ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"13" грудня 2011 р. Справа № 10/157-11
Господарський суд Київської області в складі:
головуючого судді Привалова А.І.
при секретарі Сай А.С.
розглянувши справу № 10/157-11
за позовом закритого акціонерного товариства «Трикотажна фабрика «Елена»,
м. Славутич;
до комунального підприємства «Агентство з розвитку бізнесу в м. Славутич»Славутицької міської ради, м. Славутич;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору
на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»
про визнання недійсним правового акту
Представники сторін:
від позивача: Грищенко О.Р., заст. директора, протокол від 17.03.2009р. № 58;
від відповідача: Нікітенко Л.М., директор, розпорядження від 02.04.2002р.;
ОСОБА_1, довіреність від 28.10.2011р. № 1-08-143;
від 3-ї особи: ОСОБА_2, довіреність від 06.11.2011р. б/н.
обставини справи:
До Господарського суду Київської області звернулось з позовом закрите акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Елена»(надалі –позивач) до комунального підприємства «Агентство з розвитку бізнесу в м. Славутич»Славутицької міської ради (надалі –відповідач) про визнання недійсним правового акту, що порушує право власності, та відновлення первісного стану.
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що є власником об'єкта нерухомості: нежитлова будівля «Будинок побуту», реєстраційний номер майна 5859850, розташованого за адресою: площа Привокзальна, буд. 5, м. Славутич, Київська область. 16.09.2011р. реєстратором Славутицького БТІ ОСОБА_1 було прийняте рішення про державну реєстрацію прав, згідно з яким за TOB «ФОЗЗІ-ФУД»було зареєстровано право спільної часткової власності у розмірі частки 167/200 на об'єкт нерухомості: нежитлова будівля «Будинок побуту», реєстраційний номер майна 5859850, розташований за адресою: Київська область, м. Славутич, Привокзальна пл., 5, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 16.09.2011р. № 31328582.
Позивач вважає, що рішення від 16.09.2011 року про державну реєстрацію прав заявника TOB «ФОЗЗІ-ФУД» за рахунок майна, належного позивачу на праві одноосібного права власності, є таким, що не відповідає закону, а саме ст.ст. 316, 317, 318, 319, 321 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Тимчасовому положенню про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445, та порушує права позивача, як власника, у зв’язку з чим позивач просить суд визнати недійсним рішення від 16.09.2011р. про державну реєстрацію прав заявника TOB «ФОЗЗІ-ФУД», винесеного реєстратором відокремленого підрозділу «Бюро технічної інвентаризації»комунального підприємства «Агентство з розвитку бізнесу в м. Славутич»Славутицької міської ради, на об'єкт нерухомості: нежитлова будівля «Будинок побуту», реєстраційний номер 5859850, за адресою: Київська область, м. Славутич, площа Привокзальна, буд. 5, та зобов'язати комунальне підприємство «Агентство з розвитку бізнесу в м. Славутич»Славутицької міської ради в особі його відокремленого підрозділу «Бюро технічної інвентаризації»поновити записи у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, які були змінені на підставі рішення від 16.09.2011р. про державну реєстрацію прав, винесеного реєстратором ОСОБА_1, шляхом внесення до відповідних розділів цього Реєстру попередніх записів про право власності на об'єкт та суб'єкта цього права, та видати закритому акціонерному товариству «Трикотажна фабрика «Елена» Витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно після поновлення у ньому записів.
Ухвалою від 13.10.2011р. суд порушив провадження у справі № 10/157-11, на підставі ч. 1 ст. 27 ГПК України залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»(надалі –третя особа), як особу, за заявою якої було проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно та винесено оскаржуване рішення, та призначив розгляд справи на 01.11.2011р.
Крім того, разом з позовною заявою позивач подав клопотання про здійснення технічної фіксації розгляду справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 811 ГПК України, на вимогу хоча б одного учасника судового процесу у суді першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи по суті або за ініціативою суду здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Клопотання позивача про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу було задоволено та здійснено фіксацію судового процесу за допомогою технічних засобів –програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду».
Присутній у судовому засіданні 01.11.2011р. представник позивача надав витребувані судом докази, підтримав позовні вимоги, з підстав наведених у позовній заяві, а також просив розглянути та задовольнити заяву про вжиття заходів до забезпечення позову та клопотання в частині витребування у відповідача документів, які підтверджують наявність вищої юридичної освіти у реєстратора БТІ ОСОБА_1 (належним чином засвідчену копію диплому у справі) чи довідку про відсутність такої освіти, що були подані разом з позовною заявою.
Також, у судовому засіданні представник позивача подав клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів, а саме: реєстраційну справу на об’єкт нерухомості: нежитлова будівля «Будинок побуту», реєстраційний номер майна 5859850, розташований за адресою: Київська область, м. Славутич, Привокзальна пл., 5, яка містить усі документи з відомостями про зареєстровані права, суб’єктів прав, вказаний об’єкт нерухомого майна станом на час розгляду цієї справи, та клопотання про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області.
Своє клопотання про залучення третьої особи представник позивача обґрунтовує тим, що позивач має правовідносини із Інспекцією ДАБК стосовно будівлі «Будинок пообуту», яка є спірною у даному спорі, в яких Інспекція ДАБК здійснює архітектурно-будівельний контроль за цією будівлею, як об'єктом незавершеного будівництва, який ще не прийнято в експлуатацію у встановленому чинним законодавством порядку.
Присутні у судовому засіданні представники відповідача надали витребувані судом докази та відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає повністю, посилаючись на відсутність порушень вимог чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення.
Представник третьої особи також у судовому засіданні надав відзив на позов, в якому зазначається про те, що позов ЗАТ «Трикотажна фабрика «Елена»є необґрунтованим.
На підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України в засіданні суду була оголошена перерва до 15.11.2011р.
За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що заява позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та TOB «ФОЗЗІ-ФУД»вчиняти будь-які дії, що стосуються об’єкта нерухомості: нежитлова будівля «Будинок побуту», реєстраційний номер майна 5859850, розташований за адресою: Київська область, м. Славутич, Привокзальна пл., 5, на підставі будь-яких документів, підставою для яких є рішення від 16.09.2011р. про державну реєстрацію прав TOB «ФОЗЗІ-ФУД»стосовно вказаної будівлі «Будинок побуту», задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 66 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається у будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до абз. 2 п. 1.1. Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.12.2006р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд вважає, що заходи до забезпечення позову, які просить вжити позивач, не відповідають заявленим позовним вимогам та доказам, на яких вони ґрунтуються.
Також, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача в частині витребування у відповідача документів, які підтверджують наявність вищої юридичної освіти у реєстратора БТІ ОСОБА_1, оскільки предметом вирішення спору є визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав від 16.09.2011р., а не оскарження дій конкретної посадової особи.
Суд, розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, дійшов висновку про відмову в його задоволенні, оскільки предметом спору по даній справі не являється визнання права власності на об'єкт нерухомості: нежитлова будівля «Будинок побуту», реєстраційний номер майна 5859850, розташований за адресою: Київська область, м. Славутич, Привокзальна пл., 5, а вирішується спір щодо правомірності винесення відповідачем рішення про державну реєстрацію прав від 16.09.2011р. Таким чином, суд вважає, що рішення по даній справі не може вплинути на права або обов’язки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області.
Щодо усного клопотання представника позивача про призначення судової експертизи, суд вважає, що відсутні підстави для його задоволення, оскільки, відповідно до ст. 41 ГПК України, господарський суд призначає судову експертизу з метою роз’яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Втім, питання, усно запропоноване представником позивача, для вирішення саме судовою експертизою, стосуються лише фактів, встановлення яких законодавством України віднесено до компетенції суду і не потребує спеціальних знань
Крім того, 09.11.2011р. на адресу господарського суду від позивача повторно надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову № 313 від 02.11.2011р.
Проте, з 01.11.2011р. набрав чинності Закон України «Про судовий збір»від 08.07.2011р. № 3674-VІ, відповідно до ч. 1 ст. 3 якого, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно підпункту 3 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову справляється судовий збір у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.
Позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову без надання доказів сплати судового збору у визначеному законом розмірі, на підставі чого заяву про вжиття заходів забезпечення позову № 313 від 02.11.2011р. було залишено судом без розгляду.
Також, до початку розгляду справи від позивача надійшли: заперечення проти відзиву відповідача № 315 від 07.11.2011р., заперечення проти відзиву ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД»№ 316 від 07.11.2011р., письмові пояснення по суті позовних вимог № 319 від 11.11.2011р., клопотання про залучення у справу письмових пояснень і документів судової практики № 320 від 14.11.2011р.
Крім того, від представника третьої особи надійшов ще один відзив на позов № 1В14 від 14.11.2011р.
Ухвалою від 15.11.2011р. суд відклав розгляд справи на 29.11.2011р., у зв’язку з необхідністю витребування нових доказів по справі.
До початку судового засідання представник позивача через загальний відділ господарського суду 29.11.2011р. подав клопотання про залучення у справу додаткових доказів, витребуваних судом; письмові пояснення по справі клопотання про ініціювання судом вжиття заходів забезпечення позову; клопотання про витребування у відповідача доказів наявності/відсутності вищої юридичної освіти у реєстратора БТІ ОСОБА_1; клопотання про витребування у ТОВ «Фоззі-Фуд»оригіналів правовстановлювальних документів, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення від 16.09.2011р.
Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, а також просив розглянути та задовольнити клопотання, подані через канцелярію господарського суду 29.11.2011р.
Представники відповідача частково надали витребувані ухвалою суду від 15.11.2011р. документи.
Представник третьої особи заперечив проти задоволення клопотання позивача щодо витребування у ТОВ «Фоззі-Фуд»оригіналів правовстановлювальних документів, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення від 16.09.2011р., посилаючись на те, що позивач зловживає своїми процесуальними правами та намагається затягнути вирішення спору по суті.
Суд, розглянувши подані позивачем клопотання, задовольнив клопотання про залучення у справу додаткових доказів та клопотання про витребування у ТОВ «Фоззі-Фуд»оригіналів правовстановлювальних документів, на підставі яких прийняте оскаржуване рішення від 16.09.2011р. Проте, відмовив у задоволенні клопотання про ініціювання судом вжиття заходів забезпечення позову, оскільки суд не знайшов підстав для вжиття заходів до забезпечення позову за ініціативою суду. Також, суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування у відповідача доказів наявності/відсутності вищої юридичної освіти у реєстратора БТІ ОСОБА_1, оскільки присутня у судових засіданнях державний реєстратор ОСОБА_1 з подібного клопотання вже надавала свої пояснення у попередніх судових засіданнях, фіксація яких здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Крім того, суд не вбачає підстав для витребування вказаних доказів, враховуючи склад учасників судового процесу та предмет спору.
Ухвалою від 29.11.2011р. суд відклав розгляд справи на 13.12.2011р., у зв’язку неподання витребуваних доказів та необхідність витребування нових доказів.
До початку розгляду справи, 13.12.2011р. через загальний відділ господарського суду позивачем було подано заяву № 344 від 13.12.2011р. про відвід судді Привалова А.І. від розгляду справи № 10/157-11, з мотивів його упередженості.
Розглянувши зазначену заяву, вивчивши матеріали справи, враховуючи приписи ст. 20 ГПК України, суд після виходу з нарадчої кімнати оголосив ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відвід судді Привалова А.І. від розгляду справи, оскільки відсутні підстави, що унеможливлюють його участь при розгляді справи № 10/157-11.
Крім того, від позивача через загальний відділ господарського суду надійшли письмові пояснення на виконання вимог ухвали суду від 29.11.2011р., клопотання про залучення у справу додаткових доказів, клопотання про залучення у справу письмових пояснень і додаткових документів, клопотання про залучення до участі у справі в якості другого відповідача –Державну реєстраційну службу України, як державних орган, до сфери діяльності якого з 01.01.2012р. буде входити здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Представники відповідача та третьої особи заперечили проти залучення до участі у справі в якості другого відповідача – Державну реєстраційну службу України, посилаючись на те, що на день розгляду даної справи зазначений орган, ще не виконує свої функції, а у разі задоволення позовних вимог –позивач не буде позбавлений права звернутись до господарського суду з відповідною заявою про заміну відповідача його правонаступником.
Суд, розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі іншого відповідача відмовив у його задоволенні, оскільки з матеріалів справи не вбачається на день вирішення спору порушення прав Державної реєстраційної служби України, яка розпочне виконувати свої функції щодо здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно тільки з 01.01.2012р. До того ж, під час розгляду справи позивач не змінював свої позовні вимоги, а про обставини, викладені в клопотанні в якості підстав залучення до участі у справі іншого відповідача, було відомо позивачу і на день ще пред’явлення позову до суду.
Крім того, суд обмежений строками вирішення спору, встановлених ст. 69 ГПК України, яка не передбачає продовження строку вирішення спору, у зв’язку з залученням до справи іншого відповідача. Господарський суд не наділено повноваженням з власної ініціативи продовжувати строк розгляду справи, якщо про це немає відповідного клопотання сторони. Частина 4 ст. 24 ГПК України передбачає лише початок заново судового процесу (ця норма ґрунтується на тому, що особі, яка залучена до участі у справі, слід надати можливість скористатися повним обсягом процесуальних прав, передбачених ГПК), а не перебіг процесуальних строків.
Судом також враховано, що численні заяви та клопотання представника позивача свідчать про зловживання ним процесуальними правами та навмисне затягування розгляду справи, що порушує права відповідача і третьої особи та суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Також, у судовому засіданні судом було оглянуто оригінали матеріалів справи реєстраційної справи на об’єкт нерухомості: нежитлова будівля «Будинок побуту», реєстраційний номер майна 5859850, розташований за адресою: Київська область, м. Славутич, Привокзальна пл., 5.
Під час розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві та письмових поясненнях.
Представники відповідача проти позову заперечили, з підстав наведених у відзиві на позов.
Представник третьої особи також проти задоволення позовних вимог заперечив.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області, -
ВСТАНОВИВ:
Закрите акціонерне товариство «Трикотажна фабрика «Елена»є власником об'єкта нерухомості: нежитлова будівля «Будинок побуту», реєстраційний номер майна 5859850, розташованого за адресою: площа Привокзальна, буд. 5, м. Славутич, Київська область, що підтверджується Договором купівлі-продажу нежитлової будівлі шляхом викупу від 08.07.2004р., зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 09.07.2004р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09.07.2004р. № 4103117.
16.09.2011р. реєстратором Славутицького БТІ ОСОБА_1 було прийняте рішення про державну реєстрацію прав, згідно з яким за TOB «ФОЗЗІ-ФУД»було зареєстровано право спільної часткової власності у розмірі частки 167/200 на об'єкт нерухомості: нежитлова будівля «Будинок побуту», реєстраційний номер майна 5859850, розташований за адресою: Київська область, м. Славутич, Привокзальна пл., 5, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав від 16.09.2011р. № 31328582.
Позивач вважає, що рішення від 16.09.2011 року про державну реєстрацію прав заявника TOB «ФОЗЗІ-ФУД» за рахунок майна, належного позивачу на праві одноосібного права власності, є таким, що не відповідає законові та порушує права позивача, як власника.
Згідно ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445 із змінами, внесеними наказами Міністерства юстиції України від 17.02.2010р. № 324/5 та від 28.07.2010р. № 1692/5 (далі по тексту –Тимчасове положення).
Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Тимчасового положення, державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»та інших законодавчих актів України»та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
Згідно пунктів 2.1., 2.2. Тимчасового положення, для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1.
Заява про державну реєстрацію прав подається реєстратору того БТІ, яке здійснює свою діяльність відповідно до договору з Адміністратором Реєстру прав на території адміністративно-територіальної одиниці, на якій розташований об'єкт права щодо якого підлягають державній реєстрації.
До заяви про державну реєстрацію прав додаються правовстановлювальні документи (додаток 2), їх нотаріально засвідчені копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав та видачу витягу про державну реєстрацію прав, а також інші документи, визначені Положенням.
Відповідальність за достовірність та повноту інформації у заяві про державну реєстрацію прав та доданих документах несе(уть) заявник (заявники).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», однією з підстав для проведення державної реєстрації прав, зокрема, є рішення судів, що набрали законної сили.
Крім того, у Додатку 2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав наведений перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно.
Згідно п. 10 Додатку № 2 Тимчасового положення, до перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на нерухоме майно, відносяться, зокрема, рішення суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення оспорюваного рішення та проведення державної реєстрації за ТОВ «Фоззі-Фуд»права спільної часткової власності на 167/200 частки об’єкту нерухомості, що розташований за адресою: Київська область, м. Славутич, Привокзальна пл., 5, стали прийняті Вищим господарським судом України по справі № 6/042-09/19 постанова від 24.05.2011р. та ухвала від 07.09.2011р.
Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 24.05.2011р. та ухвали від 07.09.2011р., постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2010р. та рішення господарського суду Київської області від 21.12.2010 р. у справі № 6/042-09/19 скасовані. Прийняте нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД». Визнано за ТОВ «Фоззі-Фуд»право спільної часткової власності у розмірі 167/200 частки об'єкту нерухомості, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Славутич, площа Привокзальна, буд. 5.
На день розгляду справи постанова Вищого господарського суду України від 24.05.2011р. та ухвала від 07.09.2011р. є чинними.
Згідно ч. 3 ст. 111-11 ГПК України, постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Таким чином, на підставі постанови Вищого господарського суду України від 24.05.2011р. у справі № 6/042-09/19 товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»набуло статусу суб’єкта спільної часткової власності.
Згідно ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обов’язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.
Таким чином, виходячи з приписів ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та положень Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав, постанова Вищого господарського суду України від 24.05.2011р. у справі № 6/042-09/19 для реєстратора БТІ є правовстановлювальним документом, на підставі якого проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно.
Згідно п. 3.8. Тимчасового положення, реєстратору БТІ забороняється тлумачити права або самостійно вносити зміни до відомостей про заявлені права.
Також, безпідставними є посилання позивача на те, що реєстратор оскаржуваним рішенням збільшив площі заявника - ТОВ «Фоззі-Фуд»та перерозподілив частки співвласників (ТОВ «Фоззі-Фуд»та ЗАТ «Трикотажна фабрика Елена»). Частка ТОВ «Фоззі-Фуд»на об'єкт нерухомого майна визначена судовим рішенням –постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011р. у справі № 6/042-09/19, а площа кожного з співвласників частки об’єкту нерухомого майна взагалі не визначалась, що вбачається з оспорюваного рішення від 16.09.2011р. та Витягу про державну реєстрацію прав від 16.09.2011р. № 31328582, в яких така інформація взагалі відсутня.
Відповідно до ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Виділ та поділ майна в натурі, із детальним визначенням для кожного співвласника об'єкту нерухомості переліку приміщень та їх площ, здійснюється відповідно Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007р. № 55.
В разі не досягнення згоди між власниками об'єкту нерухомості щодо виділення часток майна в натурі, сторони дане питання можуть вирішувати в судовому порядку.
Крім того, не підтверджується належними доказами твердження позивача, що об'єкт нерухомості: нежитлова будівля «Будинок побуту», реєстраційний номер майна 5859850, розташований за адресою: Київська область, м. Славутич, Привокзальна пл., 5, який раніше належив на праві приватної власності ЗАТ «Трикотажна фабрика «Елена», не є тотожнім об’єкту нерухомості, на який визнано право спільної часткової власності за ТОВ «Фоззі-Фуд»постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011р. у справі № 6/042-09/19.
Згідно довідки виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області від 25.11.2011р. № 1-12-2704 та довідки від 25.11.2011р. № 667 відокремленого підрозділу «Бюро технічної інвентаризації»комунального підприємства «Агентство з розвитку бізнесу в м. Славутич»Славутицької міської ради, інших об’єктів нерухомості в м. Славутич за адресою Привокзальна площа, 5 м. Славутич, крім «Будинок побуту»не виявлено.
Крім того, як вбачається з постанов Вищого господарського суду України від 24.05.2011р. у справі № 6/042-09/19, від 01.11.2011р. у справі № 13/159, від 06.12.2011р. у справі № 13/160, товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»було проведено будівельні роботи по реконструкції будівлі на основі існуючої будівлі «Будинок побуту» на 100 робочих місць за адресою: Привокзальна площа, 5, м. Славутич.
Суду не надано доказів, що за адресою: Київська область, м. Славутич, Привокзальна пл., 5, зареєстровані інші об’єкти нерухомого майна, окрім нежитлової будівлі «Будинок побуту», реєстраційний номер майна 5859850.
Як вбачається з усіх наданих позивачем суду пояснень, доказів та судової практики, останній намагається довести своє одноособове право приватної власності на будівлю «Будинок побуту»на 100 робочих місць за адресою: Привокзальна площа, 5, м. Славутич, проте предметом розгляду даної справи не є визнання права власності на конкретно визначене нерухоме майно, що може бути розглядом окремої позовної заяви.
Суд також звертає увагу на те, що місцевий господарський суд не наділений повноваженнями здійснювати трактування постанов суду касаційної інстанції.
Згідно з приписами статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»з наступними змінами, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
Як вбачається з позовної заяви та письмових пояснень позивача, останній визначає в якості однієї з підстав визнання рішення від 16.09.2011р. недійсним те, що оспорюване рішення було прийнято некомпетентною особою.
Однак, виходячи з приписів ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та п. 1.3. Тимчасового положення, державним реєстратором може бути громадянин України, призначений на посаду державного реєстратора, в порядку передбаченому Законом України «Про державну службу». Отже, державний реєстратор –це фізична особа, призначена на певну посаду.
Виходячи з приписів ст.ст. 1, 12 ГПК України, господарським судам непідвідомчі спори з посадовими або фізичними особами, оскрім справ, що виникають з корпоративних відносин.
При цьому, відповідальність державних реєстраторов передбачена окремо саме статтею 30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Згідно вказаної норми, державні реєстратори за порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав несуть дисциплінарну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність у порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 даного Кодексу. При цьому, відповідачами є підприємства та організації, яким предявлено позовну вимогу.
У відповідності з Положенням про відокремлений підрозділ «Бюро технічної інвентаризації»комунального підприємства «Агентство з розвитку бізнесу в м. Славутич»Славутицької міської ради, ВП«Бюро технічної інвентаризації»є структурним підрозділом комунального підприємства «Агентство з розвитку бізнесу в м. Славутич»Славутицької міської ради, до функцій якого належить державна реєстрація прав власності та інших речових прав на нерухоме майно у порядку, визначеному чинним законодавством.
Таким чином, судом встановлено, що при прийнятті рішення від 16.09.2011р. про державну реєстрацію прав та здійсненні процедури реєстрації прав, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства та у визначеній законом компетенції, а отже відсутні підстави для визнання недійсним рішення від 16.09.2011р. про державну реєстрацію прав заявника TOB «ФОЗЗІ-ФУД», винесеного на об'єкт нерухомості: нежитлова будівля «Будинок побуту», реєстраційний номер 5859850, за адресою: Київська область, м. Славутич, площа Привокзальна, буд. 5.
Беручи до уваги вищенаведені обставини, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя
А.І. Привалов
Дата підписання повного тексту рішення –19.12.2011