страхового відшкодування та усі необхідні для виплати страхового відшкодування документи 01.08.2011р., що підтверджується заявою про виплату страхового відшкодування, копія якої додана до справи.
Отже, відповідно до п. 37.1. ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідач зобов'язаний був сплатити страхове відшкодування позивачеві не пізніше 01.09.2011р.
Проте, відповідач своїх зобов’язань не виконав та на день розгляду справи суму страхового відшкодування у розмірі 20211,64 грн. не сплатив, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем за прострочення виконання грошового зобов'язання заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 396,15 грн., нарахованої у період з 02.09.2011р. по 20.10.2011р. та 3% річних у розмірі 50,53 грн., нарахованих у період з 02.09.2011р. по 02.10.2011р.
Відповідно до п. 37.2. ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розрахунок пені, який міститься в позовній заяві та перевірений судом, арифметично є невірним, а саме: 20211,64 грн. х 15,5% (подвійна облікова ставка НБУ) х 49 днів прострочки : 100 : 365 = 420,57 грн. Проте, суд не наділений повноваженнями входити за межі позовних вимог, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в сумі заявлених позовних вимог 396,15 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються за невиконання грошових зобов’язань та знаходиться в 51 Главі Цивільного кодексу України, яка має назву «Правові наслідки порушення зобов’язання. Відповідальність за порушення зобов’язання», а дана глава міститься у розділі І «Загальні положення про зобов’язання» книги п’ятої Цивільного кодексу України. Наведене свідчить, що положення такої статті стосуються як договірних, так і не договірних зобов’язань, тобто до порушення грошових зобов’язань, незалежно від визначених ст. 11 Цивільного кодексу України підстав їх виникнення.
Грошове зобов’язання – це зобов’язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Судом встановлено, що згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у ТДВ «СК «Провіта»виникло зобов’язання сплатити на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу. Тобто, має місце правовідношення в якому ТДВ «СК «Провіта»(боржник) зобов'язано вчинити на користь ПАТ «УСК «Гарант-Авто» (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання по сплаті суми страхового відшкодування в порядку регресу, яке за змістом правовідношення є грошовим, ТДВ «СК «Провіта» у встановлений строк не виконано, а тому нарахування позивачем 3% річних за прострочення грошового зобов’язання по сплаті суми страхового відшкодування є правомірним
Відсутність у Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»відповідальності у вигляді сплати інфляційного втрат та 3% річних при умові несвоєчасної виплати страхового відшкодування не заперечує наявності правового регулювання цих питань нормами інших законодавчих актів України, зокрема, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічний висновок міститься в постановах Вищого господарського суду України від 11.11.2010р. у справі 28/32-10-976 та від 07.09.2011р. у справі № 48/144.
Розрахунок 3% річних, який міститься в позовній заяві та перевірений судом, арифметично є невірним, а саме: 20211,64 грн. х 3 : 100 : 365 х 31 день (з 02.09.2011р. по 02.10.2011р.) = 51,50 грн. Проте, суд не наділений повноваженнями входити за межі позовних вимог, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає задоволенню в сумі заявлених позовних вимог –50,53 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код ЄДРПОУ 31704186) на користь публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» в особі Київської філії «Сіті»(04053, м. Київ, вул. Гоголівська, 43-А, кв. 2, код ЄДРПОУ 24580961) суму страхового відшкодування 20211 грн. 64 коп., пеню –396 грн. 15 коп., 3% річних –50 грн. 53 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 206 грн. 58 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. Видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
СуддяА.І. Привалов
Дата складання та підписання повного тексту рішення –19.12.2011 р.